Чому Китай та росія зацікавлені у великій війні на Близькому Cході: репортаж із Ізраїлю

Війна в Ізраїлі триває вже майже два місяці. Наша журналістка побувала на постраждалому від рук терористів Півдні країни і дізналася, чому те, що сталося 7 жовтня, стало для ізраїльтян не лише національною трагедією, а й екзистенційним шоком. Спробувала знайти відповідь на питання про те, як сталося, що одна з найпотужніших армій світу пропустила вторгнення терористів. А також, з'ясувала, що Китай та росія, ймовірно, стояли за подіями “Чорної суботи” і можуть у майбутньому сприяти старту великої війни на Близькому сході.

Привид Кфар-Ази

Розташований за кілометр від Гази, колись квітучий кібуц Кфар-Аза перетворився на селище-привид. Ще півтора місяці тому тут звучав дитячий сміх, потріскував вогонь у мангалах, збиралися у двориках біля будинків сім'ї, а на спортивному майданчику молодь готувалася до баскетбольного матчу.

Тепер під нашими ногами зяють воронки від гранат, що вибухнули, гидко потріскують шматки битого скла і штукатурки, що обсипалася, валяються відстріляні гільзи і вирвані з петель двері. Людей у ​​селищі не залишилося, але в деяких порожніх будинках, як і раніше, горить світло.

Його запалили віруючі жителі кібуца в п'ятницю, 6 жовтня із заходом сонця і настанням Шабата, а вимкнути так і не встигли. За законами Юдаїзму, Шабат – це час для Бога, коли людині не можна займатися будь-якою діяльністю, зокрема включати світло.

Рано вранці в суботу 7 жовтня в Кфар-Аза протяжно завила сирена, попереджаючи про ракетний обстріл із Гази. А за кілька годин, озброєні до зубів бойовики ХАМАС увірвалися до кібуцу на пікапах і мотоциклах, вбиваючи всіх, хто потрапляв у їхнє поле зору.

Якщо мешканці котеджів перебували в мамадах – так називаються броньовані притулки в будинках, що не можна відкрити зовні, якщо їх закрили зсередини – терористи кидали в будинки палаючі шини і чекали, поки власники котеджів згорять.

“Те, що вони тут створили, здорова людина не в змозі навіть осмислити, - каже військовий ЦАХАЛ, який супроводжує нас. - Вривалися до будинків і рубали голови господарям. Кидали немовлят у духовки та спалювали живцем на очах у матерів. Вспороли живіт, вагітній жінці…”

Не обійшлося і без пограбувань. Не поступаючись своїм побратимам з росії, чечні та бурятії, які грабували будинки українців, хамасівці нишпорили котеджами Кфар-Ази в надії поживитися. Оскільки загалом, терористи багатші за своїх північних “братів” (майже до 7 жовтня багато бойовиків працювали в Ізраїлі, де дуже високі зарплати), жіноча білизна, плазми та мікрохвильові печі їх не цікавили. Брали те, що легко унести: телефони, лептопи, дитячі окуляри від сонця, іграшки та кредитні картки.

Кфар - Аза - далеко не єдине поселення, яке постраждала в “Чорну суботу”. Озвірілі бойовики ХАМАС також влаштували масове побоїще із груповими зґвалтуваннями на молодіжному музичному фестивалі, який проходив на півдні країни.

Розстріляли десятки пенсіонерів, з якими зіткнулися на автобусній зупинці у місті Сдерот. Літні люди їхали відпочивати на Мертве море.

Розправилися з жителями міста Офакім та ще кількох кібуців. Ізраїльтяни передають з вуст у вуста страшну історію про те, як у поселенні Нір-Оз терористи зв'язали та спалили в одному з будинків сімох дітей…

Загалом, 7 жовтня було вбито 1400 мирних ізраїльтян. Понад 240, зокрема, старих, жінок та дітей терористи взяли до заручників.

У зла немає кордонів

Втім, найясніше уявлення про те, що сталося 7 жовтня на півдні Ізраїлю, дає фільм, який змонтували фахівці ЦАХАЛ із камер відеоспостереження та телефонів бойовиків. Публікувати його у ЗМІ армія не дозволяє, оскільки побоюється масових психозів та панічних атак в ізраїльтян.

Але для журналістів та дипломатів проводяться закриті покази. На одному з них побувала і я. Коли після сорокахвилинного кошмару настінний екран кінотеатру згас, невелику конференц-залу накрила тиша. Думаю, що всі присутні зазнали спустошення: біль буквально зжер всі наші сили. Ніхто не ставив питання військовим та не обговорював побачене.

Але, особисто для мене, відео кривавої розправи над беззахисними ізраїльтянами виявилося далеко не найстрашнішим у цьому фільмі. Подумки я поверталася до кадрів, на яких терористи телефонують своїм рідним у Газу і, тріумфуючи, розповідають про те, скільки ізраїльських жінок вони встигли вбити і зґвалтувати. Або танцюють навколо закривавленого тіла вбитого бійця ЦАХАЛ, трясучи «калашами» і вигукуючи “Аллах Акбар!”

Десь із глибин моєї пам'яті спливли події душного вересня 2014 року. Тоді, працюючи в АТО на Донбасі, наша знімальна група заблукала і випадково опинилася у селищі Новокатеринівка, за два дні після виходу розбитої української колони з Іловайського котла. Те, що ми там побачили, – назавжди в'їлося в наші душі.

Тіла українських військових моторошним килимом вкривали поля та висіли на лінії електропередач. Судячи з усього, туди їх закинуло неймовірно сильною вибуховою хвилею.

Місцеві жителі, які опинилися в епіцентрі бойових дій, збожеволіли і розмовляли з котами і собаками. Вони навіть не намагалися поховати загиблих сусідів.

А вулицями селища розкатували не лише бетеери з кадровими російськими військовими та автобуси з чеченцями, а й автомобілі з моїми колишніми російськими колегами, журналістами. Ще вчора ми переписувалися в соцмережах чи зустрічалися у кафе за келихом вина. А тепер вони з радісним улюлюканням і вульгарними анекдотами знімали відео і впивалися нашою трагедією...

Мабуть, у зла не існує міри і кордонів. І де б це зло не відбувалося – виглядає воно завжди однаково.

Концептуальна помилка

Як сталося, що відома своєю військовою силою Ізраїльська армія проґавила напад хамасівців? Невже ізраїльтяни не бачили: отримуючи величезні фінансові пожертви, що надходять з Катару та Європи, ХАМАС не намагається побудувати в Газі новий Сінгапур, а риє тунелі і закуповує озброєння?

Вранці 7 жовтня, перш ніж накинутися на мирні міста та поселення, терористи, наче голодні пси, розірвали безліч ізраїльських прикордонних військових баз, де жахливою смертю загинули зовсім юні солдати «строковики» – двадцятирічні хлопці та дівчата. Ось картинка тільки з одного блокпосту: хамасівці відрубують голову командиру, вивішують її на двері частини, знімають відео та відправляють його… матері загиблого з його ж телефону!

“Я думаю, що було багато факторів, які призвели до прориву кордону”, - каже екс-радник прем'єр-міністра Ізраїлю, фахівець у сфері політичного консалтингу Алон Кейсар (Олексій Цесарський), який народився в Києві. – Але головним нашим концептуальним прорахунком виявилася впевненість у тому, що ХАМАС не зацікавлений у ескалації конфлікту з Ізраїлем. Наш уряд не заперечував, щоб до Гази надходили кошти з Катару та країн Європейського співтовариства. Дозволяв газійцям працювати в Ізраїлі та повертав їм до казни податки. Ізраїль постачав до Гази світло та воду. Ми думали, що їхня економіка розвивається, а значить у них все нормально і немає причин нападати на нас. Але ми помилилися.

До речі, в аналогічній ситуації Ізраїль уже бував. Після перемоги у 1967 році у Шестиденній війні, ми були неймовірно впевнені у своїх силах і навіть думки не могли припустити, що наші сусіди знову наважаться на нас напасти. І це при тому, що наші військові бачили скупчення ворожих військ на кордоні та отримували тривожні розвіддані! А потім, 1973 року, сталася війна Судного дня. В надії повернути втрачені в 1967 році території Єгипет і Сирія напали на нашу країну, а ми виявилися не готовими знову воювати. Як результат – величезні втрати. Хоча ми й виграли війну. Розумієте, будучи послідовником якоїсь концепції люди схильні інтерпретувати те, що відбувається в рамках цієї теорії. На цей раз ми теж бачили ворога біля своїх воріт. Але були впевнені, що це військові навчання або “гра м'язами”. Ніхто не думав, що вони рвонуть через паркан…”

Звісно, ​​після повного виходу ізраїльтян із Гази [це сталося, у 2005 році в рамках плану “Розмежування” – простіше кажучи, відокремлення Ізраїлю від Палестинської національної адміністрації], ХАМАС почав влаштовувати в Ізраїлі теракти. Але, судячи з усього, ізраїльська влада не бачила в цьому глобальної проблеми, вважаючи, що таким чином ХАМАС виконує накази свого господаря та найлютішого ворога Ізраїлю – Ірану.

А також підтримує свій статус борців за незалежність Палестини, що дозволяє безперебійно отримувати транші від Катару та ЄС. Підготовку ХАМАС до масштабного вторгнення Ізраїль просто проґавив.

“Лідери ХАМАСу” мільярдери – вони живуть у Катарі та Туреччині на гроші, які приходять до Гази з-за кордону” – каже Алон Кейсар.

До речі, строкову службу в армії Алон Кейсар проходив у військовій розвідці. Потім отримав у Єврейському університеті в Єрусалимі другий ступінь магістра з міжнародних відносин у галузі національної безпеки та дипломатії. Ось що він говорить про тактичні провали ізраїльської розвідки, які призвели до трагедії:

“З одного боку, існує неперевірена інформація про те, що Ізраїль уже рік не прослуховував радіозв'язок ХАМАС – мабуть, наші військові думали, що в цьому немає сенсу. З іншого боку, кажуть про те, що хамасівці перейшли на альтернативний вид зв'язку, а ми про це чомусь не знали. Не виключено, що терористи вирахували нашу агентуру і спеціально її обманювали. Не знаю, яка з цих версій відповідає дійсності. Але, очевидно, що розвіддані у нас таки були. А ми їх не вірно витлумачили”.

Так чи ні, але за словами інших інформованих ізраїльських джерел напередодні “Чорної суботи” чверть військових підрозділів з Півдня були виведені на Західний берег річки Йордан у Палестинську національну адміністрацію (ПНА), де в цей момент наче спеціально почалися чергові зіткнення між палестинськими арабами і ізраїльськими поселенцями. І це при тому, що за ізраїльською традицією 50% армії йде додому святкувати Шабат. Простіше кажучи, кордон із Газою залишився практично без захисту.

Бібі має піти!

У Єрусалимі, неподалік Кнесету, проходить безстроковий мітинг проти чинного уряду Біньяміна Нетаньяху. На акції присутні родичі загиблих у “Чорну суботу”.

"Я вважаю Бібі та його коаліцію відповідальними за трагедію. Вони намагалися дружити з терористами і повинні піти!" – каже мені 75-річний виходець із Білорусії Яків Годо.

На мітинг протесту Годо прийшов у футболці з портретом свого 52-річного сина Тома, який загинув в одному з кібуців 7 жовтня.

“Мій син разом із дружиною та 3 дітьми 25 годин ховався у мамаді, – розповідає літній чоловік. - Тримав двері, щоби терористи не увірвалися до сховища. Але врешті-решт вони прострелили двері і вбили Тома. Після цього його дружина з дітьми вистрибнули у вікно та втекли”.

До речі, незадоволення діями влади виливалося на вулиці Ізраїлю багатотисячними акціями протесту ще до нападу ХАМАС. Тоді люди були розлючені Судовою реформою, яку хотів провести Нетаньягу. Тепер розчарованих в діях уряду побільшало. Щоправда, ставити незручні питання владі ізраїльтяни збираються лише після закінчення військового конфлікту.

“Зараз для нас головне – звільнення заручників та знищення ХАМАСу”, – кажуть учасники акції.

Побоюючись обстрілу, деякі родини залишили країну. На вулицях Єрусалиму сьогодні так само порожньо, як у березні – квітні 2022 року у Києві.

Нагадаю, що, незважаючи на активні дії армії в Газі, терористи досі "поливають" Південь та Центр Ізраїлю ракетами. Ліванська Хізбалла, що їх підтримує, обстрілює Північ, а в курортному Ейлаті раз у раз збивають дрони хуситів з Ємену.

Бути в такій ситуації осторонь того, що відбувається, неможливо. І ізраїльтяни, які залишилися вдома, кинули всі свої сили на допомогу армії.

Тим більше, що після 7-го жовтня в ЦАХАЛ призвалося 300 тисяч резервістів. Для маленького Ізраїлю – це рекордна кількість! Армії знадобилася допомога волонтерів.

Нині навіть у маленькому селищі Ор-Аківа у майстернях з ремонту одягу шиють бронежилети. Причому, не тільки для солдатів, а й для їхніх чотирилапих товаришів по службі. Чи варто говорити про великі міста?

Сотні людей у ​​Хайфі та Тель-Авіві з ранку до пізньої ночі зайняті тим, що печуть піци та хали [здобний хліб до Шабату], збирають теплі «кенгурушки», шкарпетки, медпрепарати та безстрашно везуть гуманітарку на фронт.

“Ще у 2014 році ми створили волонтерський хаб “Ізраїльські друзі України, - каже витончена блондинка, колишня мешканка Херсона, а нині ізраїльтянка та голова організації Ганна Жарова. – Усі ці роки ми організовували лікування поранених українців в Ізраїлі та передавали в Україну гуманітарну допомогу. Тепер ми розділили "гуманітарку" навпіл. Одна половина, як і раніше, надходить в Україну. Другу ми розвозимо ізраїльським військовим”.

Нам нема куди бігти

Вранці і вночі повітря над ізраїльськими містами і поселеннями розрізають ізраїльські військові літаки, які прямують до зони бойових дій. Від їхнього гулу вивертає нутрощі і холоне кров у венах. ЦАХАЛ обрушив усю міць свого гніву на Газу і не зупинятиметься доти, доки не будуть знищені всі до єдиного хамасівці.

«Ізраїль – дуже маленька країна. У нас правило "шістьох рукостискань" трансформувалося в правило "одного". Простіше кажучи, в Ізраїлі всі один одного знають через родичів та знайомих. Тому 7 жовтня у кожного ізраїльтянина загинув хтось із близьких. Те, що трапилося, – трагедія національного масштабу”, – каже громадська діячка Лана Айзенштадт.

“8 жовтня дружина мого близького друга зайшла до Фейсбуку і побачила ролик ХАМАС, на якому серед інших убитих у Сдероті старих людей впізнала свою матір. Жінка впізнала її по сукні”, – розповідає фахівець у сфері маркетингу Дмитро з Хайфи.

“Після термінової служби в армії я підробляла барменом і працювала на заходах із дівчатами, яких по-звірячому зґвалтували хамасівці на фестивалі, – плаче 23-річна резервістка Ганна. – Нещодавно я вступила до Тель-Авівського університету на факультет Міжнародних відносин. Але замість того, щоб йти вчитися, призвалася як резервіст у ЦАХАЛ. Допоки це не закінчиться, я не можу дозволити собі сісти за парту”.

Додає дров у багаття і небачений сплеск антисемітизму, що прокотився потужною хвилею по всіх країнах світу, після початку операції ЦАХАЛ у Секторі Газа.

«Ізраїль - все, що у нас є і ми захищатимемо його допоки живі. Тільки тут наші діти можуть бути в безпеці - нам тікати нікуди!” – впевнена 26-річна мешканка Тель-Авіву Генрієтта.

Під час обов'язкової служби в армії Генрієтта служила в танкових військах. Нещодавно вона вийшла заміж і народила сина. Але будь-якої миті готова повернутися в ЦАХАЛ, залишивши дитину під опікою бабусі.

Напади на синагоги та вбивства євреїв у країнах Західної Європи воскресили у пам'яті ізраїльтян Голокост. Найстрашніше цього в новітній єврейській історії не було нічого.

“Ми знову відчули себе беззахисним та покірним народом. У нас виникло відчуття, що нас, як наших предків, разом із дітьми та старими, ведуть на розстріл і в газові камери. Немає нічого дивного в тому, що після 7 жовтня і розпалу антисемітських настроїв у світі, всі ізраїльтяни зазнали екзистенційного шоку”, – пояснює Лана Айзенштадт.

А Дмитро з Хайфи уточнює:

«Тепер ми повинні знову доводити світові, що не є безсловесним стадом і можемо захистити себе. У "Чорну суботу" мій знайомий генерал відстрілювався в одному з кібуців до останнього патрона. Останній патрон він залишив собі. Але генералові пощастило – до кібуцу прийшла наша армія і він вижив. А багато інших героїв, які чинили опір ворогам – загинули. Громадські захисники кібуців Нір-Оз та Кфар-Аза, шістнадцять поліцейських у Сдероті…”.

Незважаючи на те, що війна в Ізраїлі триває трохи більше місяця, вона вже позначилася на економіці країни. Багато підприємств закриваються, люди втрачають роботу. Але, незважаючи на фінансові складнощі, ізраїльтяни впевнені у своїй перемозі.

"У нас просто немає іншого виходу", - кажуть вони. Ізраїль об'єднаний як ніколи.

Новий "шовковий шлях"

Не є секретом, що доктрина ХАМАС та інших радикальних ісламістських формувань, наприклад, Хізбалли, має на меті повне знищення Ізраїлю. Найкращим доказом цього є карта Ізраїлю і знамените гасло: “From the River to the Sea Palestine Will be Free” [Від річки до моря Палестина буде вільною].

Крім того, навіть не войовничі палестинці просто втомилася жити в обмеженнях. Оскільки території Гази та ПНА Ізраїль окупував у ході війн із арабськими державами – замість паспортів місцеві жителі мають номери. Для того, щоб виїхати з Гази або Західного берега до Ізраїлю чи інших країн, палестинцям потрібно отримувати спеціальні дозволи у ЦАХАЛ.

Така ж картина і з імпортом товарів. Щоб ти не ввозив, на все потрібний ізраїльський документ. Чи варто говорити про те, що в країні існують дороги, якими можуть їздити тільки ізраїльтяни, а арабам з окупованих земель доводиться навертати кола по дозволених для них трасах, щоб дістатися сусіднього села?

Не новина і нескінченні сутички між ізраїльськими поселенцями і палестинцями. Минулого року після чергового теракту, в якому загинули двоє молодих ізраїльтян, поселенці підпалили арабське село. За словами політолога Алона Кейсара, згодом євреїв-екстремістів було покарано. Але відносини ізраїльтян і палестинців від цього краще не стали.

Не дивно, що з огляду на все сказане, прості жителі Ізраїлю, в більшості випадків, не ставлять собі питання про те, чому ХАМАС учинив безпрецедентну різанину саме зараз. Проте, в ізраїльських урядових колах існує версія, що хтось міг спровокувати ХАМАС, можливо, за посередництва Ірану, напасти на Ізраїль саме 7 жовтня, щоб зірвати процес нормалізації відносин Ізраїлю з Саудівською Аравією.

Підстав цієї версії додає той факт, що під час вторгнення бойовики діяли на дуже високому рівні. Терористів явно хтось заздалегідь підготував та озброїв. Самостійно ХАМАС провернути таку спецоперацію не міг би.

"Нагадаю, що близько 3 місяців тому Біньямін Нетаньягу заявив, що Ізраїль знаходиться в центрі безпрецедентного міжнародного проекту, який зв'яже інфраструктуру Азії та Європи", - каже Алон Кейсар. – За словами нашого прем'єр-міністра, цей проект має змінити обличчя Близького Сходу і вплинути на весь світ. Йдеться про створення торговельного шляху, який розпочнеться в Індії, пройде через Об'єднані Арабські Емірати, Саудівську Аравію, Йорданію, Ізраїль та закінчиться у Європі. Причому Ізраїль у цьому економічному коридорі має стати центральним вузлом. З огляду на те, що Індія стрімко розвиває свою економіку і незабаром може наздогнати в цьому відношенні Китай, араби, Ізраїль та Європа за підтримки США зможуть сформувати неймовірно потужний політичний та економічний блок, якому не зможуть протистояти ні Китай, ні Іран, ні росія”.

Алон Кейсар також наголошує, що Китай, у свою чергу, з 2013 року розвиває ініціативи щодо створення кількох центральних торгових шляхів, які зв'яжуть Китай із Західним світом. Згідно з планом Китаю, новий "шовковий шлях" має пройти через Центральну Азію (Казахстан, Узбекистан, Туркменістан), Іран, Ірак, Сирію та Туреччину та завершитися в Європі. Тому альтернативний шлях до Європи з Індії є для Китаю ударом нижче пояса.

«До речі, Туреччина є ще одною країною, яка залучена до китайського "Поясу шляху" і вже отримала від Китаю 5 млрд доларів для реалізації цього проекту, - продовжує, Алон Кейсар. - Є зацікавленою стороною також Іран. Адже для Тегерана Пекін – головний торговий партнер та інвестор. Причому не лише в економічному плані, а й у питанні протистояння Заходу. Тому я думаю, що для Китаю, Туреччини та Ірану зрив альтернативного міжнародного проекту – головне стратегічне завдання. Як найпростіше, це зробити? Вірно, спровокувавши потужний вибух у "больовій точці" Близького Сходу – Секторі Газа”.

Більше аналітики від Алона Кейсара – в його ТГ-каналі.

Зацікавлена у війні в Ізраїлі і росія. Причому, як з політичного, так і з економічного погляду. Почнемо з того, що Ізраїль є форпостом США на Близькому Сході та стратегічним партнером Америки. Тому відмовити йому у захисті у Вашингтоні просто не можуть. Відповідно, на думку кремля, немає кращої точки на карті світу для відволікання уваги Заходу від проблем України.

Якщо росія так само як і Китай, справді причетна до розв'язання "другого фронту" на Близькому Сході [тісні зв'язки палестинських арабів і росії давно відомі: багато газійців і мешканців ПНА, закінчили російські виші, часто бувають у москві, а після анексії Криму відправляють своїх дітей відпочивати до “Артеку”] – частково, вона свого вже досягла, поставивши під сумнів отримання Україною необхідної фінансової та оборонної допомоги від США.

Але не варто також забувати і про економічні інтереси північного агресора. Будь-які заворушення чи військові конфлікти на Близькому Сході сприяють збільшенню панічних настроїв на ринку нафти. Якщо там спалахне, транспортування нафти з країн Перської затоки на Захід може скоротитися або взагалі зупинитися. А якщо нафти на світовий ринок поступатиме менше, значить і ціна на неї зросте. Звичайно, росії як головному конкуренту країн Перської затоки, така ситуація буде "на руку" і дасть змогу вимагати від Заходу негайного зняття нафтових санкцій.

Адже у разі Великої війни, росія може залишитися єдиним постачальником "чорного золота" на невизначений термін. До речі, в особистих бесідах ізраїльські військові зізнаються: напередодні 7 жовтня багато хамасівців пройшли бойову підготовку на російських військових базах у Криму, а потім вирушили вбивати ізраїльтян зброєю часів радянського союзу. Офіційно уряд Ізраїлю та ЦАХАЛ цю інформацію і не підтверджують.

Тінь великої війни

Враховуючи сказане, складно не ставити питання про те, яка ймовірність того, що регіональний конфлікт в Ізраїлі переросте у масштабну війну з втручанням інших сил? Проксі Ірану – бойовики Ємену, Іраку, Сирії та Хізбалла – вже майже два місяці намагаються відвернути увагу ЦАХАЛ від Сектору Гази і тим самим допомогти ХАМАС.

Лише минулого тижня Хізбалла випустила 48 ракет по Півночі Ізраїлю. У свою чергу, в період з 7 жовтня по 23 листопада Ізраїль знищив на території Південного Лівану [там знаходиться база Хізбалли] понад 80 бойовиків.

З іншого боку, ще в першій декаді жовтня, намагаючись дистанціюватися від кривавої різанини 7 жовтня, високопосадовці і голова політбюро Хізбалли шейх Хасан Насралла дружно заявляли про те, що не знали про криваві плани ХАМАС. Днями Хасан Насралла зустрівся з двома представниками ХАМАС. А вранці 23 листопада – з міністром закордонних справ Ірану Хосейном Аміром Абдоллахіяном.

У спільній заяві за підсумками зустрічі сказано, що Насралла та Абдоллахіян обговорили "розвиток подій у Палестині та Лівані, а також заходи щодо приборкання ізраїльської агресії у Секторі Гази". Але повномасштабну війну Ізраїлю, всупереч очікуванням, ніхто так і не оголосив.

Простіше кажучи, незважаючи на постійні обстріли Півночі Ізраїлю, вплутуватися в глобальні «розбірки» Хізбалла не поспішає і обмежується “дрібними укусами”. Отже, цього не хоче і її господар - Іран.

Імовірно, що така позиція Ірану та Хізбалли викликана тим, що в Червоному та Середземному морях вже більше місяця дислокуються, але доки не беруть участь у військових діях, дві американські авіаносні ударні групи. А в ізраїльській пустелі Негев знаходиться десант США.

Швидше за все, у Тегерані розуміють: незважаючи на те, що Хізбалла вважається однією з найсильніших ракетних армій у світі [у її розпорядженні понад 150 тис. ракет], протистояння з ізраїльською та американською армією вона не витримає і сильно постраждає. А Іран вклав у створення та озброєння Хізбалли багато сил і коштів і втрачати її не хоче.

Але є й інша важлива обставина. Після “Чорної суботи” ізраїльтяни більше не хочуть жити “на пороховій бочці” в оточенні терористичних угруповань. А значить розпочати велику війну може сам Ізраїль. Тим більше, що продовження війни частково вигідне прем'єр-міністру Нетаньяху. Чим довше триватиме війна, тим більше шансів у нього залишатися при владі, незважаючи на невдоволення народу.

"Я не виключаю, що після знищення ХАМАС ми щільно займемося Хізбаллою", - зізнається мені джерело в ізраїльському Кнесеті.

Звичайно, все це поки лише припущення. Крім того, плани Ізраїлю щодо Південного Лівану не можуть бути реалізовані без підтримки США.

Але, за словами того ж джерела, Іран вже на 85% завершив створення ядерної бомби. Із чим уже давно намагається боротися за допомогою санкцій Америка. Очевидно, що ядерна зброя в руках фанатиків-ісламістів із імперськими амбіціями неминуче дестабілізує ситуацію на Близькому Сході та США у цьому не зацікавлені. Тому, яке рішення ухвалять у Вашингтоні, не відомо.

Ще у великій війні на Сході зацікавлені стратегічні партнери Тегерана: Росія та Китай. А ці держави мають достатньо сил, щоб різними способами “підігрівати” конфлікт навіть проти волі Ірану. Особливо враховуючи той факт, що в ПНА проживають тисячі прихильників ХАМАС і досить слабкий уряд 88-річного глави автономії Махмуда Аббаса з ними далеко не завжди справляється.

Ні в кого із зацікавлених сторін поки немає розуміння, що робити із Сектором Газа після знищення ХАМАСу. Під час візиту до Ізраїлю держсекретар Ентоні Блінкін заявив, що єдиний вихід із ситуації, що склалася, – створення двох держав під керівництвом Палестинської автономії. Але, за словами Махмуда Аббаса, це буде можливе лише в тому випадку, якщо ізраїльські поселенці покинуть Юдею та Самарії. А Ізраїль за жодних умов на це не погодиться. 

«Ці землі даровані єврейському народові Богом! Про це написано і в Торі, і в Біблії”, - сказав мені в інтерв'ю ще до відрядження до Ізраїлю головний рабин України Моше Реувен Асман.

Аналогічно сприймають ситуацію і більшість ізраїльтян. Тому, яким чином американці планують виходити з цього глухого кута - не ясно.

Страх майбутнього

За давньою єврейською традицією ввечері в п'ятницю ізраїльтянки запалюють свічки, щоб привітати Шабат та благословити свій дім. За святковими столами збираються сім'ї та друзі. Усі розмови лише про війну.

В очах завмер страх. Ніхто з ізраїльтян не знає, що буде далі: будь-якої хвилини ситуація може скотитися в прірву. Подібна атмосфера добре знайома українцям – так само, ми відчували себе навесні 2022 року.

“Ми всі розуміємо, що ця війна буде довгою та важкою”, – кажуть ізраїльтяни, які запросили мене на Шабатну вечерю. – Але ще не знаємо наскільки”.

Минулої п'ятниці почалося п'ятиденне перемир'я в рамках домовленостей Ізраїлю з ХАМАС. Було звільнено частину заручників. Але напередодні міністр оборони Ізраїлю Йоав Галант заявив:

"Припинення вогню буде коротким, після його закінчення війна продовжиться на повну силу. Наступний етап бойових дій у Газі триватиме щонайменше два місяці".

Київ - Відень - Тель-Авів - Київ.