Жінка судиться з ПриватБанком через кредит в розмірі 92 480 доларів - яким було рішення
В забезпечення кредитного зобов'язання був укладений договір іпотеки квартири, яка належала жінці на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2007 року
Жінка уклала з ПриватБанком кредитний договір про надання споживчого кредиту в розмірі 92 480 доларів. Їй у користування видали 72 760 доларів. Вона вимагає припинити зобов'язання та застосувати правові наслідки нікчемності окремих умов договору споживчого кредиту. Про це йдеться у рішенні Печерського районного суду Києва, опублікованому 9 січня 2025 року.
26 листопада 2007 року між жінкою та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту в розмірі 92 480 доларів під зворотне зобов'язання позичальника повернути їх частинами до 26 листопада 2027 року, зі сплатою 9, 96 % річних за користування ними. Відповідно до графіка платежів фактично в її користування було видано 72 760 доларів. 26 листопада 2007 року в забезпечення кредитного зобов'язання був укладений договір іпотеки квартири, яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2007 року.
30 серпня 2010 року у зв'язку з невиконанням кредитного зобов'язання, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Центрального районного суду Миколаєва з позовом про звернення стягнення на майно, шляхом продажу предмета іпотеки з укладенням від імені жінки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. 9 липня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Центрального районного суду Миколаєва з позовом в частині звернення стягнення на квартиру шляхом реалізації з прилюдних торгів та початковою ціною не нижче 343 400 гривень та виселення.
27 березня 2013 року, заочним рішенням Центрального районного суду Миколаєва у справі № 2-2062/11 у задоволенні позову відмовлено з підстав недотримання кредитором вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». 8 липня 2013 року Апеляційний суд Миколаївської області у справі 2-2062/11, заочне рішення Центрального районного суду Миколаєва від 27 березня 2013 року в частині вирішення вимоги про звернення стягнення на майно скасував, і в цій частині ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовної вимоги наступного змісту: «на погашення заборгованості перед ПАТ «КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 26 листопада 2007 року, станом на 1 липня 2010 року у розмірі 94 551 долара, що еквівалентно 747 458 гривень; звернути стягнення на квартиру, належну їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2007 року, надавши ПАТ «КБ «ПриватБанк» право продажу від свого імені названої квартири шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем з початковою ціною продажу 343 400 гривень. В решті позову відмовлено».
11 листопада 2013 року заочним рішенням Центрального районного суду Миколаєва (справа №1423/14351/12), зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10 листопада 2014 року, позовні вимоги задоволено частково, зокрема вирішено звернути стягнення в межах 861 430 гривень на предмет іпотеки, що належить жінці на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною не нижче 343 400 гривень. В частині позовних вимог про виселення з квартири банку відмовлено. 1 березня 2018 року вона звернулась до Центрального районного суду Миколаєва з позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк», в якому крім іншого просила визначити суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 551 251 гривні, з тих підстав, що кредитний договір був укладений з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, що кредит було надано в іноземній валюті. Рішенням суду від 23 лютого 2021 року в позові відмовлено.
21 травня 2019 року жінка звернулась до Центрального районного суду Миколаєва з позовом до банку про визнання кредитного договору недійсним в частині п. 7.1 щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 4 760 долара від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 0, 32 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати з моменту укладення договору і до закінчення його дії. Рішенням у задоволенні позовної вимоги відмовлено у зв'язку зі впливом строку позовної давності.
З розрахунку кредитної заборгованості, наданої кредитором у справі №1423/14351/12 за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів вбачається, що порушення позичальником кредитного зобов'язання щодо сплати щомісяця коштів в сумі 939 долара відбулось 11 лютого 2009 року, яке не було усунуто позичальником впродовж наступних періодів сплати. Виходячи з періоду оплати передбаченого договором, а саме з 3 по 10 число кожного місяця (п. 7.1 договору), факту порушення кредитного зобов'язання починається з 11 лютого 2009 року, обов'язок повернення кредитної заборгованості в повному обсязі згідно з умовами п. 2.2.10. договору, настав в позичальника на наступний день із закінченням періоду сплати, тобто 11 лютого 2009 року. Посилаючись на приписи абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Вона вважає, що оскільки строк кредитування був змінений в порядку п. 2.2.10. договору: з 26 листопада 2027 року на 11 лютого 2009 року, то право банку на отримання процентів в порядку статті 1048 ЦК України було припинено, починаючи з 11 лютого 2009 року.
Станом на 26 листопада 2007 року у фактичне користування позичальника було надано кредит в розмірі 72 760 долара, а також базу нарахування процентів на кожний календарний день у кількості 360 днів на рік (п. 3.3. договору), а також фактично сплачені суми позичальником, останній має право зажадати перерахунку боргу, зокрема: винагороду за надання фінансового інструменту в сумі 4 760 доларів, та у розмірі 0, 32% від суми виданого кредиту щомісячно, слід зарахувати до тіла кредиту на відповідну дату, що своєю чергою впливає на зміну розмірів первісних щомісячних платежів, як суттєва умова договору, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Що вирішив суд?
Суд відмовив жінці у задоволенні позову. Вже наявне судового рішення, яким зафіксовано розмір заборгованості по кредитному договору, і ці обставини вже були предметом судового дослідження.
"За наведених обставин вбачається, що обраний позивачкою спосіб захисту є неналежним і неефективним, оскільки судовий спір, в тому числі з питань встановлення обсягів заборгованості, вже був предметом розгляду за позовом банку у 2010 році, в тому числі з визначенням суми процентів за користування кредитом та інших винагород (рішення апеляційного суду Миколаївської області від 8 липня 2013 року. Справа №2-2062/11 або №784/2705/13). При розгляді цієї справи, вона не порушувала питання щодо визнання припиненими, починаючи з 11 лютого 2009 року її зобов'язань в частині сплати процентів та неустойки, нарахованих кредитором після цієї дати", - наголосив суд.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
Зараз читають на Інформаторі
