«Ми побачили, що у вікнах приміщення знаходиться принаймні дві людини з автоматами, які здійснюють контроль за периметром. Сам генерал знаходився з пістолетом у вікні. Це була максимально небезпечна ситуація»
Тож якщо після перегляду виникне лише одне запитання: "Ну то вони все-таки типу пара чи ні?" - значить, ви все зрозуміли.
Ефект пов'язують із наночастинками золота та срібла, доданими до розплавленого матеріалу майстрами
Давньоримська чаша понад 1600 років дивує дослідників здатністю переливатися різними кольорами залежно від освітлення. Секрет незвичайного ефекту приховувався у крихітних частинках металу, доданих до скла ще в античні часи.
Науковці нарешті змогли відтворити технологію виготовлення скла, яке з одного боку здається зеленим, а з іншого - раптово спалахує червоним. Йдеться про легендарний артефакт, над розгадкою якого фахівці билися роками. Тепер рецепт, схожий на давньоримський, вдалося відновити в лабораторних умовах.
Як пише видання Портал Телебачення, йдеться про знамениту чашу Лікурга, яка вже сотні років вважається однією з найзагадковіших пам'яток скловиробництва. Фахівчині з Університету Шеффілда вдалося розгадати, завдяки чому вона так незвично поводиться на світлі.
Чаша Лікурга зберігається в Британському музеї та є одним із приблизно 40 відомих римських скляних виробів із ажурним декором. Втім, саме цей екземпляр унікальний: це єдиний збережений виріб такого типу, який демонструє настільки виразну зміну кольору залежно від напрямку світла. На чаші зображений обплутаний виноградними лозами міфічний фракійський цар Лікург, а у 2022 році міжнародна група художників і реставраторів внесла цей артефакт до переліку семи скляних чудес світу.

Незвичайний ефект науковці пов'язують із крихітними частинками золота та срібла, які давньоримські склярі додавали до розплавленого матеріалу. За відповідних умов із цих металів утворюються наночастинки, що здатні поглинати світло та давати різні відтінки залежно від своїх розмірів і форми. Саме ця властивість і робить чашу то нефритово-зеленою, то рубіново-червоною.
Відтворити стародавню технологію на практиці виявилося далеко не просто. За завдання взялася докторка Ліза Голландс, технічна фахівчиня Шеффілдського університету. Поштовхом стало прохання керівниці проєкту Molecular Photonic Breadboards Крістіни Меткалф створити подібне скло для одного з наукових фестивалів.
Голландс, яка понад 25 років працює зі склом, спочатку детально вивчила історичні відомості про римські технології разом із фахівчинею з давнього скла професоркою Керолайн Джексон. Пізніше вона винайшла базовий склад із сучасних матеріалів і взялася експериментувати з додаванням золота та срібла, перевіряючи різні печі, вихідні компоненти та рівні кисню.

Після численних спроб дослідниця зрештою отримала матеріал, який виглядає непрозоро-зеленим у відбитому світлі, але стає червоним, якщо освітлювати його ззаду. Цим було доведено можливість відтворення характерного ефекту чаші Лікурга за допомогою сучасних методів. Водночас точний рецепт, яким користувалися римські майстри понад тисячу років тому, досі залишається загадкою.
На основі цієї розробки художник Елліот Вокер, переможець одного з сезонів шоу Netflix про склодувну справу, створив сучасну скульптуру. У своїй роботі він об'єднав образ чаші Лікурга з мотивами античної скульптури "Атлас Фарнезе", замінивши глобус на чашу. Галерея Millennium Gallery представить цю роботу публіці 6 листопада 2026 року в рамках фестивалю Festival of the Mind, програма якого триватиме до 15 листопада. Коли фестиваль завершиться, скульптуру передадуть на постійне зберігання до Музею скла Тернера при Університеті Шеффілда.

Утім значення розробки виходить далеко за межі мистецтва. Отримані знання можуть стати в пригоді під час створення фотонних матеріалів, а також спеціального скла для безпечного зберігання радіоактивних відходів. В університеті вже працюють над технологіями ізоляції складних ядерних відходів у склі, щоб надійно утримувати небезпечні речовини від навколишнього середовища.
Історія чаші Лікурга зайвий раз доводить, що давні майстри володіли технологіями, які сучасна наука розгадує лише через тисячоліття. І хоча точний рецепт римських склярів досі залишається таємницею, їхній винахід продовжує надихати вчених і художників у наші дні.