Агресія Росії – це не лише прямий напад на Україну, але й загроза основам світового миру. Нездатність Ради Безпеки ООН зупинити імперіалістичні амбіції свого постійного члена підриває її авторитет та легітимність міжнародного права
Луна знаходиться в зростаючій фазі, а значить сприяє новим починанням, дає нам додаткову енергію
“Тихий дощ” — це лірична подорож, де похмурого осіннього вечора ти можеш залишитися наодинці зі своїми думками. Здається, місто дихає ритмом цієї пісні, й навіть на перший погляд байдужі бетонні стіни вбирають у себе цю мелодію. І кожен стає свідком цієї магії й частиною осінньої симфонії — меланхолійної, але водночас сповненої тихої надії на новий світанок.
Головний розвідник заявив, що під час повномасштабного вторгнення йому не було страшно
Керівник Головного управління розвідки України Кирило Буданов розповів, що під час повномасштабного вторгнення росії кілька разів плакав. Однак він зазначив, що не може дозволити собі знаходитися у пригніченому стані.
Про це він заявив у документальному фільмі Дмитра Комарова “Рік. За кадром. Розвідник”. Буданов додав, що є багато речей, які важко, але необхідно робити.
За його словами, відправляти на завдання бойові підрозділи також важко, адже є розуміння того, що повернуться не всі захисники нашої держави. Однак потрібно повертати території, а для цього необхідно ухвалювати рішення, після яких будуть втрати.
Однак розвідник підкреслив, що не може знаходити у стані, коли не хочеться вставати з ліжка.
“Щодо сліз, то пару раз було. Через певні втрати. Мені боляче. По-перше, я знаю, що кожне місто, яке ми тимчасово втрачали, як військовий вам кажу, що повернення кожного метру землі, навіть розрахунково, коштує набагато більше, ніж його відстоювати”, – зізнався Буданов.
Очільник ГУР додав, що коли ЗСУ змушені були відступати з населених пунктів, то їхне повернення буде вартувати більше людських життів.
“Чи було мені страшно? Не думаю. Сльози були, а страшно – ні”, – підсумував він.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний розповів про перші дні війни росії проти України й про те, що змусило його заплакати за рік війни. Він зауважив, що не стримав сльозу лише раз - коли повідомляв матері про втрату сина.
Генерал зазначив, що він звичайна людина й у нього теж бувають емоційні моменти, коли важко стримати сльози.Так, Залужний плакав, коли повідомляв матері одного із загиблих героїв, що її сина вже немає серед живих. Він був пілотом гелікоптера, який часто літав у Маріуполь.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.