«Це війна на виснаження. У ній не буде переможців, лише переможені. До цього списку поки входять Росія та Україна, які попри прагнення видати бажане за дійсне, більше втратили, ніж здобули.»
Тож якщо після перегляду виникне лише одне запитання: "Ну то вони все-таки типу пара чи ні?" - значить, ви все зрозуміли.
Розбираємо популярні види йоги: хатха, Айєнгара, аштанга-віньяса, кундаліні та ADHOyoga. Плюси, мінуси й поради для новачків
Кожна людина, яка вперше приходить на йогу, рано чи пізно стикається з одним і тим самим питанням: який напрямок обрати? І тут легко розгубитися. Сьогодні йога - це вже не одна система, а цілий світ із десятків шкіл, стилів і підходів. Одні роблять акцент на повільній внутрішній роботі, інші - на силі та витривалості, треті поєднують йогу з сучасною анатомією, реабілітацією чи навіть фітнесом. Саме тому одна людина після першого заняття каже: "Йога змінила моє тіло і голову", а інша - "це не моє". Часто справа не в йозі, а просто в тому, що людина потрапила не на свій напрямок.
Щоб трохи прояснити це питання, розглянемо п'ять найпопулярніших напрямків, які найчастіше зустрічаються в Україні та у світі.

Насправді це не зовсім напрямок чи стиль, який має певного засновника чи стандарти. Хатха-йога в оригіналі - це дуже специфічна, глибока практика середньовічного закритого монашого ордену "Натха сампрадая", де люди жили в монастирі і все життя присвячували внутрішнім тантричним практикам. Та зараз це скоріше сленг, під яким розуміється будь-який напрямок йоги, в якому основою є робота з тілом, а точніше - заняття, де люди виконують асани.
Плюси: цю назву ви будете зустрічати фактично в кожній йога-студії чи фітнес-центрі. Максимальна поширеність.
Мінуси: немає стандартів. Тобто, по суті, різні вчителі можуть давати дуже різні заняття. Навіть налаштування асан, глибина і підходи можуть суттєво відрізнятися.

Цей напрямок у 1970-х роках популяризував Б.К.С. Айєнгар, який через власні проблеми зі здоров'ям створив максимально безпечну систему. Головна фішка тут - фанатична увага до анатомічної точності та вирівнювання тіла в кожній позі. Щоб допомогти людині сісти рівно і не нашкодити собі, в Айєнгар-йозі використовують багато обладнання: цеглини, ремені, валики (болстери) і навіть спеціальні стільці.
Плюси: максимально безпечна за умови високої кваліфікації інструктора, добре підходить для реабілітації після травм та роботи з проблемами зі спиною.
Мінуси: пози утримуються дуже довго, немає динаміки, а сама практика може здатися занадто технічною та "нудною".

Цю сувору та динамічну систему в 1948 році заснував індійський майстер Паттабхі Джойс. Її головна особливість - наявність чітких серій асан, які виконуються у суворій послідовності без зупинок, де один рух перетікає в інший під ритмічне дихання. На практиці це виглядає як дуже інтенсивний, майже спартанський режим, де з вас зійде сім потів уже за перші двадцять хвилин.
Плюси: потужно прокачує витривалість, спалює калорії та розвиває силу волі й концентрацію.
Мінуси: високий ризик травм без нагляду кваліфікованого тренера; не підійде людям із хворими суглобами або слабким серцем. Загалом на старті потребує хорошого стану здоров'я.

Цей напрямок став популярним на Заході наприкінці 1960-х років завдяки майстру Йогі Бхаджану, який привіз його до США. Головна фішка Кундаліні - це "пробудження" внутрішньої енергії, яка, за легендою, спить в основі хребта. Заняття взагалі не схожі на класичний фітнес: тут ви будете багато разів повторювати динамічні рухи руками чи корпусом (крії), специфічно дихати (наприклад, дуже швидко, як "собачка" - це називається "дихання вогню") та голосно співати мантри. Часто практикувальники вдягаються в усе біле та носять тюрбани, що додає процесу особливої атмосфери.
Плюси: добре знімає психологічні затиски, дає потужний приплив енергії, кажуть - "вставляє" краще за каву. Часто такі заняття поєднують із ритмічною "клубною" музикою.
Мінуси: з незвички все, що відбувається на занятті, може здатися дивним і неочевидним з точки зору емпіричних фактів; інтенсивне дихання має протипоказання і може викликати запаморочення у новачків.

Цю систему вже у XXI столітті (2012–2014) створив український майстер Юрій Сулик, і зараз вона стала дуже популярною як в Україні, так і за кордоном. Головна фішка ADHOyoga - у тому, що все необхідне для оптимального здоров'я зібрано в одній системі: і глибока внутрішня робота, і повноцінна робота з тілом, зокрема динамічна та силова компонента.
Це не застигла давня традиція, а логічний і структурований "конструктор": практика оптимізована під потреби сучасної людини, яка багато сидить за комп'ютером, має високий рівень стресу і хоче об'єктивних результатів. Заняття поєднують динаміку, статику, роботу з диханням і суглобову гімнастику, причому акцент робиться на тому, щоб включати все тіло в різних режимах за одне тренування. Окремо виділяються заняття для внутрішньої роботи та великий спектр практик при різних станах здоров'я ( якщо є дозвіл і рекомендація від лікаря).
Ще одна причина популярності ADHOyoga - підхід до навчання викладачів. У системі велика увага приділяється анатомії, доказовим знанням, безпеці та вмінню реально працювати з людьми. Саме тому сьогодні все більше людей шукають саме курси інструкторів ADHOyoga, щоб отримати сучасну професію, яка поєднує розвиток, здоров'я і можливість працювати в будь-якій точці світу. https://adhoyoga.com/
Плюси: максимально адаптована під сучасну анатомію; дає швидкий і помітний результат для тіла, постави, сили та гнучкості; дуже різноманітна.
Мінуси: оскільки система відносно молода, знайти сертифікованого тренера за межами України (або великих міст) поки що може бути непросто.
То що ж обрати? Насправді найкраща йога - це та, після якої ви почуваєтесь живішими. Не "ідеальними", не "духовними", не виснаженими гонитвою за складними позами, а саме живими. І якщо практика допомагає вам краще рухатися, менше боліти, ясніше думати та мати більше ресурсу для життя - значить, ви на правильному шляху.
Здоров'я нам!