Раніше першим місяцем року вважався березень
25 грудня християни святкують Різдво. Наша календарна система розділяє роки на дві ери – до Різдва Христового та після. Проте Новий рік настає 1 січня, і ця різниця становить цілих 5 днів. На це є свої причини, пише IFLScience.
По-перше, не зовсім зрозуміло, коли народився Ісус. Ця дата не згадується в жодному з Євангелій, а розповіді суперечать одна одній. Євангелія від Матвія та Луки, написані через покоління після народження Ісуса, конфліктують з точки зору географії й часу.
Євангеліє від Матвія припускає, що його народження відбулося під час правління царя Ірода. Тоді як у версії подій Луки Ісус народився після того, як Ірод помер.
Ірод помер близько 4 року до нашої ери в березні чи квітні, за кілька років до дати, яку ми зараз сприймаємо, як народження Ісуса. Тим часом, згідно з Лукою, перепис, куди їхали Марія та Йосип, відбувся у 6 році нашої ери.
Здебільшого історики вважають народження Ісуса приблизно 6-4 роком до нашої ери, віддаючи перевагу зв’язку з царем Іродом. Це добре узгоджується з припущенням, що зірка, за якою стежили мудреці, могла бути кометою, що з’явилася у 5 році до нашої ери.
Щодо святкування Різдво 25 грудня, цю дату почали відзначати у другому столітті нашої ери. Втім, знадобилося кілька століть, щоб закріпитися в християнському календарі.
У єврейській традиції дата зачаття святої особи збігається з датою смерті. Ранні християни вважали, що 25 березня Ісус був розіп’ятий. Грунтуючись на цьому теологічному припущенні, розрахунок показує, що зачаття Ісуса також відбулося 25 березня. Це означає, що Ісус народився рівно через дев’ять місяців, або 25 грудня.
Натомість 1 січня стало офіційним початком нового року принаймні з 153 року до нашої ери. Однак так було не завжди, повідомляє Britannica. Частково ми можемо завдячувати цим римському цареві Нумі Помпілію.
Згідно з традицією, під час свого правління ( 715–673 рр. до н. е.) Нума переглянув римський календар так, що січень замінив березень як перший місяць. Це був відповідний вибір, оскільки січень був названий на честь Януса, римського бога всіх початків. Березень прославляв Марса, бога війни. Є докази того, що 1 січня не було офіційним початком римського року до 153 року до нашої ери.
У 46 році до нашої ери Юлій Цезар вніс додаткові зміни, хоча юліанський календар зберіг 1 січня як дату початку року. З розширенням Римської імперії поширилося й використання юліанського календаря. Однак після падіння Риму в V столітті нашої ери багато християнських країн змінили календар, щоб він більше відображав їхню релігію. Так 25 березня – свято Благовіщення – і 25 грудня – Різдво – стали загальними новорічними святами.
Пізніше з'ясувалося, що юліанський календар потребує додаткових змін через прорахунок щодо високосних років. Сукупний ефект цієї помилки протягом кількох століть спричинив те, що різні події відбувалися в інший сезон. Це також створило проблеми при визначенні дати Великодня.
Так, у 1582 році Папа Римський Григорій XIII запровадив переглянутий календар. Крім вирішення питання з високосними роками, григоріанський календар відновив 1 січня як початок Нового року.
Католицькі Італія, Франція та Іспанія були одними з країн, які негайно прийняли новий календар, та протестантські та православні країни не поспішали приймати його. Велика Британія й її американські колонії почали дотримуватися григоріанського календаря лише в 1752 році. До цього вони святкували Новий рік 25 березня.
Згодом григоріанський календар почали використовувати й нехристиянські країни. Китай з 1912 року є яскравим прикладом цього, хоча він і продовжував святкувати китайський Новий рік за місячним календарем.
Фактично, багато країн, які дотримуються григоріанського календаря, також мають інші традиційні або релігійні календарі. Деякі країни ніколи не приймали григоріанський календар і тому починають рік не з 1 січня. Ефіопія, наприклад, святкує свій Новий рік, відомий як Енкутаташ, у вересні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.