Вчені розгадали частину найбільшої таємниці Стоунхенджа
Науковці пояснили, як 6-тонний Вівтарний камінь подолав 700 км до Британії
Науковці з'ясували, як масивний Вівтарний камінь Стоунхенджа опинився на Солсберійській рівнині близько 5000 років тому, подолавши шлях понад 700 кілометрів із Шотландії. Нова теорія поєднує силу льодовикового потоку з дією людей неолітичної епохи. За цією версією, камінь вагою майже 6 тонн подолав частину шляху завдяки льодовику, а решту - завдяки зусиллям людей.
Вчені встановили, що Вівтарний камінь - найбільший і найважчий із блакитних каменів Стоунхенджа - утворився з пісковика, взятого з відкладень стародавнього озера на території сучасної північно-східної Шотландії. Про нову теорію пише Popular Mechanics, на яке посилається УНІАН. Геологи сходяться на думці, що Вівтарний камінь утворився з пісковика, взятого з відкладень стародавнього озера Оркаді, розташованого на території сучасної північно-східної Шотландії. Серед провідних теорій щодо того, як камінь потрапив до Англії, згадуються льодовикове перенесення або переміщення його вручну людьми неолітичної епохи, по суші чи морем.
"Доггер-Банк був місцевим топографічним узвишшям у регіоні Доггерленд - багатому на археологічні знахідки", - розповів Ремі Венесс, викладач гляціології в Шеффілдському університеті імені Халлама.
Використовуючи модель, яку Венесс розробляв протягом п'яти років, дослідники встановили, що Вівтарний камінь міг бути доставлений близько 12 000 років тому на Доггер-банк - неолітичне поселення, яке зараз знаходиться під Північним морем, приблизно за 100 кілометрів від північно-східного узбережжя Англії. Проте на цьому подорож каменя не закінчувалась: навіть якщо льодовий потік доніс Вівтарний камінь до Доггер-Банку, йому все одно потрібно було "пройти" ще 400 кілометрів до Стоунхенджа.
Чому льодовик не пояснює всього шляху каменя
Команда дослідників зазначила, що за таких темпів поширення камінь міг переміститися приблизно на півдороги від Оркнейського басейну до Стоунхенджа. Тобто самого льодовикового потоку виявилося недостатньо, аби пояснити фінальну частину маршруту гігантського каменя.
Доггерленд перебував над рівнем моря лише близько 8000 років тому, а колись був сухопутним мостом, що з'єднував Європу та Британію, поки підвищення рівня моря поступово не перетворило його на невеликий острів, а згодом повністю затопило. Це означає, що люди неолітичної епохи мали перенести камінь ще до того, як земля під ним пішла під воду.
"Як тільки Вівтарний камінь опинився в безпеці на східному узбережжі Англії, ідея про те, що його перенесли люди на Солсберійську рівнину, стає більш правдоподібною", - пояснив Ремі Венесс.
Які питання ще залишаються без відповіді
Навіть ця теорія залишає додаткові питання, як охоче визнають автори дослідження. Науковці наголошують, що остаточно не довели, як саме камінь потрапив з Оркнейського басейну на південний захід Англії - і схиляються до думки, що в цьому процесі поєдналися і природні, і людські чинники.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
