Чи є гучне хамство Лаврова і тихе вибачення путіна стартом політики антисемітизму в росії

Президент рф путін вибачився перед прем'єр-міністром Ізраїлю Нафталі Беннетом за висловлювання глави МЗС росії Сергія Лаврова про євреїв. Але зробив це дуже дивно. Про вибачення написала ізраїльська газета The Jerusalem Post, але в офіційному релізі Кремля згадки про це немає. Там йдеться лише про вітання з Днем незалежності Ізраїлю. Російські інтелектуали заговорили про цю історію як початок політики державного антисемітизму в росії.

Інформатор вирішив розібратися, чи це так і як найближчим часом змінюватимуться відносини між росією, Ізраїлем та Україною.

Напруга у повітрі

За даними порталу портал Donia Al-Watan, офіційна делегація палестинського угруповання ХАМАС 4 травня прибула до Москви, де провела офіційні переговори з представниками Міністерства закордонних справ російської федерації та зі спецпредставником Путіна з Близького Сходу та країн Африки. На зустрічі обговорювалися двосторонні відносини між росією та рухом, а також події в Єрусалимі та всередині Палестинської автономії.

5 травня стався теракт в Ельаді, який затьмарив Ізраїлю відзначення Дня Незалежності. Він став частиною цілої серії акцій вуличного насильства, яка прокотилася країною в останні тижні. Терористи вбили 15 людей, у тому числі трьох поліцейських.

На цьому фоні формат вибачень путіна багатьом в Ізраїлі видається незрозумілим.

«Багато хто скептично сприйняв заяву про вибачення, тому що прямої мови путіна ніхто з нас не бачив і не чув. Все що ми знаємо — від канцелярії прем'єр-міністра, але мені дуже хотілося б чути, як усе це насправді звучало. Вчора Ізраїль відзначав День незалежності, який закінчився страшним терактом у місті Ельад, де троє людей загинуло, а четверо у лікарні у критичному та тяжкому стані. Цей теракт вітав ХАМАС, хоч і не взяв на себе за нього відповідальність. А ми пам'ятаємо, що недавно ХАМАС повернувся з Москви.Тому питання «вибачень» і реальних дій, які за цим слідують, дає повне розуміння, звідки ростуть ноги», - каже експертка у сфері маркетингу та зв'язків із громадськістю Мар'яна Геллер, яка багато років живе в Ізраїлі.

Виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Інституту сходознавства Академії наук України Ігор Семиволос також вважає цей формат вибачень неприйнятним для Ізраїлю. Заява Лаврова була зроблена публічно, тому й вибачення мали бути принесені публічно. «Але, мені здається, ізраїльтяни та росіяни спустять цю ситуацію на гальмах і не будуть роздмухувати цей скандал, тому що ізраїльтяни не готові сваритися з росією. Позиція Лаврова залишається актуальною для Москви, а кулуарні вибачення (якщо вони й були) не змінює саму атмосферу відносин між Ізраїлем і росією. Атмосфера залишається напруженою. Непорозуміння та підозри залишаються. За великим рахунком нічого не змінюється. І ця ситуація виглядає скоріше як слабкість Беннета, ніж поступка путіна», - говорить Ігор Семиволос.

Політолог Володимир Фесенко вважає, що поки що обидві сторони готові забути про скандал, але якщо з боку Лаврова чи інших російських політиків прозвучать нові антисемітські заяви, це негативно позначиться на відносинах двох країн. «На ізраїльську політику стосовно росії сильніше впливатиме інше – можливий продаж зенітних комплексів С-400 Ірану та ракет ХАМАСу. Це для Ізраїлю набагато важливіше, ніж антисемітське хамство Лаврова», - каже Володимир Фесенко.

Чого очікувати Україні

Керівник групи моніторингу прав національних меншин В'ячеслав Лихачов дивується, що після таких заяв Лаврова відбулася якась розмова між прем'єром Ізраїлю та президентом росії.

«Це говорить про те, що Ізраїль не має наміру сваритися з росією. При цьому антисемітські висловлювання Лаврова посилили протиріччя в самому Ізраїлі, де суспільство підтримує Україну більше, ніж політичне керівництво. З іншого боку, влада зазнає тиску з боку США, які надають Ізраїлю серйозну військову підтримку. Цей скандал дав можливість Ізраїлю визначитися і висловити хоча б символічну підтримку Україні, вона може виражатися у збільшенні обсягів гуманітарної допомоги, у вирішенні поставок зброї з ізраїльським компонентом з третіх країн, але не думаю, що йтиметься про постачання суто ізраїльської зброї або військових технологій в Україну. Ізраїль традиційно дуже обережний у цих питаннях», - каже В'ячеслав Лихачов.

Посилення антисемітизму в росії

Науковий співробітник University College London Володимир Пастухов вважає, що гучні висловлювання Лаврова та тихі вибачення путіна можуть бути проявом тренду на посилення державного антисемітизму в росії.

«Це колія, в яку Росія на певній стадії своєї історії завжди звалюється. Згадаймо кінець ХІХ століття з його зростанням революційних настроїв та закручуванням гайок. Куди це впало? У чорносотенство та погроми. Повернення переможців з фронту Другої світової війни, їхнє захоплення заходом вилилося у боротьбу з космополітами, яка закінчилася лише зі смертю Сталіна. Зараз колія та сама: зростання революційних настроїв, спроба вигнати їх із росії, «чорна» революція, мілітаризація. Настав момент згадати євреїв», – каже Володимир Пастухов.

На думку Володимира Фесенка, прояви державного антисемітизму у росії були завжди. Просто іноді його було менше, і він ставав майже непомітним, а часто його прояви просто зашкалювали. «Наразі це далеко не найбільша проблема для росії. Це просто у загальному руслі реакційної деградації російської політичної системи», – каже він.

Ігор Семиволос вважає, що прояви антисемітизму є частиною російського тренду переходу до архаїки в ідеології. «Архаїка містить антисемітські, антиінтелектуальні, антизахідні ідеологеми, спрямовані проти розвитку. Таким чином, антисемітизм серед інших ідеологем повертається в російську політику поки що у вигляді подібних заяв. Втім, вони опосередковано пов'язані з антисемітизмом. Швидше, вони пов'язані з уявленнями росіян про світ у контексті теорії змови, яка не може обійтися без євреїв», – говорить він.

В'ячеслав Лихачов категорично не згоден ідеєю зростання державного антисемітизму в сучасній росії.

«Путін особисто не має антисемітських упереджень, навпаки, він відчуває щиру повагу до єврейського народу. Це може бути пов'язане з його особистою історією часів юності або з уявленням про те, що єврейство — впливова сила, у якої варто чогось вчитися і тримати її на своєму боці. Звісно, ​​у російському МЗС багато людей, які поділяють антисемітські погляди. Ця традиція має ще радянське коріння. Але з політичного погляду сьогодні в росії для дискредитації та початку цькування якоїсь людини достатньо оголосити агентом заходу, членом ЛГБТ-спільноти чи лібералом. Серед пропагандистів чимало людей, які називають себе євреями: починаючи від Соловйова і закінчуючи Кедмі та Сатановським. Сьогодні в російському пропагандистському полі функцію євреїв виконують українці, щодо них використовується весь інструментарій, у тому числі з термінологічними збігами (остаточне вирішення українського питання), який традиційно був присутній в антисемітському дискурсі», – сказав В'ячеслав Лихачов.

Про проблеми, що виникли у відносинах росії з Азербайджаном через проблеми у Нагірному Карабаху, Інформатор писав тут. Про проблеми у російсько-грузинських відносинах — тут. Про те, наскільки важливо встановити в Україні мир, щоб дати можливість виростити зерно і вивезти його через чорноморські порти, Інформатор писав тут.

Ольга Палій