Один з найсекретніших літаків СРСР, що проектувався ще під час Сталіна: його тактико-технічні характеристики, таємниці створення та досвід застосування
Для ударів по Україні, наприклад, зранку 9 травня, росія залучила стратегічні бомбардувальники Ту-95МС. Відомо, що росіяни цінують ці машини, вік яких зараз в середньому 30 - 40 років і надають їм перевагу навіть перед більш сучасними моделями. Після розвалу СРСР росія збирала саме ці "тушки" по країнах СНГ. Парадокс у тім, що у 1990-ті роки Україна передала Ту-95 росії і навіть гроші за них не отримала.
Базовий Ту-95 розроблявся ще за дорученням Сталіна. Кажуть, що Туполєв категорічно відмовлявся проектувати саме такий бомбардувальник – із стрілоподібним крилом. Але, коли Сталін наполягає, особливо нікому нема справ до твоїх відмов. Тож свій перший випробувальний політ Ту-95 здійснив ще у 1952 року. І з тих пір росіяни переконують світ, що цьому літаку «аналоговнет». Чи це насправді так, розбирався Інформатор-Україна
«Ведмідь» - це назва Ту-95 по кодифікації НАТО. Bear — «Ведмідь». І, судячи з усього, росіяни дуже пишаються цією назвою.
Отже, серійне виробництво Ту-95 у базовій версії стартувало ще в 1954 року, а служба почалась ще в 1957 році. Але між "базовим" Ту-95 і Ту-95МС лежить 30 років виробництва та різного роду вдосконалень, порядка 10 серійних модифікацій та ще декілька похідних – пасажирський Ту-114, літак радіолокаційного дозору Ту-126 та протичовновий Ту-142. Росіяни взагалі пишуть, що на основі Ту-95 "створено понад 50 модифікацій - у тому числі носій водневої "Цар-бомби", орбітальний винищувач та атомолет".
Поява у СРСР такого літака, як Ту-95 була зумовлена необхідністю доставити атомну бомбу, яка з’явилась у 1949 році. Водночас із засобів доставки цієї зброї був лише Ту-4 - точна копія американського B-29, який передерли один до одного. Але його характеристик, в першу чергу дальності, не вистачало навіть для польоту до США у один кінець.
В цей самий час у США вже літав Convair B-36 з дальністю у 11 000 км. Саме тому для майбутнього Ту-95 головною вимогою було "дістати" США, а також висока швидкість яка давала в епоху світанку реактивної авіації шанси на прорив.
Через те, що до появи економічних та надійних турбореактивних двигунів у СРСР було ще далеко, Ту-95 оснастили спеціально під нього розробленими турбогвинтовими НК-12. Вони до речі створювався полоненими німецькими вченими на основі документації до двигуна Jumo-022.
В результаті з’явився бомбардувальник, який концептуально застарів вже на момент початку серійного виробництва у 1954 році, бо у США на рік раніше здійснив перший політ масовий надзвуковий винищувач F-100 Super Sabre, який поховав будь-яку надію на Ту-95 прорватися куди-небудь на швидкості.
Втім, росіяни так не вважають. Для них Ту-95 - найшвидший на планеті гвинтовий літак і єдиний у світі турбогвинтовий бомбардувальник, який став одним із символів холодної війни, і "досі є одним із ключових елементів ядерної тріади росії".
ПАО «Туполев» презентує стратегічний ракетоносець Ту-95МС , як «самий швидкісний в світі турбогвинтовий серійний літак-ракетоносець».
А ще, згідно інформації проекту «Сучасна російська зброя» про літак Ту-95МС, то "скромний вихлоп його турбогвинтових двигунів не бачать інфрачервоні датчики американської супутникової системи SBIRS, що стежить за ядерними бомбардувальниками, а величезна дальність польоту дозволяє російським літакам непоміченими опинятися в найнесподіваніших місцях земної кулі". Тобто, як кажуть в росії - «аналоговнет». Правда, писали це вони у 2019 році.
Вперше свої бойові якості Ту-95МС продемонстрував у Сирії у 2015 році, завдавши ракетно-бомбового удару по позиціях терористів "Ісламської держави".
"Застосування "Ведмедя" проти ігілівців довело, що Ту-95 може використовуватися не тільки для ядерного стримування, але і як ефективна зброя для сучасних локальних конфліктів", - зробили висновки російські експерти.
У тому ж році відомий американський військовий експерт і журналіст Пол Х'юард на сторінках видання The National Interest опублікував статтю під назвою "Вибух Росії з минулого: стережіться стратегічного бомбардувальника Ту-95 "Ведмідь".
"У нього страшенно потужний удар. Оскільки він був розроблений для перевезення ядерних гравітаційних бомб 1950-х років, то має великий бомбовідсік і достатньо місця на крилах для розміщення нової зброї", - зазначив Х'юард у своєму матеріалі про російський літак.
Протягом останніх ракетних обстрілів росіяни використовували лише ракетоносії типу Ту-95МС, і не піднімали у повітря більш потужні Ту-160. Хоча Ту-160 може взяти на борт до 12 крилатих ракет типів Х-555 чи Х-101, а Ту-95МС – значно менше, або до 6 ракет Х-555 на внутрішніх вузлах підвіски, або до 8 ракет Х-101 на зовнішніх вузлах підвіски.
"Навіть якщо рашисти тут керуються мотивом "зекономити ресурс" для своїх новіших Ту-160, та "відлітати ресурс" формально старіших Ту-95МС, все рівно тут пояснення лежить явно в інший площині. Бо перші декілька місяців війни орки з однаковою активністю використовували для ударів по Україні й Ту-160, і Ту-95МС, і тоді їх питання моторесурсу аж ніяк не цікавило", - зауважує defence-ua.
Експерти видання припускають, що тут пояснення виглядає так – під час багатомісячної кампанії ракетних ударів по бомбардувальник Ту-95МС показав себе значно надійнішим та простішим в обслуговуванні, аніж Ту-160.
Тому Ту-160 використовується скоріше для демонстративних "акцій залякування", а всю "рутинну бойову роботу" для обстрілів України виконують старіші Ту-95МС. Втім, старий, не значить неефективний.
"По-перше, "вік" літака не завжди прямо пропорційний ефективності, і це показує приклад американського B-52. А по-друге, Ту-95МС насправді не такий вже старий. Найстаріший борт має "вік" 40 років, наймолодший - 30 років. І це насправді не набагато більше, аніж в Ту-160, серійне виробництво якого відбувалось у 1987-1992 роках, і по якому діапазон строку служби літаків коливається на рівні 30-35 років", - зауважують експерти.
Крім того, за тридцять років радянське ВПК довело рівень ергономіки для екіпажу та надійність бортових вузлів на Ту-95МС до прийнятного рівня. Тому, наприклад, в 1990-х при "оптимізації" своєї стратегічної авіації росіяни проставили такі акценти: Ту-95МС цінували на вагу золота, навіть викрали понад 10 літаків цього типу в Казахстану та "витягнули" чотири такі ж бомбардувальники в України "в обмін" на газ, а от Ту-95 старіших модифікацій (наприклад, Ту-95К-22, носій ракет Х-22) без жалю "пішли під ніж", з метою "економії ресурсів".
The Military Balance 2022 вказує, що на кінець минулого року рашисти мали в своєму розпорядженні 60 літаків Ту-95МС. Але схоже, що реальна кількість боєздатних бомбардувальників цього типу суттєво менша. Наприклад, за іншими даними зараз у росіян 45 одиниць Ту-95 МС та 18 Ту-95 МСМ. Остання модифікація літака може нести більш сучасну крилату ракету Х-101, тоді як всі інші лише радянські Х-55/555.
Щодо серійного виробництва модифікованих Ту-95МС, то воно відбувалось із 1981 по серпень 1992 року. Всього за 10 років серійного виробництва було виготовлено лише 90 одиниць Ту-95МС. За підрахунками defence-ua "мінус" наявні в росіян 60 "бортів" - отримуємо число в 30 літаків, із яких 19 – утилізовані Ту-95МС зі складу ВПС України, наприкінці 1990-х років. Цифра в 11 втрачених, утилізованих чи виведених зі строю стратегічних бомбардувальників цього типу виглядає наче як реалістично.
За даними міжнародних експертів, перед широкомасштабним вторгненням Москва мала в своєму розпорядженні 42 літака Ту-95МС, з них, за оцінками експертів, реально діючими є лише біля трьох десятків. Також росія має десь принаймні 15 літаків Ту-160.
На даний момент для ударів по Україні росіяни піднімали у повітря максимум до 20 літаків Ту-95МС. Для спільних польотів із стратегічною авіацією КНР у 2022 році – максимум до 10 "бортів". І схоже, що тут висновок такий – реальна кількість боєздатних Ту-95МС складає максимум 50% від кількості "на папері".
І тут треба нагадати, що наприкінці 1990-х років Україна передала росії вісім бомбардувальників Ту-160 та три бомбардувальники Ту-95МС. Також було передано і частину бомбардувальників Ту-22, які дістались росії в її частці при розподілі Чорноморського флоту.
Переговори України і росії про можливість передачі важких літаків почались в 1994 році, а завершились міжурядовою угодою від 8 жовтня 1999 року, і потім літаки швидко перегнали до росії.
Україна передала росії:
За 11 важких стратегічних бомбардувальників, 575 крилатих ракет та інше обладнання росія заплатила 275 мільйонів доларів. Ця сума, як виявить пізніше спеціальна парламентська комісія, принаймні в 10 разів була заниженою. Але реально Україна не отримала жодних грошей – все було зараховано в погашення газових богів російському «Газпрому».
Цікаво, що на момент розпаду СРСР в Україні дислокувались – в Узині під Києвом, під Полтавою та в Прилуках Чернігівської області новіші літаки – вони були випущені у 1989–1991 роках, а в росії тоді базувались старіші машини – зокрема в Енгельсі Саратовської області.
Як зазначалось у звіті Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради вже пізніше, бомбардувальники в Україні були «з мінімальним нальотом з початку експлуатації» – тобто, нові і в гарному стані. Також до росії було вивезено запасні двигуни до літаків та "інше різне обладнання".
Крім того, від середини 1990 – початку 2000-х в Україні перетворили на брухт 9 бомбардувальників Ту-160 и 21 Ту-95МС. І ще 60 літаків-ракетоносців Ту-22 різних модифікацій.
Раніше ми писали, що адміністрація американського глави Джо Байдена готує пакет озброєння для Тайваню на $500 млн за прискореною процедурою, яка застосовується для постачань Україні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.