Українські діти-сироти не хочуть повертатися з ЄС через образу на державу - у The Guardian розповіли, в чому проблема
Понад 1500 евакуйованих дітей залишаються в Європі й відмовляються від репатріації в Україну
Тисячі українських дітей-сиріт, яких евакуювали за кордон після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, не хочуть повертатися в Україну навіть попри те, що їхнє перебування в Європі мало бути тимчасовим. Більшість українців, які виїхали за кордон, все ж обирають країни ЄС для нового життя, і серед них - і найменш захищена категорія, діти без батьківського піклування. Українська влада вже репатріювала більшість евакуйованих вихованців інтернатів, проте понад 1500 дітей досі залишаються в різних країнах Європи. Про це йдеться у матеріалі британського видання The Guardian, опублікованому 16 вересня.
Одним із таких дітей став 15-річний Денис (ім'я змінено з міркувань безпеки) - у березні 2022 року його разом із понад сотнею вихованців дитячого будинку в Бердянську нічним автобусом вивезли до невеликого села в італійських Альпах. За інформацією The Guardian, спочатку хлопець почувався розгубленим і сумував за домом, проте після того, як почав ходити до школи та заводити друзів в Італії, передумав повертатися.
"Україна - це все, що я знав. Я ніколи в житті не виїжджав із неї", - розповів Денис.
Пізніше підліток пояснив свій вибір інакше: він побачив, що можна жити по-іншому - без авіаударів і бідності, з кращими перспективами на майбутнє.
Частину дітей, як і Дениса, підтримали італійські суди після того, як їхні прийомні родини в Італії відмовилися виконувати наказ Києва про репатріацію, посилаючись на занепокоєння станом соціальної інфраструктури в охопленій війною країні. Для України, яка вже стикається з падінням народжуваності та втратою дітей, викрадених Росією на окупованих територіях, небажання частини підлітків повертатися додому перетворилося на окрему кризу.
"Ми втрачаємо тих, хто мав би стати майбутніми громадянами нашої нації. Якщо ці діти колись і повернуться в Україну, вони матимуть обмежене знання української мови, культури, історії та ідентичності, що також становить загрозу для нашої майбутньої спадщини і демографії", - заявила юристка, яка спеціалізується на воєнних злочинах проти дітей в Україні, Катерина Рашевська.
Ситуація загострилася у квітні, коли 15-річного хлопця, евакуйованого до Італії у 2022 році, законно усиновила італійська родина - попри те, що в Україні на нього чекали рідні батьки і дві сестри. Італійський суд фактично скасував дію українського законодавства: у травні 2022 року Україна призупинила міжнародні усиновлення, щоб запобігти торгівлі дітьми та незаконним усиновленням.
Українка Юлія Доннiченко, яка мешкає в Італії та курирувала евакуацію й повернення близько сотні сиріт, розповіла, що зустрічала чимало бездітних пар, які, на її думку, користувалися нестабільною ситуацією, щоб обійти суворі міжнародні закони про усиновлення.
"Я знаю, що вони бажали цим дітям найкращого, що прив'язалися до них і хотіли для них кращого майбутнього подалі від охопленої війною країни. Але вони не розуміють, що, прагнучи усиновлення, ставлять під загрозу й без того нестабільну ситуацію", - зазначила Юлія Доннiченко.
За її словами, порівняно з уже 20 тисячами дітей, втрачених через Росію, кілька сотень можуть здатися дрібницею, але для країни важлива кожна дитина, адже йдеться про майбутнє нації.
Не всі повернуті діти знайшли теплий прийом вдома
Видання наводить і протилежний приклад: реальність повернення для частини дітей виявилася зовсім не такою, якою її обіцяли. Евеліна, якій зараз 18 років, після майже двох років у прийомній італійській родині на Сицилії повернулася в Україну й потрапила до прийомної сім'ї на кордоні з Румунією, де вже виховувалося кілька інших дітей - умови життя мало відрізнялися від дитячого будинку.
Дівчина розповіла, що після повернення в неї понад рік забирали телефон і забороняли спілкуватися з італійською родиною, яка приймала її за кордоном. Вона майже не виходила з дому і не відвідувала школу, а нову можливість написати прийомній італійській мамі отримала лише восени 2024 року, коли їй нарешті купили новий телефон. Коли дівчина поділилася з новою родиною своїми переживаннями, телефон у неї забрали вдруге, а акаунти в месенджерах видалили назавжди.
Чому українці за кордоном відклали повернення
Небажання частини дітей повертатися додому - лише один вимір ширшої проблеми, з якою стикається Україна: значна частка дорослих біженців також відкладає повернення на невизначений термін, посилаючись на відсутність безпеки, роботи за фахом і стабільності в тилу.
Раніше Інформатор повідомляв, що повернутися в Україну готові 51% опитаних українських біженців у Польщі, однак більшість відкладає цей крок до завершення війни, а найважливішою умовою для повернення респонденти назвали безпеку та стабільність у країні. Також ми писали, що, за оцінкою фахівців Інституту демографії та досліджень якості життя, рішення повертатися з-за кордону залежить не лише від грошей, а й від соціального статусу, роботи за фахом і психологічного комфорту, тож масового повернення співвітчизників навіть після завершення війни очікувати не варто.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
