Шадура чи Мацієвський: чому українських захисників не впізнають навіть найближчі родичі

«Слава Україні!» - справжнє ім'я розстріляного росіянами героя, жорстоке відео з яким на початку березня сколихнуло соцмережі, не встановлено. Журналіст Юрій Бутусов та північне управління Територіальної оборони називали чоловіка Олександром Мацієвським, а 30 бригада ЗСУ імені Острозького – Тимофієм Шадурою.

Родина Шадури з Житомирщини та родина Мацієвського з Чернігівщини однаково упевнені, що це їх родич. Інформатор задався питанням, чому важко встановити, хто напрасвді на відео. Наразі зрозуміло лише одне – і Мацієвський, і Шадура українські герої, які боронили свою землю від рашистів. 

Син Шадури не бачився з батьком одинадцять років

Син Шадури Артем Істомін зараз мешкає у Дніпрі. Він визнає – не до кінця впізнав батька. Але переконаний, що то є точно він на відео.  

«Ми спілкувалися з батьком, хотіли поїхати до нього і до бабусі на Житомирщину в гості, але розпочалась війна. Не бачились майже 11 років, проте регулярно спілкувались. Спочатку війни у нас в Чугуєві вбило бабусю і родичів, змушені були переїздити і зв'язок з родичами з Житомирщини обірвався», - каже син військового Артем Істомін.  

Артем каже, коли побачив в соцмережах відео з розстрілом полоненого, одразу стислося серце від болю, проте в обличчя він не вдивлявся. Згодом йому подзвонила батькова сестра і розповіла, що впевнена – на відео Тимофій. Але на 100% він не впевнений, що на відео його батько. Ба більше – сподівається, що батько живий та знаходиться у полоні. 

Сам Артем займається евакуацією людей з Бахмуту. Це важливий момент, бо він впевнений щодо снігу: на відео сніг відсутній, а на Донбасі лежав у орієнтовну дати зникненя Мацієвського. Артем вказує на ще деякі моменти: 

 «Я зрівнював фото батька і іншого військового – Олександра Мацієвського, по кадрах проглядав відео. Але Мацієвський має волосся, а наш тато трохи лисуватий. Коли у розстріляного спадає шапка, видно лисину. До того ж, всі вказують приблизний час зникнення Мацієвського – але у той час в Бахмуті був сніг, а на відео сніг відсутній», - пояснює Артем. 

За його словами, силовики пообіцяли визначити, коли саме було записано відео – зараз цим займаються в кіберполіції. Тож родина чекає на вердикт. Контроль за справою особисто тримає голова Офісу президенту Андрій Єрмак: 

"Зараз проходять експертизи, щоб ім'я розстріляного військового було остаточно верифіковано. Коли це станеться, із остаточною відповідною інформацією вийде генпрокурор чи голова СБУ", – повідомив Єрмак. 

Односільці кажуть, що Шадура був врівноваженим патріотом

Тимофій Шадура вважається зниклим безвісти з 3 лютого 2023 року після бойових дій в районі міста Бахмут. 

«Наразі тіло нашого військовослужбовця знаходиться на тимчасово окупованій території – кажуть у 30-й бригаді ЗСУ. - Остаточне підтвердження щодо особи буде встановлено після повернення тіла та проведення відповідних експертиз».

Дані збігаються з нещодавніми повідомленнями в соцмережах про розшук Тимофія Шадури, де зазначено, що приблизно 3 лютого він зник в районі населеного пункта Залізнянське Донецької області. Також в цьому оголошенні зазначалося, що військовий народився 7 січня 1982 року — отже, на момент зникнення йому був 41 рік. 

«Він був мобілізований і в кінці минулого року пішов захищати Україну. Він із багатодітної сім'ї, де виховувалося шестеро дітей — 5 синів і донька. Тимофій був найстаршим», — розповів Сергій Мельник, староста села Мала Деревичка, де проживав захисник, якому зателефонував Інформатор. 

Також Мельник розповів, що Тимофій працював у місцевому фермерському господарстві, проживав разом з мамою, власної родини не мав. Односельці характеризують чоловіка, як тихого, спокійного, врівноваженого, працьовитого та патріотично налаштованого. Проте стверджувати на 100% чи це Тимофій ніхто не береться. 

«Мій брат точно міг би так протистояти росіянам. Він ніколи в житті не приховував правди і точно не приховував би цього перед ворогом», - сказала сестра бійця Ольга Шадура.  

Як вдалося з’ясувати нашим журналістам, Тимофій Шадура був одружений та має трьох дітей – окрім Артема в нього ще був Сергій і донька Настя.

Мати Мацієвського кричала, коли вперше побачила жорстокі кадри

Регіональне управління Сил тероборони "Північ" ЗСУ стверджує, що на відео, що з'явилося кілька днів тому, відображено розстріл солдата 163-го батальйону 119 окремої бригади ТрО Чернігівської області Олександра Мацієвського.

"До кінця ми не знаємо деталей того бою. Невідомо хто і як загинув, невідомо як Олександр потрапив у полон, на жаль свідків не залишилося, всі загинули чи зникли безвісти. З приводу відео: мати Олександра, його син Михайло та солдати його підрозділу впізнали його  кадрах", – йдеться на сторінці управління у соцмережах.

Мати героя – Параска Демчук стверджує, що це її син. Разом з онуком та невісткою вона теж довго передивлялась страшні кадри. 

«Кричала, коли вперше побачила. Я свою дитину впізнала. У онука істерика була. Як він стоїть, як курить, його погляд – я свою дитину впізнаю з тисячі», - стверджує Параска Михайлівна. 

Олександру було 42 роки. Пішов добровольцем.  Матері не сказав. За день до зникнення в останнє поговорив з нею. Сказав: «Мама, я ніколи не здамся у полон!». 

Зник Мацієвський 30 грудня в боях під Соледаром. Тоді імовірно його і взяли в полон.

Про смерть свого сина мати Олександра дізналась ще 7 січня, тіло повернули 14 лютого в рамках обміну. А за пару днів поховали. Зараз тіло Олександра ексгумують. 

Труднощі ідентифікації: під час війни змінюється і зовнішність, і характер

З труднощами в ідентифікації своїх рідних стикаються наразі багато сімей. Другий рік війни кардинально змінили і зовнішність, і звички, і характери військових. 

«Я в перший день війни пішов до військомату. Подзвонили серед ночі і викликали, бо я військовий пенсіонер, – каже Юрій, боєць, якого нещодавно вивели разом з підрозділом з Бахмуту. – За цей час вдома був лише кілька тижнів. Жили то в чистому полі, то в окопах, то в підвалах. А мені вже за 50 років. Загострилися всі хронічні болячки, снаряди, котрі вантажимо, побили пальці на руках і ногах, повідбивали нігті. До війни мав трошки сивини, а після того, як були на Чернігівщині і в нашу баню, де ми купались, прилетіла ракета – став геть білим. Мене рідні вже не впізнають. Я дуже схуд. Перетворився на бомжа – не маємо змоги повноцінно помитися та харчуватися, лікуватися. Живемо на постійному стресі та адреналіні»

Двоюрідний брат черкащанки Олени служив у 501-му батальоні морської піхоти 36-ій бригади імені контр-адмірала Олександра Білінського. З початком війни морські піхотинці захищали Маріуполь, перебували на комбінаті імені Ілліча. На початку квітня вони здались в полон. Мати солдата проживає на окупованій території в Бердянську.   

«Я телефонувала на «гарячі лінію» Міноборони - казали, що він рахується у полоні. Порадили іти до місцевого відділку поліції, зареєструвати його, як полоненого. Я зателефонувала до місцевого міськвідділу, до мене додому приїхали троє поліцейських – взяли його дані, записали, за яких умов потрапив в полон. Хотіли взяти в мене мазок рота для бази даних ДНК, але мій батько і моя тітка мають одну матір і різних батьків. Сказали, що робити це марно. Виїхати з окупованої території тітка не може – її не випускають», - каже жінка. 

І Олена, і мати полоненого бійця передивлялись відео російської сторони з полоненими. На декількох з них була дуже схожа людина. Проте чоловік був з бородою, схудлий – сказати, чи це точно родич вони не можуть. Між тим звісток не поступає. 

«Якогось разу мені телефонували з поліції, просили скинути татуювання брата – будуть шукати його серед обміняних загиблих. За кілька днів сказали, що нікого з такими татуюваннями не знайшли», - каже Олена.

Натомість матері полоненого вдалося за допомогою інтернету поспілкуватися з бійцями, які теж були в Маріуполі, потрапили в полон та були обміняні. Там жінці сказали, що її син потрапив під танковий обстріл і його немає в живих. 

«Тільки не смійтесь з мене, але я сходила до бабки-віщунки, вона сказала, що брат живий, потім сходила до іншої гадалки – та теж на картах підтвердила, що в полоні і живий. Порадили молитися за нього в трьох церквах.  В нас немає другого виходу, як питати у карт, чи він хоч живий. Офіційні органи мовчать», - каже Олена.

Юридичні тонкощі

Згідно законодавства, якщо український захисник потрапив у полон, за ним зберігаються виплати за посадовим окладом, званням тощо - до дня звільнення з полону включно. Отримують члени його родини.

Те ж саме стосується й безвісти зниклих. Сім’ї щомісячно отримують грошове забезпечення, передбачене рішенням уряду. За весь час, протягом якого зниклий безвісти зберігає цей статус.  

• На початку війни уряд також затвердив виплату у разі загибелі внаслідок участі в бойових діях у розмірі 15 млн гривень. Вони розподіляються між членами сім’ї загиблого, батьками та утриманцями.
• 1 квітня було ухвалено рішення про виплати по 100 тис. гривень військовим, які отримали поранення на війні та перебувають на стаціонарному лікуванні чи у відпустці для лікування.
• Більш того, військовослужбовці, які отримали тяжкі травми, контузії, каліцтво внаслідок виконання військового обов’язку можуть отримати одноразову грошову допомогу від держави. Приміром, якщо третя група інвалідності – близько 570 тис. гривень, друга група – 680 тис. гривень. При першій групі – майже мільйон гривень.

Раніше Інформатор повідомляв, що США відреагували на розстріл окупантами військового після слів "Слава Україні". Там зауважили, що, на жаль, це не перший випадок воєнних злочинів росіян, які було зафіксовано з початку війни.