Рольники — не фермери: нова політична реальність змушує польські партії пристосовуватися

Фермери стали потужним чинником польського політичного життя. За їхню прихильність змагаються всі політичні партії. Разом з тим через специфіку економічного устрою фермери є потугою, яка гальмує розвиток держави. Ситуація залишається патовою, адже лише третина сільськогосподарських підприємств Польщі може пристосуватися до нових викликів, але це вимагає непопулярних рішень, на які не наважуються йти політики.

Попереду принаймні два місяці анархії

Результати муніципальних виборів у Польщі ще підраховують, але вже зрозуміло, що вони є суперечливими. Екзит-поли показують, що блок «Громадянська коаліція» (KO) перемагає, отримавши владу в 10 з 16 воєводств. А от у процентному співвідношенні 33,7 % здобула «Право і Справедливість» (PiS), 31,9 % — KO. При тому створена всього рік тому аграрно-центристська партія «Третій шлях» набрала солідні — 13,5 %. Цікаво, що у PiS, коли перші підрахунки показували їхню перевагу, встигли завчасно відкоркувати шампанське.

«Наша дев’ята перемога. Перемога, яка, перш за все, має стати для нас стимулом до роботи. Виявляється, ті, хто хотів нас поховати, як колись сказав Марк Твен, «звістка про мою смерть дещо передчасна»», — сказав очільник PiS Ярослав Качинський.

«Право і Справедливість», яка активно підтримала фермерські протести й представники якої весь час перебували на кордоні, очікувала на беззаперечну перемогу. PiS робить усе, аби «рольники» бачили стійкий зв’язок між своїми економічними негараздами та правлінням ліберального проєвропейського і проукраїнського уряду Дональда Туска, який керує Польщею неповних п’ять місяців.

Але річ у тім, що «Громадянська коаліція» теж загравала з фермерами. Правоохоронні органи та спецслужби практично не чинили перешкод вакханалії на кордоні, закривали очі на відверті порушення закону, як то висипане на колії українське збіжжя. Туск підтримував вимоги фермерів в обмеженні надходження української продукції, зупинив транзит українських агротоварів, торгувався з Брюсселем щодо пільг, і лише після розголошення проблеми українськими журналістами виступив за ембарго на ввіз сільгосппродукції з РФ.

Стратегія Туска зрозуміла: за даними Центру дослідження громадської думки (CBOS) майже 81 % поляків, без огляду на їхні політичні симпатії, підтримують протестувальників. І це попри те, що громадськість обурена кадрами із закиданням поліції бруківкою, пропутінськими гаслами на мітингах та перешкоджанню руху автомобіля швидкої допомоги.

Навряд партії відмовляться від обраних стратегій, адже попереду вибори до Європарламенту. Але таке загравання може дорого коштувати, адже фактично, фермери стали контрпродуктивною силою, яка підриває Польщу.

«Рольники» — не «фермери»

Слово «рольник» в Україні вже набуло нового значення, воно більше не тотожне поняттю «фермер» чи «селянин». Цей термін несе негативне навантаження, асоціюється з безладом і беззаконням, більш наближений до поняття «пролетаріат». От тільки, продовжуючи аналогію, їх точно не назвеш «прогресивним класом».

«Польські фермери — це група, яка має тенденцію до антагоністичних відносин із державою ще з XIX століття, це навіть у польській літературі описано. Вони державі не довіряють, консервативні, утримують позицію ізоляціонізму від проблем, що відбуваються поза інтересами їх вузької групи», — розповідає Славомір Сєраковський в інтерв'ю NV.

Він додає, що інтереси «рольників» довгий час збігалися з позицією правопопулістів, зокрема в ставленні до мігрантів, але їх важко віднести до якогось політичного спектра. Попри всілякі провокації, які відбувалися під час акцій протесту, їх навіть не можна назвати «антиукраїнськими». Сєраковський каже, вони думають лише про себе.

Середовище «рольників» — благодатний ґрунт для всіляких конспірологічних теорій. До прикладу, після того, як вони виявили запліснявілу кукурудзу та ріпак у вагонах, дійшли висновку, що українці торгують неякісною продукцією і вперто не хотіли помічати той факт, що вже кілька місяців не давали рухатися залізничним перевезенням. «Рольники» навіть заявляли, що зерно з України отруйне і від нього гинуть птахи. Вони також розробили складну теорію, згідно з якою, українське зерно прямує, нібито, транзитом у Литву, а після цього повертається назад під виглядом європейського й залишається в Польщі. Як повідомляє міністр сільського господарства Кестутіс Навічкас, жодних доказів не надали, але кордон з Литвою блокували.

Як пише Rzechpospolita, у своїх фундаментальних вимогах вони теж заплуталися: «рольники» страшенно бояться «Зеленого курсу» ЄС, але Green Deal фактично ще не реалізований і лякає швидше своєю невідомістю. А українське зерно тече широкою рікою, але переважно через порти на Чорному морі, транзитом через Польщу йде мінімум. Ціни на зернові дійсно впали відносно 2022 року, але ж тоді був дефіцит через блокаду України. До того ж 2023 рік виявився врожайним для сільгоспвиробників у всьому світі.

Своїми діями з блокування кордону України, «рольники» й ті політики, які експлуатують ці настрої, «роблять постріл у ногу» своїй національній безпеці. І це міфічне мислення, вперте небажання бачити очевидні причинно-наслідкові зв’язки нагадує позицію американських MAGA щодо виділення допомоги союзникам, бо, нібито, це спричиняє інфляцію і навалу мігрантів.

Чи можуть з’явитися «рольники» в Україні

«Рольники» навіть, якби ЄС відмовився від «Зеленого курсу», не змогли б конкурувати з великими агрохолдингами зі США, Росії, України та Латинської Америки, адже суттєво програють у продуктивності. За даними порталу Farmer.pl, у Польщі налічується до 1,3 мільйона ферм, при тому значна частина існує лише на папері. 22 % господарств має менш як 10 гектарів землі, а половина з таких, навіть за потужної підтримки ЄС та уряду, не може заробити фермерством на прожиття. 

Часто такі «фермери» віддають свої наділи в оренду й водночас отримують дотації на підтримку сільського господарства. Трапляються випадки, пише видання, коли вони навіть не знають, де їхні поля.

Кшиштоф Ковальчак, редактор економічного відділу Rzechpospolita, вважає такі фермерства приреченими в довготривалій перспективі. Мало того, щоб сільське господарство в Польщі стало конкурентоспроможним, його потрібно модернізувати, але навіть у такий спосіб можна врятувати менше третини від зареєстрованих фермерів.

«Проблема в тому, що змінити структуру польського сільського господарства — справжня "Місія нездійсненна". Сьогодні страхування в KRUS (понад 90 % субсидується державою) зміцнює прихильність до формального статусу фермера, навіть якщо він фактично отримує дохід поза фермою», — повідомляє Ковальчак.

Грубо кажучи, «рольники» витягують гроші з держави та ЄС, при тому вимоги, які вони озвучують несправедливі щодо інших категорій населення. Якщо фермери хочуть, аби для їхньої продукції встановили гарантовані закупівельні ціни, на 80 % більше ринкових, то чому цього не можуть вимагати, скажімо, перукарі?

«Рольники» слушно зазначають, що в Україні нема фермерів, лише латифундисти. Парадоксально, але через олігархічне минуле економічна ситуація в українському аграрному секторі здоровіша. У нас налічують всього близько 300 тисяч фермерських господарств. Агрохолдинги оперують тисячами гектарів, тому можуть запропонувати конкурентоздатні ціни й впроваджувати нові технології. Водночас фермерство не утворилося як клас, адже в таких господарствах працюють наймані робітники.

Вступ потужної аграрної країни з найродючішими у світі чорноземами до Європейського Союзу по-справжньому лякає польських фермерів, які орієнтовані на ринок. Разом з рештою «рольників», вони через своїх політиків диктуватимуть умови продовження євроінтеграції України. Греція, щоб доєднатися до ЄС свого часу змушена була викорчувати частину оливкових дерев. Можна не сумніватися, що на не менш важкі жертви змушена буде піти й Україна, якщо, звісно, Європа не зможе знайти спосіб, як заспокоїти фермерів, не нашкодивши ефективності аграрного сектору.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.