Чи наважиться Лукашенко двинути війська Білорусі проти України?

19 березня білоруські дипломати залишили Україну. Враховуючи, що наступного дня після евакуації своїх дипломатів Росія розпочала широкомасштабний напад на Україну, це виглядає як тривожний знак. Не додають оптимізму і пересування білоруської техніки вздовж українських кордонів. Враховуючи втрати, які зазнають російські війська, чутки про те, що Путін вимагає від Лукашенка надати у розпорядження російської армії не лише територію Білорусі, а й її армію, виглядають реалістично. Чи доведеться українцям битися з білорусами? 

Партизанські ліси Волині

Військовий експерт Юрій Федоров вважає, що вступ Білорусі у війну – це реальна нагода. Але саме собою затягування цього процесу говорить про те, що Лукашенко та його оточення дуже не хочуть цього. Схоже, білоруський диктатор хоче продинамити свого старшого брата, бо наслідки і для Лукашенка, і для його режиму можуть бути найнеприємніші.

Якщо білоруські війська вступлять на територію України, вони можуть йти через Волинську область у бік Львова, щоб перерізати шляхи забезпечення України західним озброєнням або на Київ. Але Волинська область – не той район, через який легко пройти, особливо в умовах весняного бездоріжжя. Це лісовий район із довгими партизанськими традиціями. Під час Другої світової та після неї там діяли і радянські партизани, і загони УПА. Білоруським колонам там доведеться дуже несолодко”, - каже Юрій Федоров.

Немає бажання воювати

Експерт Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич вважає, що настрої всередині білоруських провладних еліт (попри агресивну риторику) не надто сприяють реалізації хотілок Кремля. Для оточення Лукашенка це буде катастрофа. Можна додати і антивоєнні настрої більшої частини суспільства та суттєвої частини силовиків. Виконувати накази на своїй території вони будуть. Воювати не за свої інтереси проти України не хочеться.

“Для білоруських силовиків (військові, міліція, прикордонна служба тощо) силовий блок РФ багато років сприймався як безперечна домінуюча сила у регіоні як і зразок боєздатності. Друга Чеченська (попри сумнівні результати), війна проти Грузії, інформаційний шум навколо операції у Сирії лише зміцнювали цю ментальну конструкцію.

Деяким винятком була Україна. Але й тут факт анексії Криму сприймався як демонстрація сили, а війна на Донбасі... Доводилося чути тезу на кшталт «ну, так туди саме армією Росія входила обмежено і це призвело до Мінських угод».

Але, починаючи з 2015 року в Білорусі уважно стежили за трансформацією ЗСУ, вивчали досвід, намагалися його запозичити. Це знаходило відображення навіть у нових зразках озброєнь, які розроблені та поставляються до військ. Той же «кайман», та , що підходить для напівпартизанської війни РСЗВ «Флейта», автоматизовані бойові модулі та багато чого іншого.

Причому тут цікаву роль грала пропаганда (як білоруська так і російська). ВСУ начебто ставали сильнішими, але базова конструкція про державу Україна — слабка, з обмеженими можливостями. Тому навіть на тлі визнання прогресу ЗСУ базове сприйняття залишалося в старих рамках — російську армію вважали еталоном боєздатності. Цьому концепту понад 20 років і він встиг стати ключовим.

І тут Росія силами своїх збройних сил, росгвардії та іншого зброду вторгається в Україну. Перша реакція та очікування білоруських військових «українців може бути й шкода, але вони розваляться». Але минає тиждень, другий, третій, а Україна не здається. Понад те, російське вторгнення загрузло і триває процес планомірної утилізації тієї самої зразка боєздатності. Успіх РФ на Південному напрямку забезпечений класичною російською (і пізніше радянською) політикою «завалити трупами» - перти не зважаючи на втрати. І тому туди перекидаються резерви з інших перспективних (для РФ) напрямів. Ви ще не зрозуміли, що починає відбуватися (поки що починає) у головах білоруських (та й не тільки — можна додати болгарських, румунських, сербських) військових?

Еталон боєздатності забуксував і знищується в державі, яку вони вважали свідомо слабкою. При цьому ЗСУ демонструють чудову здатність ставити раціональні цілі (зупинити, знищити наступальний потенціал, за можливості відтіснити) та малими силами досягати їх. Це, якщо хочете, розрив шаблону, втрата орієнтиру. І заздрість «російським зарплатам» військових починає змінюватися простою тезою «платять краще, але не довго».

Другий аспект — демонстрація російського ставлення до загиблих та полонених. Для середнього білоруса дико не повернути додому і не поховати загиблого. А військових  - «приміряти цю роль на себе». Процес лише починається. І поки що зарано говорити про швидкі результати. Але щодня пробуксовування РФ в Україні додає аргументів”, - пише Ігар Тишкевич.

Страх і надія Лукашенка

На думку Юрія Федорова, Лукашенко, як і інші диктатори, насамперед дбає про свої служби безпеки. Армію ж диктатори сприймають як щось небезпечне. “Загальна чисельність білоруської армії 65 тис. В Україні можуть бути використані 17 тис. військових сухопутних військ (три моторизовані бригади піхоти та одна артилерійська бригада). У білоруських сухопутних військ співвідношення офіцерського і рядового складу становить 1 до 2. У разі війни ці кадровані частини необхідно поповнити особовим складом. А ось цього Лукашенко робити не хоче, бо призов резервістів для нього небезпечний. Вони можуть використати отриману зброю проти свого президента”, - каже військовий експерт.

Також Юрій Федоров вважає, що Лукашенко хоче зберегти руки не зовсім брудними, не брати на себе особисто надто багато крові. Йому небайдуже, що буде після війни. Чи зможе він повернутися до своєї політики балансування між Москвою та Заходом.

Лукашенко може втратити владу за написаною ним самим конституцією

У Білорусі 27 лютого проходив референдум щодо внесення поправок до Конституції. за офіційними даними, більшість громадян підтримали її зміну. Метою конституційної реформи аналітики називають формалізацію процедури можливого транзиту влади у країні та створення для нього юридичної бази.

Найважливішою із поправок вважають закріплення у проекті конституції статусу Всебілоруських народних зборів, що існує з 1996 року, але весь цей час не має нормативної основи своєї діяльності.

Поправки припускають, що та сама людина може обіймати президентську посаду в Білорусі не більше двох термінів, проте ця норма почне діяти після вступу на посаду новообраного глави держави. Таким чином, Олександр Лукашенко після нинішньої каденції (закінчується у 2025 році) гіпотетично зможе правити ще 10 років. 

Здається, все передбачено. Але Ігар Тишкевич вважає, що Олександр Лукашенко сам заклав під свою владу міну у вигляді механізму усунення його в рамках чинної правової процедури.

“Людям важливо діяти, розуміючи, що їхні дії перебувають у правовому полі. Для білоруського суспільства це вдвічі важливо, а для оточення Лукашенка – втричі важливо. Прийняттям нової конституції Білорусі та агресією проти України Лукашенко створив легальні передумови для того, щоб у зручний час його найближче оточення його змістило.

Ст. 18 Конституції не допускає агресії щодо іншої держави з території Республіки Білорусь. І хоча збройні сили Білорусі не нападали на Україну, за визначенням ООН, бомбардування з території однієї держави на території іншої теж є актом агресії. Хто відповідає за агресію щодо України з території Білорусі? Якщо Білорусь незалежна держава – Лукашенко. Якщо окупована – Путін.

Отже, ми маємо факт агресії з боку Білорусі щод України. Ми маємо невдоволення білоруських еліт. У цьому ст. 88 конституції Білорусі каже, що може бути зміщений з посади при грубому чи систематичному порушенні конституції. Ця конституція набула чинності 15 березня. Але факти агресії (ракетні удари, введення російської техніки) в наявності і після цієї дати. Якщо ж у війну вступить білоруська армія, то тут вже не відкрутишся. Рішення про усунення президента приймають Білоруські народні збори. Чи буде в цьому проблема, якщо військові посадять Лукашенка під домашній арешт та скликають Народні збори? Враховуючи, що питання легальне і в очах широких народних мас легітимне, легко передбачити, яке рішення буде прийнято. Лукашенко вибудовував систему, яка зміцнила б його владу і при цьому сам собі викопав яму”, - пише Ігар Тишкевич.

Про те, як Японія підтримує Україну, ми писали тут. Чому Ізраїль скасував безвіз для України та які тепер правила в'їзду, інформатор писав тут. Про те, як в умовах війни з Україною складаються відносини у Росії та Китаю, Інформатор писав тут. Писали ми і про те, які санкції проти Росії було введено з боку США та Євросоюзу. Про те, як напад Росії на Україну змінить світ тут.

Ольга Палій