Агресія Росії – це не лише прямий напад на Україну, але й загроза основам світового миру. Нездатність Ради Безпеки ООН зупинити імперіалістичні амбіції свого постійного члена підриває її авторитет та легітимність міжнародного права
Луна знаходиться в зростаючій фазі, а значить сприяє новим починанням, дає нам додаткову енергію
“Як би я хотів” — це була та пісня, яка народилася одразу під час нашої першої зустрічі з Артемом. Це вийшло дуже легко, вже в перший день. Так би мовити, терапевтичним способом — ми одразу сублімували успіхи, бо це був якийсь такий стан, коли ця пісня стала зізнанням. Коли ти говориш людині: “Я дійсно бажаю тобі щастя будь-якою ціною, байдуже, чи буду я з тобою. Я хочу, щоб ти була щаслива. Якщо я не та людина, яка зробить тебе щасливою, то я хочу, щоб точно була людина, яка тебе зробить щасливою”.
Росіяни вважають, що така кількість вояк на фронті не потрібна
З танкістів в піхотинців, повальне пияцтво, та зникнення з полю бою – про це розповідають загарбники своїм рідним телефоном. Чергову розмову перехопила та опублікувала українська розвідка. По голосу окупанта чутно, що оптимізму явно немає. Скоріше відчай.
Росіянин розповів своїй матері про швидку перекваліфікацію в рядах російської армії. Мова йшла про знайомого, з яким він їхав на фронт. Той був танкістом. Але коли приїхали на місце дислокації їм повідомили, що танків немає.
"Вони танкісти. Їм сказали, що танків немає. Ви тепер піхота, автомати видали", - розповів він.
Також в розмові він сказав, що "народу тут до хр#на, більше і більше становиться, але вони нафіг тут не потрібні". Ймовірно, маючи на увазі відсутність забезпечення.
Мати в свою чергу розповіла сину, що той знайомий, який з танкіста перекваліфікувався у піхотинця, втратив ногу і лежить в госпіталі.
І в черговий раз в перехопленні можна почути про повальне пияцтво у російській армії.
"146 полк був до нас, які від’їжджали… Ледь відправили, п’яні всі були. Тут вони всі спилися. Короче, половина полку я не знаю де, ніхто не знає, куди вони ділися", - каже окупант.
Раніше ми писали, що в перехопленій українською розвідкою телефонній розмові загарбники жаліються на відсутність техніки, теплого одягу та навіть вогню, на якому можна розігріти їсти. Росіяни відчувають себе покинутими напризволяще. Крім того, вони ще й не можуть забрати з поля бою тіла своїх загиблих солдатів, бо бояться навічно прилягти разом з ними.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.