Пішохід порушив правила безпеки і попав під потяг - Верховний суд стягнув з Укрзалізниці шалені кошти на користь рідних загиблого
Касаційний суд підтвердив виплату родині жертви наїзду поїзда "Запоріжжя - Львів" - необережність потерпілого не знімає відповідальності з перевізника
Верховний суд залишив без змін рішення про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" майже 430 тисяч гривень на користь родини чоловіка, якого насмерть збив пасажирський поїзд на Дніпропетровщині. Схожі позови родичів загиблих проти залізничного перевізника вже неодноразово завершувалися на користь позивачів. Суд касаційної інстанції відхилив спробу Укрзалізниці довести, що необережність потерпілого звільняє компанію від виплати відшкодування. Постанову ухвалено 6 липня 2026 року.
Трагедія сталася 7 червня 2024 року о 13:44 на залізничній станції "Верхньодніпровськ" у селищі Новомиколаївка Кам'янського району Дніпропетровської області. Машиніст, керуючи пасажирським поїздом № 127 сполученням "Запоріжжя - Львів" (електровоз ЧС7 № 211), допустив наїзд на пішохода 1966 року народження, як зафіксовано в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Чоловік отримав поєднану тупу травму тіла і незабаром помер у стаціонарі. Алкоголь у крові загиблого виявлено не було.
У жовтні 2025 року до суду звернулися троє членів сім'ї загиблого:
- дочка загиблого, вимагала 300 000 грн відшкодування моральної шкоди;
- мати загиблого, також вимагала 300 000 грн моральної шкоди;
- дружина загиблого, просила стягнути 29 170 грн витрат на поховання.
Позивачі посилалися на те, що поїзд є джерелом підвищеної небезпеки, а тому завдана ним шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини компанії-власника. Кримінальне провадження за фактом події слідчий закрив постановою від 31 липня 2024 року у зв'язку з відсутністю в діях машиніста складу кримінального правопорушення. Умислу потерпілого на заподіяння шкоди самому собі встановлено не було.
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 24 грудня 2025 року позов задовольнив частково. Суддя Челюбєєв Є. В. стягнув з АТ "Укрзалізниця":
- 200 000 грн на користь дочки;
- 200 000 грн на користь матері;
- 29 170 грн на користь дружини - витрати на поховання.
Розмір моральної шкоди зменшили з заявлених 300 000 до 200 000 грн кожній, врахувавши встановлену під час службового розслідування необережну поведінку самого потерпілого. Електровоз перебуває на балансі структурного підрозділу "Дніпровське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця". Машиніст під час події перебував у трудових відносинах з цим підрозділом, що й визначило відповідача у справі.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 7 квітня 2026 року у складі колегії суддів Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Халаджи О. В. апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" залишив без задоволення.
Аргумент про "непрямий умисел" потерпілого відхилили
У травні 2026 року АТ "Укрзалізниця" подало касаційну скаргу до Верховного суду. Компанія наполягала: свідоме перебування особи на залізничних коліях перед рухомим поїздом свідчить про усвідомлення нею суспільно небезпечного характеру дій і може розцінюватись як непрямий умисел за аналогією зі статтею 24 Кримінального кодексу України. На думку відповідача, це мало б повністю звільнити компанію від виплати відшкодування. Альтернативно Укрзалізниця просила зменшити розмір компенсації моральної шкоди до 50 000 грн кожному позивачу.
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Петрова Є. В., Грушицького А. І. та Литвиненко І. В. - відхилив ці аргументи. Суд зазначив: цивільне законодавство не містить прогалини у регулюванні наслідків поведінки потерпілого. Статті 1187 та 1193 Цивільного кодексу України прямо розмежовують умисел потерпілого, що виключає відшкодування, та його необережність, яка може бути лише підставою для зменшення розміру виплати. Тому застосовувати кримінально-правову конструкцію непрямого умислу за аналогією у цивільному спорі немає підстав.
Матеріали справи не містили жодних доказів того, що потерпілий бажав настання власної смерті або свідомо допускав її з метою заподіяння шкоди самому собі. Акт службового розслідування від 13 червня 2024 року зафіксував: травмування сталося внаслідок необережності самого потерпілого, а причетність працівників регіональної філії "Придніпровська залізниця" до події відсутня. Однак необережність не є умислом - і саме цей правовий висновок став ключовим у постанові.
Суд також відхилив аргументи щодо завищеного розміру компенсації. Верховний суд підкреслив: визначений судами розмір відповідає характеру правопорушення, глибині моральних страждань позивачів та встановленим обставинам справи й не є очевидно завищеним. ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу через свого представника ОСОБА_6, в якому просила залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.
Судова практика у справах проти Укрзалізниці
Аналогічні позови родичів загиблих на залізниці вже неодноразово завершувалися виплатами. Троє дітей чоловіка зі Львівщини, якого збив вантажний поїзд сполученням "Здолбунів - Львів" поблизу Бродів, також отримали компенсацію від Укрзалізниці за смерть батька. Радехівський районний суд Львівської області частково задовольнив позов і стягнув по 150 000 грн кожному з трьох дітей у відшкодування моральної шкоди. Правова логіка - та сама: поїзд є джерелом підвищеної небезпеки, а його власник відповідає незалежно від вини.
Питання страхової та цивільної відповідальності залізничного перевізника постає і в інших ситуаціях. Під час повітряних тривог пасажирів виводять із вагонів на вулицю, що ставить під сумнів відповідальність залізниці перед пасажирами у разі влучання. Частина пасажирів вбачала в цьому спосіб уникнути виплат, однак юристи пояснили, що стандартний страховий поліс пасажира не покриває воєнні ризики, а версія про навмисне зняття відповідальності не має підстав. Утім загальний принцип залишається - компанія несе відповідальність за шкоду, завдану під час перевезення або на власних об'єктах.
Слідкуйте за нами у Telegram
