“Балістична ракета проти України є черговим доказом, що миру Росія точно не хоче. Путін просто щоразу плює в обличчя тим у світі, хто справді хоче відновлення миру. Його треба зупинити. Потрібно, щоб він відчував, чого коштують його хворі амбіції”
"Ми використовуємо всі засоби для захисту нашої країни, тому ми не будемо вдаватися в деталі. Але ми просто даємо зрозуміти, що ми здатні та можемо відповісти"
Світила сприятимуть успішному просуванню наших планів
Ми не завжди цінуємо тих людей, які поруч з нами, і нажаль, їх дуже легко втратити в одну лише мить. Бо жінка — це муза, вона надихає, розуміє, підтримує. Але якщо вона вже йде — то в більшості випадків назад не повертається. Ця одна помилка може розривати твоє серце багато років поспіль, а, можливо, і до кінця життя.
Хоча Кремль і так бере участь у переговорах із 2014 року
АВТОР: КИРИЛО САЗОНОВ
Кремль шарахається від пропозицій Києва щодо прямих переговорів щодо конфлікту на Донбасі, як чорт від ладану. Що досить зрозуміло малює реальний стан справ у відносинах країн до проблеми. Україна хоче миру, а тому наполягає на переговорах. Росія переговори відкидає, відповідно мирне врегулювання їй не потрібне. Для дипломатів цього достатньо, можна наполягати на посиленні тиску санкцій. Чи розуміють це у Кремлі? Безперечно. Проте йдуть на ці неминучі втрати в дипломатичних позиціях. Чому? Питання цілком резонне.
Отже, президент України Володимир Зеленський всоте під час звернення до Верховної Ради заявив, що до мирного врегулювання можна дійти лише шляхом прямих переговорів з Росією. Чим викликав критику у низки опозиційних депутатів у найширшому діапазоні. Від «прямі переговори несуть ризики для нашої країни» до «зрада, вони домовилися здати Україну і просто хочуть зробити це формально на переговорах». Пікантності ситуації надавало те, що Україна веде переговори з РФ із 2014 року.
У Мінському процесі сторони переговорів Україна та РФ, ОБСЄ присутні як посередник. У Нормандському форматі сторони конфлікту ведуть переговори – і це також Україна та Росія. Німеччина та Франція присутні, але сторонами конфлікту не є. Ну а версія зі «зрадою» та «формальностями» критики не витримує від слова зовсім. Якби так було – Кремль давно погодився б на переговори. Але він їх уперто уникає. З дипломатичними втратами.
На ініціативу Володимира Зеленського у Москві відреагували дуже швидко – вкотре відмовилися від переговорів. Мовляв, Росія не є учасником конфлікту, а значить, і говорити нема про що. Війну в Кремлі назвали «внутрішньоукраїнською» і наголосили, що спроби представити РФ як учасника конфлікту позбавлені підстав. Загалом, звичне «їх там немає». Як в анекдоті – якщо дружина застала тебе у невідповідний момент – все заперечуй. Категорично заперечуй. Не зізнавайся. Головне, відразу натягни труси і починай заперечувати. Так ось, натягування трусів у цьому контексті Путіна не рятує.
Росія визнана учасником конфлікту і не лише Україною. Саме таке формулювання використовують міжнародні організації та офіційні особи. Щобільше, саме такі слова включені навіть до нової коаліційної угоди у Німеччині. І скільки б у Москві не намагалися зобразити невинність – нічого не буде. Як не буде й прямих переговорів законної української влади з незрозуміло ким з ОРДЛО...
Це матеріал рубрики «Блог» Позиція редакції може збігатися з думкою автора колонки.