Стоунхендж не впорався зі своїм завданням: загадку гігантських каменів розгадано
Мегаліт був побудований як частина спроби захистити ідентичність Англії
Дослідники вважають, що вони, можливо, розгадали загадку Стоунхенджа. Вони припускають, що загадковий мегаліт був побудований як частина спроби захистити ідентичність Англії в період зростання імміграції з Європи. Побудувавши пам’ятник із колосальних каменів на сотні кілометрів, творці стародавньої пам’ятки, схоже, сподівалися об’єднати націю. Та врешті решт цього не сталося. Корінне населення острова зрештою замінили новоприбульці, повідомляє IFLScience.
Нова теорія випливає з нещодавнього відкриття того, що шеститонний вівтарний камінь у Стоунхенджі спочатку був отриманий у північній Шотландії, приблизно за 700 кілометрів від самого місця в Солсбері, на південному сході Англії, де розташований пам'ятник. До цього було точно встановлено, що так звані блакитні камені пам’ятника походять з Уельсу, приблизно за 225 кілометрів звідти. Тоді як більші камені добували за 24 кілометри, на північ від Стоунхенджа.
"Той факт, що всі його камені походять з віддалених регіонів, що робить його унікальним серед понад 900 кам’яних кіл у Британії, свідчить про те, що кам’яне коло, можливо, мало політичне, а також релігійне призначення – як пам’ятник об’єднання народів Великобританії. Він вшановував вічний зв’язок зі своїми предками та космосом", – пояснили вчені.
Навпаки, інші доісторичні мегаліти по всій Британії та Європі, як правило, зроблені з каменів, які перевозяться в середньому на відстань лише 7 кілометрів. За словами дослідників, Стоунхендж виділяється як пам’ятник, будівельники якого намагалися – зрештою безуспішно – встановити певну форму спільної ідентичності в усій Британії.
"Ці надзвичайні скелі символізували далекі громади", – наполягають дослідники.
Вони вважають, що вівтарний камінь, як подарунок, привезли шотландці в епоху неоліту, можливо, для зміцнення союзу або для участі в міжміському співробітництві. Саме його, на думку дослідників, представляло та втілювало будівництво Стоунхенджа.
"Схожість в архітектурі та матеріальній культурі між Стоунхенджем і північною Шотландією тепер має більше сенсу", – додали історики.
Автори також зазначили, що житла в неолітичному селі, де жили робітники, які будували Стоунхендж, надзвичайно схожі за плануванням стародавніх будинків на Оркнейських островах приблизно того ж періоду. Це підкреслює давній культурний зв’язок між південною Англією та північною Шотландією.
Сам масивний горизонтальний вівтарний камінь також відображає розмір і орієнтацію подібних блоків у лежачих кам’яних колах, які зустрічаються лише в північній Шотландії. Крім того, ступенева висота цих шотландських монументів, які нижчі на північний схід і вищі на південний захід, також відображена в розташуванні блоків пісковиків Стоунхенджа.
Вівтарний камінь міг потрапити до Стоунхенджа на другому етапі будівництва пам’ятки. Ця хронологія збігається з періодом, коли іммігранти зі степу стікалися до Британії з материкової Європи. Вони вплинули на генетичну та культурну спадщину острова.
Та, на жаль для корінного британського населення, їх побут повністю замінила степова культура – ще до моменту завершення будівництва Стоунхенджа. Отже, як спроба об’єднання Стоунхендж зрештою зазнав поразки.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
