Путін невпевнений, що переживе серпень – деталі про імовірний заколот проти правителя РФ
Правитель РФ справді боїться заколоту, він дістав навіть прибічників - наскільки ця загроза реальна для нього
Президент РФ провів заміни на деяких ключових посадах Міноборони РФ. За цією малопомітною для українців новиною, що зʼявилася на початку серпня, криється справжній детектив. В оточенні президента РФ бояться заколоту військових, про що раніше повідомляли західні розвідки. Там вважають цілком імовірним, що заколотники спробують вбити Путіна із застосуванням дронів, так, ніби це атака ЗСУ. Відомо, що у Кремлі вважають небезпеку особливо серйозною саме у серпні. І це не лише забубони, повʼязані із фатальним для РФ місяцем. Є купа раціональних пояснень.
Казань показала всі кошмари Путіна
В середині червня Путін відвідав Казань. Там відбувся заздалегідь запланований та анонсований саміт Росія - АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії, у яку входять Таїланд, Сінгапур, Філіппіни, Індонезія, В’єтнам та інші).
Це був перший візит Путіна у регіони європейської Росії майже за рік. З листопада 2025 Путін уникав зʼявляться будь де в європейській частині РФ, окрім Москви. Він навіть більше не відпочиває в своїх улюблених резиденціях в Сочі та на Валдаї. Про це свідчать дані розвідки.
Візит в Казань супроводжувався безпрецедентними безпековими заходами. У Казані було заглушено мобільний звʼязок та інтернет. Неможливо було застосувати навігатори та мобільний банкінг. Не надходили навіть повідомлення SMS.
У місті на час проведення саміту заборонили користування електросамокатами та велосипедами. Припинилася курʼєрська доставка. Це аргументувалося міркуваннями безпеки.
У місті відбувся десант силовиків – тисячі співробітників Росгвардії, МВС та ФСО приїхали із інших регіонів. Щоб продемонструвати близькість до людей, Путін під час саміту відвідав мечеть Кул-Шариф та місцевий собор. Там він нібито спілкувався з прихожанами. Але OSINT-дослідження виявили: натовп «прочан» складався переважно з масовки переодягнених працівників ФСО, а також з місцевих чиновників. І навіть при цьому Путіна супроводжувала масштабна охорона, у тому числі бійці у камуфляжі та масках.
Це стало наочною ілюстрацією страху Путіна перед можливим заколотом. За даними західних розвідок, Путін боїться, що його спробують вбити за допомогою дронів, так ніби це атака ЗСУ. Насправді ж можлива атака, на думку Путіна та його оточення, має бути організована заколотниками при владі та бізнес-елітами, яких дістала війна.
Про це ще у травні повідомила спільнота західних розвідок. Саме під час робочих поїздок правитель РФ стає найзручнішою мішенню.
У підсумку Путін скасував майже всі поїздки регіонами. Зараз він наважується зʼявлятися лише в Сибиру (відбулися його візити до Іркутська, Омська та у Красноярський край). Питання, чи Путін взагалі переживе серпень 2026 року, виявляється вкрай актуальним.
Заколотників шукають серед військових
Серед імовірних заколотників найбільше виділяють персону ексміністра оборони Шойгу. Путін перемістив Шойгу у Радбез РФ, але вважається, що в нього залишилися великі звʼязки серед керівництва Міноборони РФ.
Серед тих, хто частково втратив повноваження під час чергових рокіровок в МО РФ у серпні, аналітики окремо виділяють заступника Міноборони РФ Олексія Криворучка. На відміну від інших наближених до Шойгу посадовців МО, Криворучко зберіг посаду заступника міністра після великої чистки, що відбулася на початку 2026 року. Це трапилося тому, що Криворучко вважався мостиком з великими компаніями російського ВПК, сам він раніше очолював концерн «Калашников».
Але у серпні в нього відібрали контроль над держзакупівлями МО. У подальшому Криворучко займатиметься виключно розробками перспективної зброї. Контроль над фінансами та контрактами втрачений остаточно.
Тепер єдиним представником кола Шойгу, який вижив після його відставки, є генерал та заступник міністра Юнус-Бек Євкуров, який займається «спецзаходами», тобто операціями РФ, зокрема на Близькому Сході та в Африці. Його репресії не торкнулися через те, що Євкуров повністю зосереджений на справах за кордоном.
Щодо інших членів групи Шойгу, то вони звільнені, частина арештована чи під слідством. Як-от Руслан Цаліков, перший заступник та «права рука» Шойгу. З березня Цаліков під арештом за «створення злочинного товариства», його активи конфісковані.
Також під слідством знаходяться інші люди Шойгу:
- Тимур Іванов, займався військовим будівництвом;
- Дмитро Булгаков;
- Павло Попов;
- Юрій Садовенко, керівник апарату Шойгу помер у грудні 2025;
- Тетяна Шевцова, головний фінансист Шойгу, звільнена з МО, але звинувачень проти неї ще не висунуто.
Але «знищення» впливу Шойгу на рівні його заступників – це лише половина справи. Ніхто не знає достеменно, хто ще серед впливових у Росії людей, є незадоволеним війною, що затягнулася.
Проте відомо інше: в російських елітах критично зросли протестні настрої. Це неможливо ігнорувати, особливо з урахуванням економічних прогнозів на осінь.
Путін не хоче займатися економікою, думає лише про війну
За даними власне російських експертів, на Росію чекає початок циклічного спаду, повʼязанного із надто дорогими кредитами (що робить їх фактично недоступними для бізнесу), інфляцією, що зростає та режимом економії, у який перейшли пересічні громадяни. Через брак коштів росіяни роблять менше покупок – а зростання економіки ще більше уповільнюється. У підсумку зростання ВВП у 2026 році на 0,4% вже вважається за щастя, попри фантастичний стрибок цін на нафту через почату Трампом війну з Іраном.
Але найголовніше навіть не це. А те, що Путін не збирається займатися вирішенням економічних проблем. Вони йому нецікаві.
Путіна турбує лише продовження війни з Україною. Надходить інформація про те, що після виборів у вересні Кремль планує посилити мобілізацію. Тобто до вже існуючих економічних негараздів додадуться нові.
Великі питання є також до воєнної стратегії Путіна. За наявними даними він серйозно розглядає ідею напасти на одну з країн ЄС, щоб змусити європейців дбати про власну оборону та відступитися від допомоги України.
До того ж влада за відсутності великих державних резервів (вони вже витрачені на війну) почала «кошмарити» великий бізнес. Вона вимагає від великих компаній допомоги в фінансуванні «СВО».
У підсумку Путін порушив вже існуючий у суспільстві статус-кво. Війна мала відбуватися невідчутною для громадян та бізнесу. Людей не забиратимуть на фронт з вулиць – підуть воювати лише за бажанням та заради грошей. З іншого боку, гроші великого бізнесу не мають примусово залучати на потреби військових.
Ця домовленість вже частково порушена. Після виборів у вересні все мабуть стане набагато гірше.
Містика фатального серпня
Серпень традиційно вважається нещасливим для РФ взагалі – і для кремлівської влади зокрема.
- Путч 1991 року,
- дефолт у 1998,
- початок Второї чеченської війни у 1999,
- загибель підлодки «Курськ» у 2000,
- пожежа на телевежі в Останкіно у 2000,
- підрив смертниками з Чечні водночас двох пасажирських літаків та теракт на станції метро «Ризська» у Москві у 2004,
- війна з Грузією у 2008,
- аварія на Саяно-Шушенській ГЕС у 2009,
- великі лісні пожежі по всій Росії, у тому числі навколо Москви у 2010, –
всі ці події відбувалися у серпні. Через це імовірність замаху на Путіна саме у серпні 2026 може виглядати, як забубон. Проте є цілком реальні причини вважати такий замах імовірним.
Справа у тому, що коли у вересні відбудуться вибори, вплив влади знов посилиться. Буде у черговий раз доведена висока довіра до Путіна та його режиму. Тому саме серпень – найкращий момент, щоб щось змінити, навіть шляхом насильства. Потім це стане набагато важче.
Чи варто недооцінювати Шойгу
Українські експерти, які у травні активно коментували публікації у Financial Times та CNN, де наводилися дані західної розвідувальної спільноти щодо можливого заколоту проти Путіна та участі Шойгу у цьому заколоті, доволі скептично оцінювали їх достовірність. Для зовнішнього спостерігача влада Путіна здається абсолютною. Тобто, для правителя Кремля немає проблеми усунути Шойгу чи будь-кого ще, хто наважиться кинути йому виклик. Проте імовірно це не так.
Щоб розібратися у питанні, треба розуміти природу влади Путіна. Насправді вона не є монолітною, як здається.
Влада Путіна завжди спиралася на підтримку силовиків, це загальновідомо. Але хто уособлює цю підтримку? На думку російського журналіста-розслідувача Романа Аніна, навколо Путіна від початку згуртувалися різні представники силових структур, зокрема КДБ, які дотримувалися різко консервативних і навіть конспірологічних політичних поглядів. Путіну завжди доводилося балансувати між позиціями різних силових кланів, щоб зберігати їх підтримку. Звісно, він виводив з гри окремих представників, які починали демонструвати непокору. Але для цього завжди було потрібно отримати підтримку більшості інших кланів.
Так, наприклад, вийшов з гри Патрушев. Колись він був дуже впливовою людиною. Проте Патрушев виявився більшим яструбом за Путіна. Він був готовий застосовувати проти України ядерну зброю. Більшість інших кланів мабуть пішла до Патрушева в опозицію. Тоді Путін його усунув.
Інший історичний приклад – ексміністр оборони Сергій Іванов. У 2007 році, коли Путін мав обрати «тимчасового нащадка», Іванов наполегливо пропонував себе на це місто. Він навіть поспішив отримати присягу на вірність від своїх людей у владі та окремих регіональних еліт. У решті Путін призначив нащадком алкаша Медведева. Але з Івановим не трапилося нічого поганого - він залишився у владі аж до смерті у 2026 році. Хоча обіймав лише незначні та невпливові посади.
А чому Іванов не потрапив, наприклад, до вʼязниці? Бо Путіну було важливо продемонструвати терпимість не лише до Іванова, і навіть не до його людей у владі. Важливіше було показати всім іншим кланам (чи «баштам Кремля», як ще кажуть), що вони не втрачають своєї сили та впливовості. І що він не має намірів передушити їх один за іншим.
Так само трапилося з Шойгу, який імовірно був противником війни з Україною. Після початку бойових дій у 2022 році Шойгу «зник» на цілий вирішальний місяць березень. Керував війною Герасимов. А до того Шойгу зʼявлявся у ЗМІ ледь не щодня.
У березні 2022 пропагандистські медіа показали лише один сюжет, коли Шойгу долучився до наради з Путіним по відеозвʼязку. Та було встановлено - це старий запис, який було змонтовано.
Все це не завадило Шойгу повернутися до керівництва Міноборони. І навіть після переводу Шойгу до Радбезу та репресій проти його прибічників, він продовжує брати участь у керуванні країною. Його посада секретара РНБО доволі впливова. Все через те, що Шойгу, як і Іванов є представником великого клану силовиків, вважає Анін.
«Протягом багатьох років Шойгу був лідером надзвичайно впливового клану, - каже Анін. – Як міністру оборони та голові МНС йому вдалося обʼєднати велику кількість людей під власним командуванням та залучити їх до корупційної мережі. Вони дотримуються мафіозного кодексу».
Питання ще й у тому, що інші впливові люди з оточення Путіна можуть не поділяти його рішення продовжувати бойові дії, поширювати війну на західні країни, запроваджувати мобілізацію та нищити економіку РФ. Через це припущення західних розвідок щодо заколоту проти Путіна є цілком імовірним. Але це все ж припущення...
Читайте нас у Facebook
Зараз читають на Інформаторі
