Демократія гарантує можливість змінити невдалий вибір без повстання чи громадянської війни, це механізм мінімізації катастроф, наголосив експерт, коментуючи протести в країні
На щастя, авторитарний, радянсько-російський вектор розвитку України щойно втратив одного зі своїх головних захисників. Так прокоментував відставку Олександра Сирського український аналітик, який сховався за мережевим псевдонімом Norton Herskár. Він зазначає, теза про те, що лише професійні військові мають визначати, як вести війни - це сповзання до диктатури, бо рішення щодо методів війни є політикою, а не компетенцією фахівців.
«Ви вже мабуть чули і ще почуєте, що "вулиця" тепер керує війною, а натовп обирає головнокомандувача, зміна якого посеред війни є проявом хаотизації держави, і що Зеленський "прогнувся"», - написав Norton Herskár у Facebook.
На думку експерта, влада зробила помилку, коли залишила Сирського на посаді та відправила у відставку Михайла Федорова. Але під тиском суспільства вона зрозуміла помилку та виправила її. Це і є демократія.
«Показником ефективності системи державного управління ... є не відсутність хиб, а те, як швидко система здатна їх виправляти ... Демократія в жодному випадку не є "гарантією правильних рішень", але вона є механізмом мінімізації катастроф. Вона програє авторитаризму в швидкості прийняття рішень та короткостроковій ефективності, але виграє стратегічно завдяки гнучкості та здатності виправляти власні хиби», - пише аналітик.
Відомо, що критики протягом тривалого часу закидали Сирському намагання створити з ЗСУ «маленьку радянську армію», попри те що така армія ніколи не виграє війну у великої радянської армії - тобто російської. Але Norton Herskár бачить інший, також великий ризик - "совєтизації" суспільства під впливом дій керівництва ЗСУ.
«Я з жахом спостерігаю, як підтримуване Сирським дзеркальне відображення в ЗСУ практик російської армії з брехнею у доповідях, особистою лояльністю, негативним відбором на керівні посади, безвідповідальністю та некомпетентністю офіцерів, "м'ясними штурмами", ставленням до мобілізованих у військо людей як до "одноразових", їхнім побиттями, катуваннями та вбивствами, не те, що не засуджується частиною українського суспільства (переважно з право-консервативного табору), а виправдовується як "воєнна необхідність" та сприймається як норма», - пише Norton Herskár.
На думку автора, це ознаки формування авторитаризму в Україні. Але жахливий не власне авторитаризм, а те, що подібна система вразлива перед фатальними помилками, які призведуть до поразки у війні. Про це свідчать історичні прецеденти, наприклад, випадок Адольфа Гітлера.
«Вони [військове керівництво на чолі з Сирським та консервативні кола] вже увійшли в раж і не хочуть чути "натовп", пересічних українців, яких вважають нездатними приймати компетентні рішення щодо методів ведення війни. Але рішення щодо методів ведення війни є вираженням політичної волі, а не професійною компетенцією. Якщо ми виходимо з припущення, що більшість принципово нездатна приймати рішення, тоді будь-яка державна система зрештою опиняється під контролем меншості, яка вважає себе “розумнішою”. Коли ж до влади приходить "розумна меншість", вона дуже швидко перетворюється на безконтрольних злодіїв, які, засліплені ... суперництвом, допускають усе більше та більше хиб, доки, подібно до Гітлера, не вкорочують віку і собі, і країні.»
Демократія, звичайно, не гарантує мудрого вибору. Але вона гарантує можливість змінити невдалий вибір без повстання чи громадянської війни, зазначає Norton Herskár. На його думку авторитарний, совєтсько-російський вектор розвитку України щойно втратив одного зі своїх головних захисників.
«Демократія не захищає від дурості. Вона захищає від незворотності дурості. Помиляючись, люди вчаться брати на себе відповідальність... Україна не стала ідеальною демократією. Але вона продемонструвала найважливішу ознаку живої політичної спільноти, здатність державної влади виправляти власні помилки без руйнування самої держави. Ця здатність (а не відсутність хиб) є головною перевагою демократії над авторитаризмом», - пише автор.
Norton Herskár - це анонімний мережевий псевдонім (інтернет-персона), під яким публікуються аналітичні тексти. Реальне ім'я, обличчя та біографія людини (або групи людей), що стоїть за цим акаунтом, офіційно не розкриваються.
Використання псевдоніму дозволяє автору дистанціюватися від особистого бренду та концентрувати увагу читачів виключно на текстовій аналітиці, геополітичних прогнозах та розборах інформаційних операцій.