“Папа бідних” чи “Папа сильних”: звідки у Франциска такий потяг до диктаторів

Скандальна заява Папи Римського Франциска, у якій він закликав Україну "підняти білий прапор", викликали обурення в західному політикумі. Втім для понтифіка, юність якого припала на часи авторитарного правління популіста Хуана Перона, дії путінської росії навряд видаються чимось аж настільки страшним. Зрештою, Франциск може розглядати персоналістські режими союзниками в боротьбі за збереження традиційних цінностей.

"Папа бідних" потрапив у скандал

Колишнього аргентинського єзуїта Хорхе Маріо Бергольо, якого ми знаємо на ім’я Франциск, ще називають "Папою бідних". Він здобув славу захисника знедолених, поборника колоніалізму та мало не аскета: бувши архієпископом і кардиналом Аргентини, він жив у маленькій квартирі, сам готував обід, користувався громадським транспортом. За це його гаряче люблять віряни, особливо в Латинській Америці, де проживає половина католиків, та в багатьох африканських країнах, куди дійшли місіонери.

Але українці знають Франциска передовсім через його симпатії до москви, возвеличення російської культури, любові до імперської історії. Всім відомо про неодноразові спроби продемонструвати, що "все не так однозначно" в російсько-українській війні. Але останній скандал із закликом до Києва "підняти білий прапор" перед путіним був настільки очевидним реверансом у бік кремля, що обурив навіть західну католицьку спільноту.

"Як щодо того, щоб для балансу закликати путіна набратися мужності й вивести свої війська з України? Мир настав би негайно без необхідності переговорів", — недипломатично зреагував Радослав Сікорський, очільник польського МЗС, представник консервативної партії "Право і Справедливість".

Варто зазначити, що в Польщі 71 % населення вважають себе віруючими католиками. У менш релігійних країнах політики можуть собі дозволити ще гостріші заяви.

"Перш ніж українські жертви піднімуть білий прапор, Папа має голосно й недвозначно закликати жорстоких російських злочинців зняти свій піратський прапор — символ смерті й сатани… І чому, в ім’я Бога, він не засуджує словесне, вбивче підбурювання глави РПЦ і ексагента КДБ (патріарха — ред.) Кирила проти українського народу? Мені, як католичці, соромно, що він цього не робить", — заявила німецька депутатка Штрак-Циммерманн.

Пресслужба Ватикану кинулася виправдовувати Папу, мовляв, він просто миротворець. Але хтось пригадав, що "Папа бідних" не вперше демонструє прихильність до "сильних світу цього". Так звідки в нього такі погляди?

Що за людина Хорхе Бергольо?

Майбутній Папа дорослішав у часи правління Хуана Перона. Зараз диктатор Аргентини стояв би в одному ряду з іншими популістами, як Орбан, Фіцо, Трамп чи, навіть, путін. Тодішня державна ідеологія Аргентини являла собою таку суміш соціалізму, націоналізму та католицького гуманізму, що дуже нагадує сучасний рашизм. Але Перон вміло грав на протиріччях Заходу та СРСР, а ще не мав ядерної бомби, тож країна за його правління переживала не лише політичні репресії, але й економічний розвиток, багато хто й досі зберігає до нього симпатії.

У віці тридцяти років Хорхе Бергольо був духовним опікуном пероністської молодіжної групи "Залізна гвардія" (GH) — найбільш фанатичного крила політичного руху — і дуже з ними зблизився. Але жити стало складніше після смерті Перона. У 1976 році владу в країні захопила військова хунта й розпочала власні репресії проти попередників.

Аргентинський церковний критик Гораціо Вербіцький стверджує, що Бергольо, на той час глава єзуїтів, співпрацював із режимом. Він закривав очі на його злочини, пише Der Spigel, хоч достеменно знав, що відбувається. Мало того, Вербіцький розповідає історію двох молодих священиків, яких викрали та тортурували. Пізніше вони звинувачували Бергольо у доносі, але справу не виграли.

"Чоловік (Папа Франциск — ред.) пообіцяв, що дасть знати військовим, що ми не терористи. Але через наступні заяви урядовця та за допомогою 30 документів, до якого я пізніше отримав доступ, ми змогли безсумнівно продемонструвати, що цей чоловік не дотримав своєї обіцянки, а насправді вчинив навпаки й доніс на нас військовим", — розповідав один із них.

Бергольо відкидає звинувачення, називаючи їх наклепом. Стверджує, що рятував, кого міг, а одного разу, навіть, відправив чоловіка за кордон, використовуючи власний паспорт — втікач був схожим на майбутнього понтифіка.

"Папа-диктатор"

У 2018 році четверте місце в списку бестселерів Amazon в розділі "Релігія та духовність" посіла книга "Папа-диктатор". У ній автор, член Мальтійського ордену Генрі Сіре, нещадно критикує Франциска як "авторитарного, маніпулятивного та політично пристрасного понтифіка", який не зупиняється ні перед чим, аби досягнути поставленої мети. У своїй книзі Сіре розповідає історію політичної боротьби новообраного Папи з магістром Мальтійського ордену, який стояв на заваді проведенню ліберальних реформ. Використовуючи різноманітні засоби, Франциск таки домігся, аби той подав у відставку.

Папа справді є великим реформатором — чого вартий для такої ультраконсервативної структури, як Церква, хоча б дозвіл на благословення гомосексуальних пар. Але для Франциска ліберальні зміни не самоціль, а засіб для розширення впливу Церкви. Він і раніше закликав "не лише до географічної, але й до екзистенційної експансії", спонукаючи долучати до релігійного життя проституток, трансгендерів та інші раніше відокремлені групи населення.

"Нумо залишатися пильними щодо жорстких ідеологічних позицій, які часто, прикриваючись благими намірами, але відділяють нас від реальності та не дають нам рухатися вперед", — передає слова Папи Reuters.

Якщо розглядати позицію Франциска з перспективи збереження і поширення католицизму, то орієнтовані на консервативні цінності режими для нього є союзниками. Вони можуть видаватися для Святого Престолу більш передбачуваними та стабільними, натомість у ліберальних західних суспільствах відсоток релігійних людей невпинно скорочується. За даними New Research Center, до 2070 року навіть в такій надзвичайно релігійній країні, як Сполучені Штати, лише половина населення вважатиме себе християнами.

Методи псевдодемократичних лідерів — Орбана, путіна чи Трампа — для Франциска, який виріс і змужнів за подібного режиму, можуть видаватися виправданим злом. До прикладу у "Папі-диктаторі" автор зазначає, що понтифік перейняв не лише цінності, але й політичні прийоми Хуана Перона. Франциск може погоджуватися з думкою будь-якого співрозмовника, виголошуючи потім взаємосуперечливі погляди, щоб можна було обрати, якої ідеї дотримуватися в підсумку. Ймовірно, щось подібне стоїть за скандальною заявою про білий прапор, інакше чому "в ім’я Бога" Папа не поставить крапку над "і" й не засудить позицію патріарха Кирила?

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.