Чи залишаться у Кремля союзники після війни в Україні

Навіщо потрібні союзники у світі - начебто зрозуміло. Ну, наприклад, плануючи участь у масштабних бойових діях, керівництво будь-якої країни не може не перейматися наявністю союзників. Просто про всяк випадок, а раптом щось піде не так, як планує Генштаб. Ось заздалегідь і складаються коаліції, оформляються альянси, зондуються настрої у сусідніх (і не дуже сусідніх) столицях: як і чим допоможете, якщо що? Чи хоч би може просто будете нейтральними? А якщо до вас звернеться наш ймовірний ворог, яку йому надасте відповідь?

На сьогодні у Кремля у війні проти України практично не залишилося союзників. І дуже небагато країн – із нейтральною позицією щодо цієї підлої війни,Інформатор аналізує, наскільки глибоко РФ опинилася у міжнародній ізоляції і чого це може призвести невдовзі чи згодом.

Як воно у Європі

Президент Франції Макрон напередодні звернувся до співгромадян та запропонував бути готовим до великої війни за межами України – вже в межах Європейського Союзу. Французький лідер при цьому бачить збройні сили своєї республіки (включно з ядерними силами Франції) основною військовою силою, здатною захистити країни Євросоюзу.

“Наші збройні сили – єдина повноцінна армія на європейському континенті. Нам потрібно збільшити інвестиції, щоб бути готовими до можливого збройного конфлікту високої інтенсивності, який може розпочатися на нашому континенті», - заявив Макрон, звертаючись до французів.

Багато в чому звернення продиктоване політтехнологічними міркуваннями – у Франції 10 квітня відбудеться голосування у першому турі президентських виборів – проте висування на перше місце передвиборчого порядку денного пункту очікування великої війни на континенті дуже промовисте.

Втім, європейський санкційний антирашистський фронт розширюється новими та новими подіями. Ось в одному з портів Бельгії заблоковано півтори тисячі контейнерів з вантажоодержувачем в РФ. Бельгійські митники виявили пильність.

«Ці контейнери можуть бути випущені лише в тому випадку, якщо зацікавлені компанії подадуть необхідні документи, що свідчать про те, що вони не підпадають під дію європейських санкцій», - пояснив журналістам ситуацію начальник бельгійської служби митниці та акцизів Крістіан Вандерварен.

Це лише два приклади все більшого антагонізму та нинішнього несприйняття у світі всього, що пов'язане з РФ. Навіть якщо це ніби не пов'язане з війною безпосередньо.

А як в Азії

Схоже, що кремлівські розрахунки заручитися в крайньому випадку підтримкою Китаю або Індії пішли в напрямку, куди до цього вже з України вирушив російський військовий корабель. Невідомо, чи зверталася влада РФ за допомогою в нинішній ситуації до КНДР, але Інтернетом гуляє мем, у якому лідер Північної Кореї називає російську владу «надто шаленою і неадекватною» навіть для нього.

Що ж до двох найбільших азіатських країн - Китаю та Індії, які завжди сприймали агресивну політику Росії якщо і не прихильно, то щонайменше нейтрально, то ні Пекін, ні Нью-Делі не артикулювали досі виразного наміру підставити плече «другій армії світу». у її спробах зламати опір тероборони Охтирки та Харкова. Втім, Білий дім вже працює на випередження та превентивно проводить роз'яснювальні бесіди із китайським керівництвом.

«Китайські дипломати наполегливо заперечують, що Пекін знав про готовність РФ розв'язати широкомасштабну війну проти України. І заперечують, що Москва зверталася до Пекіна по військову допомогу. Можна, звісно, ​​сумніватися у щирості китайських дипломатів. Тим більше, що Китай зараз уважно вивчає питання купівлі великих пакетів акцій двох російських гігантів Газпрому та Русала… І не втомлюється запевняти міжнародне співтовариство – думаю, що цілком щиро – у незмінності позиції рівно нейтральних відносин і з Києвом, і з Москвою. Без готовності віддати перевагу будь-якій з двох сторін.

Але самі собою ці заяви свідчать про прагнення Пекіну якнайшвидше добитися завершення цієї війни та переведення гарячої фази протистояння в холодну фазу – за столом переговорів», - повідомив у коментарі Інформатору експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара.

Експерт також звернув увагу, що саме КНР може стати найважливішим партнером для російської економіки, що руйнується, після запровадження безпрецедентних міжнародних санкцій проти РФ. При цьому китайське керівництво зацікавлене у якнайшвидшому завершенні військових дій в Україні, оскільки вони вкрай негативно впливають на всі європейські ринки.

«А ринок Євросоюзу надзвичайно важливий для Китаю, це величезна частина експорту з КНР та джерело надходжень. Саме з цієї причини будь-яке уповільнення зростання європейських ринків негативно позначається на торговому балансі китайської економіки, яка і без того переживає не найкращі постковідні часи», - пояснив Олександр Хара.

А події у міжнародній сфері продовжують стрімко розвиватися. Глава МЗС РФ Лавров розгорнув свій літак з півдороги до Пекіна, оскільки стало відомо про відмову КНР надати військову допомогу РФ. За часом це співпало з тим, що Росія скасувала голосування в Раді безпеки ООН щодо внесеного нею ж проекту «Про погіршення гуманітарної ситуації в Україні» - скасування відбулося після того, як Індія та Китай (ще до голосування) однозначно відмовилися підтримати запропонований РФ текст документу.

«Це знакова подія. Схоже, Китай все ж таки вибирає торгівлю із Заходом. І Індія – навіть із її абсолютною залежністю від російської зброї – також прагне виявитися з правильного боку окопа у нинішньому протистоянні Кремля та решти цивілізованого світу», - дав оцінку новій міжнародній реальності експерт.

А в ході розмови президента США Джо Байдена з главою КНР Сі Цзіньпінем, що відбулася 18 березня, як повідомляє китайська газета Global Times, глава Китаю заявив, що «конфлікт в Україні не відповідає нічиїм інтересам, а мир і безпека - це те, чим має дорожити міжнародне співтовариство».

«Тому Китай та США, будучи постійними членами Ради Безпеки ООН та двома найбільшими економіками світу, мають взяти на себе міжнародну відповідальність за підтримання глобального миру у світі», - додав голова КНР.

Також Сі Цзіньпін всерйоз намагався переконати американського президента Байдена в тому, що конфлікти та конфронтації, подібні до війни в Україні, зовсім не на користь Пекіна. І треба зазначити, що подібні заяви глави Китаю для кремлівських – кістка у горлі, або ніж у спину. Тому що встановлювати правила вони завжди прагнули на трьох: разом із США та Китаєм. А тепер виходить, що путін – не потрібен (як той скрипаль у радянському фільмі «Кін-Дза-Дза»).

Співдружність несоюзних держав

Що ж до держав із зовсім вже «ближнього кола» РФ, які входять до створених Росією ОДКБ чи СНД, то й ці країни не наважуються запропонувати своїм солдатам перетворитися на українські чорноземи. Навіть абсолютний міньйон Кремля, який вважає себе президентом Білорусі, Лукашенко у цій війні обмежується наданням території РБ для дислокації російської армії та військової техніки, але своїх солдатів та своїх підрозділів він досі так і не відправив на штурм Києва та Чернігова. Мабуть, вусатий мінський диктатор серйозно припускає, що в разі чого білоруські солдати замість Києва можуть посунути просто до Мінська.

Зовсім нещодавно – у січні 2022 року – російські десантники утихомирювали повстання казахського народу, і тому тепер новий глава Казахстану імовірно мав би з вдячністю відправити своїх солдатів на допомогу російським ванькам, які гинуть у степах України. Але нинішній казахський президент не тільки не поспішає це зробити, а навіть і, зважаючи на все, намітив плани поступового економічного розставання з російськими партнерами.

«Керівництво Казахстану тепер жорстко вимагає від суб'єктів економічної діяльності завершувати існуючі і в жодному разі не укладати нових контрактів із РФ. Тим, хто потрапить під західні санкції, обіцяють ще й відірвати голови. Ось тобі і союзник щодо ЄЕП та ОДКБ!», - розповів на своїй сторінці у Facebook про нові казахські реалії російський юрист та економіст Олександр Осовцев. 

Що ж до інших союзників Росії з пострадянських блоків та альянсів, то ні Вірменія, ні Киргизстан, ні Таджикистан, ні Узбекистан не горять бажанням підставити плече Кремлю в його українській авантюрі. Вони вважають за краще чекати осторонь - у ролі стороннього спостерігача, і вже точно не союзника.

Напередодні, глава МЗС Узбекистану Абдулазіз Камілов, виступаючи перед депутатами узбецького парламенту, озвучив позицію Узбекистану щодо того, що відбувається, цілком однозначно.

«Ми прихильники мирного вирішення конфлікту за допомогою політико-дипломатичних засобів. Ми проти воєнних дій, насильства. І, виходячи зі своїх національних інтересів, Узбекистан продовжить надавати гуманітарну допомогу Україні в цей непростий час. Узбекистан визнає незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Але ми не визнаємо Донецьк та Луганськ окремими республіками», - заявив міністр закордонних справ Узбекистану.

Варто зазначити наступний факт: незважаючи на те, що офіційний Ташкент продовжує формально підтримувати безліч російських пострадянських проектів у Центральній Азії, у реальній політиці влада Узбекистану дедалі частіше й уважніше орієнтується на Китай та меншою мірою на Туреччину.

… Втім, все вищесказане не означає, що за результатом від Росії відвернутися такі вірні друзі Кремля, як Нікарагуа, Сирія та чомусь Еритрея. Особливо – Еритрея.

Як бачать українські фронти з боку

Тим часом на позиціях російсько-української війни склалася ситуація хиткої рівноваги. Жодна зі сторін не виявляє явного наміру перехопити ініціативу та розгорнути новий наступ/контрнаступ.

Експерт з військових питань та військовий аналітик Том Купер нещодавно у спілкуванні з журналістами Forbes висловив прогноз, що Росія не зможе перемогти у цій війні з Україною. Причин багато, всі їх перераховувати можна довго, а ситуація, яка наразі склалася в запеклому протистоянні Москви та Києва однозначно фіксує нездатність армії РФ переломити ситуацію на користь рашистів.

«Росіяни зараз де-факто припинили всі свої наступальні операції... втративши до 40% військ, що беруть участь у вторгненні (це – вбиті, поранені, зниклі безвісти/військовополонені тощо) і цим зайняті залученням додаткових підрозділів з Далекого Сходу, з контингентів у Вірменії та Таджикистані, залучають навіть курсантів, щоб заповнити бойові втрати (в Україні – ред.). Не впевнений, що їхні втрати насправді становлять 40%, але, за «зникненням» численних підрозділів з фронту, я сказав би, що близько 20 розгромлених російських Батальйонно-тактичних груп вже виведені з передової для реорганізації та відновлення. Український Генштаб також повідомляє, що Західний військовий округ РФ відмовився розвернути 5-ту об'єднану армію, імовірно «через тяжкі втрати на півдні». Поки не впевнений, що це повна реальність, але якщо так, то 58-а армія Росії в набагато більш серйозній небезпеці, ніж передбачалося, що і пояснює виведення її частин з позицій на околицях Вознесенська та Кривого Рогу, і спішну їх передислокацію, а також «непояву» передбачуваного десанту на Одещині», - оцінив ситуацію Том Купер.

 Раніше Інформатор писав про те, чим загрожує Росії вихід з Ради Європи.

А ще розповідали, що ховається за дружбою путіна та його вірного васала Лукашенка.

Також писали, що ЗСУ розбили підрозділ розвідників армії РФ, і більшість загиблих мали чеченські прізвища. 

Нагадаємо, РФ втратила вже понад 14 тисяч військових, і понад 3000 одиниць техніки.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут