Чому не варто радіти пожежі в музеї Севастополя - пояснення експерта Копитька
Блогер та журналіст Олексій Копитько пояснив, чому пожежа в панорамі "Оборона Севастополя" - це трагедія, а не привід для зловтіхи
Пожежа у музеї-панорамі "Оборона Севастополя 1854-1855 рр." сколихнула українське суспільство - і не так через сам факт загоряння, як через реакцію частини українців, які відкрито раділи події. Раніше Росія вже цілеспрямовано знищувала українські культурні пам'ятки - від музею Сковороди до Маріупольського художнього музею. Цього разу збройна агресія торкнулась окупованого Криму, і дискусія загострила питання: чи є ця пам'ятка "своєю" чи "чужою" для українців.
У ніч на 10 червня в окупованому Севастополі після атаки безпілотника зайнялася крівля будівлі музею-панорами. Місцевий ресурс "Кримський вітер" спростував версію окупаційної адміністрації і вказав, що дрон впав на об'єкт після збиття російською системою протиповітряної оборони. Призначений Росією губернатор Михайло Розвожаєв заявив, що панорама "практично знищена". Про те, чому ця подія не може бути приводом для радості, написав у Facebook Олексій Копитько - журналіст і експерт із питань культурної пам'яті.
Копитько наголошує: панорама, Херсонес, Бахчисарай, музей Лесі в Ялті, музей Айвазовського у Феодосії, музеї Керчі - це тимчасово захоплені українські музеї, а не "російські". У них зберігаються оригінальні речі, які є частиною українського культурного спадку - і те, що окупанти подають їх у викривленій формі, не робить ці предмети менш цінними. Знищення одних українських музеїв не може бути приводом для радості, коли горять інші - просто менш близькі комусь за духом.
Як зазначає Копитько:
"Якщо ви по-справжньому не приймаєте цю частину УКРАЇНСЬКОЇ історії як свою, значить, росіяни переможно інфікували вас вірусом 'Новоросії'."
Цими словами експерт підсумовує головний аргумент: відмова від Кримської (Східної) війни як частини власної спадщини - це не позиція, а результат успішної російської пропаганди. Копитько нагадує, що Кримська війна розпочалась із бомбардування Одеси і охоплювала все Азово-Чорноморське узбережжя. До 70% нижніх чинів флоту становили українські селяни, а серед героїв першого ряду - матрос Петро Кішка з Вінниччини та Ігнатій Шевченко. Населення від Шостки до Полтави несло тягар постачання - від фуражу до гужового транспорту, адже залізниці тоді не існувало.
Як Захід прийняв анексію і чому це пов'язано з Севастополем
Копитько вказує на ще один важливий вимір проблеми - геополітичний. Призначений Кремлем голова окупаційної адміністрації Михайло Розвожаєв поклав відповідальність за удар на Україну і назвав атаку "цілеспрямованою". При цьому він не згадав про можливі прорахунки російської системи ПВО. Ця маніпуляція - лише остання ланка у довгому ланцюгу нав'язаних наративів про Севастополь як "виключно російське місто".
На думку Копитька, та легкість, з якою Захід проковтнув захоплення Криму, - це наслідок успіху російської пропаганди і водночас наслідок примітивної гуманітарної політики самої України. Росіяни нав'язали - а українська держава і суспільство погодились - із цілковито викривленою концепцією кримської та севастопольської ідентичності. Поки Україна "дозволяла вимарати" зі своєї пам'яті Кримську війну, Москва успішно переконувала світ, що Крим і умовні Суми - це "різні сюжети".
У самому музеї повідомили, що фрагменти оригінального полотна Рубо не постраждали - усі 39 фрагментів оригіналу перебували в інших приміщеннях. Те, що знаходилось у будівлі, - це полотно, написане у 1954 році групою радянських художників. Утім, з точки зору культурної пам'яті, важливе й воно - адже присвячене події, в якій масово брав участь український народ.
Що відбулося з музеями під окупацією
6 травня 2022 року внаслідок російського обстрілу згорів Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка Харківської області. За даними слідства, удар було завдано цілеспрямовано - ракетою класу "Іскандер". Систематичне знищення музеїв Росія веде від першого дня повномасштабного вторгнення, і кожна нова втрата - від Маріуполя до Харківщини - це удар по матеріальній базі української ідентичності.
У Криму та Севастополі до окупації діяли 39 державних музеїв, у яких зберігалося щонайменше 1 мільйон 200 тисяч музейних предметів. Після 2014 року ці фонди фактично вийшли з-під контролю України. Кримські музеї під окупацією продовжують зазнавати русифікації та переписування контексту - і це, за словами Копитька, є не менш небезпечним, ніж фізичне знищення. Відновлення контролю над цими фондами залишається одним із пріоритетів культурної реінтеграції Криму.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
