Військовослужбовець і політолог Кирило Сазонов пояснив, за якої умови Москва може піти на справжні перемовини - і чому зараз вона не готовам
Росія навряд чи погодиться на результативні переговори, доки не відчує реальну ціну війни. Таку позицію висловив військовослужбовець ЗСУ та політолог Кирило Сазонов. На його думку, якщо Москва і надалі відмовлятиметься від реального діалогу - бойові дії можуть перейти у ще жорсткішу фазу, і вже не на користь окупантів. Саме далекобійні удари України по російській інфраструктурі, за словами Сазонова, здатні змусити Кремль змінити підхід.
У відеокоментарі журналіст, військовослужбовець і політичний оглядач Кирило Сазонов заявив, що операція проти Криму вже спланована, а дві російські армії на Запоріжжі і Херсонщині фактично паралізовані через систематичні удари по логістиці. Аналітик наголошує: Москва й далі висуває ультимативні вимоги, неприйнятні для України, - і це означає, що будь-які нинішні переговори залишаються лише формальністю.
"Переговори швидше за все впруться у стіну - навіть не з нашої вини. Москва викочує нереальні умови, путін розповідає Трампу, що вони знову щось захопили і скоро мало до Києва не дійдуть. А тому їм все треба віддати, що хочуть. Тобто очевидно, що на такі умови Україна не піде", – заявив Кирило Сазонов.
На думку Сазонова, реальний тиск на Кремль - це не дипломатія, а бойові результати. Росія розуміє виключно мову сили, і тому саме далекобійні удари ЗСУ по нафтопереробній інфраструктурі, логістичних вузлах та військових об'єктах справляють реальний вплив. Ефективні далекобійні удари Сил оборони по об'єктах у Росії почали суттєво змінювати ситуацію не лише на полі бою, але й у дипломатичному полі. Саме цим пояснюється зміна риторики західних партнерів, зокрема США, які відкрито почали говорити про перемогу української армії.
Останніми тижнями Україна фактично почала блокувати Крим, використовуючи дрони середньої та великої дальності. Безпілотники знищують дороги та іншу інфраструктуру, якою ворог перекидає на фронт війська й озброєння. Під ударами опинилися залізничні мости, контрольно-пропускні пункти, понтонні переправи та нафтопереробні об'єкти, що призвело до дефіциту пального на півострові.
З початку 2026 року Сили оборони України подвоїли кількість ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі - уражено два десятки великих НПЗ і терміналів. Загальні втрати потужностей з переробки перевищили 30%, а лише у травні ЗСУ встановили рекорд - 30 атак по нафтових об'єктах за місяць. На самому півострові вже фіксуються серйозні проблеми із забезпеченням: окупаційна влада Криму та Севастополя була змушена запровадити режим надзвичайної ситуації.
На цьому тлі Путін 23 червня публічно заявив про готовність до переговорів. Однак його умови - постійний нейтральний статус України, відмова від вступу до НАТО, суттєве скорочення ЗСУ, заборона на розміщення іноземних військових баз. Крім того, Москва наполягала на обмеженні права Заходу надавати військову допомогу Києву та хотіла закріпити за собою окуповані території Донбасу і Криму. Сазонов кваліфікує такі вимоги як фактичну капітуляцію: Москва тягне час і не прагне реального діалогу.
Висновок аналітика невтішний: доки Росія не відчує реальної ціни агресії - на землі, в економіці та на дипломатичному фронті - будь-які переговори залишатимуться імітацією. Тиск через далекобійні удари та активні дії на полі бою робить дипломатичне врегулювання більш вірогідним. Утім, Сазонов наголошує: без реальної бойової переваги жодна дипломатія не змусить Кремль поступитися.
Секретар Ради безпеки РФ Сергій Шойгу заявив, що Росія нібито готова завершити війну лише після "усунення першопричин конфлікту". Однією з головних умов у Кремлі назвали повернення України до нейтрального та без'ядерного статусу. При цьому Інформатор фіксував, що за таких умов Москва фактично вимагає від Києва відмовитися від суверенного права на вибір союзників та власний оборонний потенціал.
Путін у програмній промові на передвиборчому з'їзді "Єдиної Росії" 28 червня назвав українські удари по нафтопереробних заводах "терористичними діями". Приводом стали успішні атаки ЗСУ на НПЗ у глибині Росії, які вже спровокували паливну кризу в кількох десятках регіонів. Те, що Путін реагує на удари публічно і болісно, підтверджує тезу Сазонова: Інформатор фіксував, що саме тоді, коли Росія відчуває реальний біль від "далекобійних санкцій", риторика Кремля стає гострішою і нервовішою.