Чим Соледар став для Пригожина – перемогою чи поразкою?

Тим, хто вижив, – медалі “За взятіє Солєдара”, тим, хто ні, – поховання з почестями й меморіальні дошки. ПВК “Вагнер” виконав свою місію – українські війська відступили з Соледару. А його хазяїн – Євгеній Пригожин зміцнив свої позиції у протистоянні з військовим відомством рф і в очах кремлівського диктатора путіна. Так вважають експерти американського Інституту вивчення війни (ISW).

Однак більш детальний аналіз викликає великі сумніви в цьому. Інформатор пояснює – чому.  

Соледар як інструмент для торгу

Роблячи висновок про зміцнення позицій Пригожина, аналітики ISW аргументують його різкою зміною в риториці міністерства оборони росії, яке зрештою визнало участь “вагнерівців” у захопленні Соледара. 

У першому повідомленні про його взяття, яке з’явилося 14 січня, ПВК “Вагнер” не згадувалося зовсім, попри заяви Пригожина про те, що це його штурмовики захопили місто ще кілька днів тому. Це викликало бурхливу реакцію у російському інформаційному просторі, і ввечері того ж дня військове відомство випустило ще один реліз “у зв'язку зі зверненнями ЗМІ”. 

“Наступальні дії здійснювалися різнорідним угрупуванням російських військ, а безпосередній штурм міських кварталів Соледара вели добровольці штурмових загонів ПВК “Вагнер”, – виправилися підлеглі Сергєя Шойгу. І це дійсно виглядало як прорив, оскільки досі міноборони у своїх зведеннях ПВК “Вагнер” ніколи не згадувало.

“Пригожин, ймовірно, прагне використати перемогу в Соледарі як інструмент для торгу, щоб підняти свій авторитет у росії. Згадка міністерством оборони сил “Вагнера” у відповідь на суспільний резонанс свідчить про значну перемогу Пригожина, зміцнюючи його [статус] вирішального учасника цієї війни”, – йдеться в огляді ISW.

Однак чи насправді це “перемога”?

Навіщо Пригожину медаль “За взятіє Соледару”? 

Про те, що контроль над Соледаром не має жодного стратегічного значення і це місто потрібне росіянам виключно для демонстрації успіхів у війні після серії поразок від ЗСУ, говорили багато експертів та аналітиків. 

Однак зусиллями пригожинської медіа-імперії коло цієї історії був влаштований інформаційний бум на межі істерики. Поступово, не кондовими стендапами головного комунікаційника мо рф Конашенкова і сухими повідомленнями ТАСС, а постами у соціальних мережах, вірусними відеороликами, клікабельними заголовками та іншими прийомчиками із захоплення уваги історія із взяттям Соледару набула епічного звучання.    

А все тому – що головну роль в ній відігравала ПВК “Вагнер”. І “кухар путіна” зробив на неї ставку у своєму давньому конфлікті з міністром оборони рф Шойгу і керівником російського генштабу Герасимовим. Він взявся довести, що є більш успішним “полководцем”, ніж російське військове командування. 

За великим рахунком, на відміну від Шойгу, Пригожин давно міг дозволити собі розкіш робити що завгодно, працюючи на свій майбутній електорат у росії. Він не стримувався у брутальній критиці тих, хто обіймав керівні посади, не побоюючись неприємних наслідків. Але ж амбіції зростали і дуже хотілось впливати на процеси не лише словами, а й діями. Для цього Пригожину знадобився імідж непереможного полководця, якій рятує росію. Його він вирішив створювати взяттям Соледару, попутно намагаючись ще й довести диктатору путіну, що найманці ПВК кращі за регулярну армію.

Навіщо путін дав “зелене світло” Пригожину в Соледарі? 

Багатомісячні бої на бахмутському напрямку завели кремлівських військових стратегів у глухий кут. Не зважаючи на колосальні ресурси, кинуті  на цй участок фронту, просувань армії рф майже не спостерігалось. Тож ініціатива Пригожина віддати цей напрямок “вагенрівцям” була сприйнята путіним позитивно, адже йому не залишалось інших варіантів. Тим більше, що хазяїн “Вагнера” обіцяв розбитися вщент, але виконати завдання. 

“Путін запустив Пригожина як блоху в штани до Шойгу та Герасимова, щоб той кусав їх за дупу і стимулював до результатів”, – влучно описав ситуацію російський опозиційний політолог Дмітрій Орєшкін.

При цьому, за його словами, Пригожин для путіна такий самий “уголовнік”, як для Пригожина ті, кого він кидав на штурм Соледара. “І той, і інші – цінності із себе не уявляють. Чисто в утилітарному сенсі Пригожин міг показати, що є альтернатива для путінських генералів, аби вони поворушилися”, – зауважує Орєшкін. 

І здається, план спрацював. Силами ПВК “Вагнер” військовому командуванню рф вдалося зробити усю брудну роботу в Соледарі та ще й повернути свої втрачені перед тим кабінетні позиції.

Досить ймовірно, що путін керувався ще одним мотивом. Невдачі та прорахунки російської армії Пригожин надто очевидно використовував для самопіару. Та ще й робив це “не во славу царя”, а явно намагаючись його затьмарити. Це навіть дало привід для розмов про президентські амбіції “кухаря путіна”, які він задумав реалізувати за рахунок голосів патріотів. Тож путін вирішив скористатися нагодою придушити ці амбіції в зародку.    

ПВК “Вагнер” – сухий залишок

Кількість “вагнерівців”, вбитих за час штурму Соледару, не береться назвати жоден аналітик. Але є підстави стверджувати, що там покладена не лише велика кількість вчорашніх зеків, а й чимало професійних найманців, які пройшли через “гарячі точки” в Сирії, Африці та Азії. Подейкують, в одній з розмов Пригожин визнав: Соледар щодня зжирав більше його найманців, ніж раніше весь фронт  протягом тижня. 

І це не дивно. Соледар був міцним укріпрайоном. Російські військові вважали його штурм нереальним завданням. Ще й тому взяття цього містечка було для Пригожина принциповою справою. Але в результаті у ПВК “Вагнер” з’явилася велика проблема з поповненням втрат.

“Почалися нові рейди по зонах, але це як ложкою драти по дну порожньої каструлі. Усіх, кого можна забрали раніше. У “Вагнері” були розрахунки, що їм віддадуть “500-их” (відмовників), але поки що це питання застопорилось. Пригожин сподівається його притиснути. І чекають на нову мобілізацію, яка має збільшити “500-их”, – пише один з російських Телеграм-каналів.

Втім, це не єдина проблема Пригожина.

Оцінку його “подвигу” дав сам путін. Навіть не дочекавшись остаточного вирішення ситуації у Соледарі, він призначив генерал-полковника Олександра Лапіна начальником Головного штабу – першим заступником командувача Сухопутних сил РФ. А Герасимовим замінив пригожинського партнера Суровікіна на посту керівника “СВО“ в Україні. 

Три місяці тому Лапін був знятий з посади командувача Центрального військового округу за здачу Лимана. Цьому передувала його публічна та принизлива критика з боку Кадирова та Пригожина.

“Відставка Лапіна відразу після його критики Кадировим і Пригожиним було чимось неординарним і могло означати лише одне: Путін дав цим двом “полководцям” карт-бланш. І поклав на них усі свої надії. Адже очевидно, що таким демонстративним кроком він протиставив себе армії та показав, хто тепер у росії може впливати на відставку та призначення командувачів військових округів. І це були не Герасимов із Шойгу”, – написав у своєму Телеграм-каналі колишній російський політик, а ніні опозиціонер Альфред Кох.

Але путін цей “карт-бланш” як дав, так і забрав. Причиною для останнього, на думку багатьох спостерігачів, було намагання врівноважити силові клани, оскільки Пригожин із своїм невгамовним самопіаром почав перетворюватися на реальну точку тяжіння для більшої частини оточення кремлівського диктатора. 

Людина-кувалда попустилася. Якщо нещодавно Пригожин куражився, коли з його подачі “вагнерівці” назвали начальника Генштабу Валєрія Герасимова на весь російський телеграм “чортом”, то після того став просити не розгойдувати човен і скаржиться, що військові намагаються вкрасти у нього перемогу в Соледарі.

Тепер Герасімов має можливості урізати матеріальні ресурси “Вагнера”. Ба більше – послати залишки підрозділів ПВК в найгарячіші ділянки фронту із заздалегідь прогнозованим результатом. 

Як зауважив військовий експерт Олександр Коваленко, підсумовуючи епопею із Соледаром, невелике містечко стало плацдармом, на якому:

• було знищено колосальний передовий ресурс ПВК “Вагнер”;

• Пригожин втратив лояльність кремля, продемонструвавши свою нікчемність;

• “кірзачі” повернули управління бойовими діями на Бахмутському плацдармі, де до того була беззастережна монополія Пригожина;

• конфлікт між мо рф і “кухарем путіна” вийшов на новий рівень.

“За своїм ефектом Соледар навіть перевиконав поставлені перед ним завдання. Такої різнорівневої анігіляції ворога – фізичної та політичної, моральної та інформаційної – я давно не спостерігав”, – відзначив експерт. 

Раніше Інформатор писав про те, що життя Пригожина в небезпеці – кремлівські еліти не допустять “кухаря” керувати державою.

Також ми повідомляли про те, що США працюють над ліквідацією ПВК "Вагнер" по всьому світу.