Напередодні Рош Ха-Шана хасиди висловили претензії до міської влади Умані

Попри війну та рекомендації з боку українських правоохоронців відмовитися цього року від приїзду до могили Рабина Нахмана паломники-хасиди вже почали прибувати до Умані. З 25 по 27 вересня тут відбудеться традиційне святкування іудейського Нового року – Рош Ха-Шана, на яке зберуться близько 12 тисяч прочан. Це менше, ніж було у попередні роки, але все одно чимало. При цьому напередодні великого свята розгорається великий скандал, пов’язаний з намаганням забудови території навкруги святої для євреїв могили.

Чому хасиди щороку їдуть до Умані?

Цадик Нахман вважається засновником бреславського хасидизму. В Умані він оселився незадовго до смерті. Цадік Нахман згідно з його заповітом був похований в тому місці, де були могили тисячі євреїв, загиблих в результаті погромів, що стались у XVII столітті.

Могила Рабина Нахмана відразу стала місцем паломництва для ортодоксальних хасидів, особливо у дні єврейського Нового року – Рош Ха-Шана. За часів радянської влади традиція була перервана і поновилась з початком незалежності України. 

У 1991 році місце поховання хасидського лідера за наказом тодішнього президента України Леоніда Кравчука отримало офіційний статус історико-культурного центру бреславських хасидів.

Забудова на кістках

За словами очільника Представництва Американського Об’єднання комітетів для євреїв колишнього радянського союзу Мейлаха Шейхета, між прочанами та міською владою Умані триває довготривалий прихований конфлікт. Вони звинувачують міську владу у небажанні дотримуватися українського законодавства та виконувати рішення українських судів про заборону забудови території довкола могили Цадика Нахмана.

«Україна — колиска хасидизма, свята земля для кожного єврея. Тож проща в Умань світової іудейської спільноти має стати еталонним прикладом духовного співробітництва українців та євреїв. Для цього потрібно просвітництво, організація процесу, повага до рішень українських судів, які зобов’язали міську владу визначити межі поховань Уманської трагедії та не здійснювати там забудов», –  каже Мейлах Шейхет.

За словами Мейлаха Шейхета, ще 1994 року було прийнято рішення про встановлення меж історико-культурного центра по вшануванню пам’яті Рабина Нахмана, але всупереч цьому рішенню місцева влада виділяє земельні ділянки під житлову забудову, що фактично розташовані на місці поховань.

«Ми ще у 2007 році звернулися до суду, який в результаті розгляду нашого позову став на захист поховань. Але міська адміністрація не виконує судові рішення і продовжує зволікати з визнанням меж поховань та роздавати ділянки фактично на території кладовища під забудову. Фірми, які ведуть там будівництво, ночами вивозять останки загиблих, будуючи споруди на єврейських похованнях. Більше того, міська влада не дозволяє вже існуючим власникам житла перепродати своє помешкання, щоб дозволити іудейській спільноті самотужки та власним коштом облаштувати могили. Події довкола цього викликають протест не лише єврейської, а й української спільноти», – розповів Мейлах Шейхет.

Проблема ускладнюється ще й тим, що до сьогодні не створено проект історико-культурного центру і навіть не визначені його межі. Єврейська громада звернулася з проханням про це до українській ліцензованій організації, яка ці межі встановила. Але уманська міська рада не затверджує їх, відмовляючись ухвалити відповідне рішення. Встановлення ж меж, стверджує Мейлах Шейхет,  допомогло б добитися заборони забудови на території комплексу і в охоронній зоні коло нього.

Чому так сталося?

За часів радянської влади частина кладовища було забудована двома багатоповерхівками і низкою приватних будинків. У 1994 році міська адміністрація обмежила права жителів цих будівель, житло яких опинилося на місці поховань не з їхньої волі, а з волі тоталітарної влади, розповів Мейлах Шейхет. Люди не могли отримати прописку, довідки, необхідні для відчуження будівель та інші документи на житло, оскільки воно опинилося в межах охоронної зони.

«Такі обмеження призвели до болісних ремінісценцій громадян по відношенню до прощі, адже кожний раз проща нагадує їм про ці обмеження», – зауважує Мейлах Шейхет.                     

Крім того, чимало конфліктів виникає через відсутність належної організації прощі. Цього року планується приїзд 12 тисяч прочан. А в минулі роки їхня кількість складала до 25-30 тисяч.

«Це майже ще одне місто вливалося в Умань. Поруч, недалеко від могили Цадика Нахмана, є величезна вільна територія, де можна було б побудувати інфраструктуру. Але уманська міська влада не квапиться з вирішенням цього питання», – говорить Мейлах Шейхет.

Є нарікання з боку місцевих жителів з приводу засміченості місць перебування хасидів. Однак оскільки ця територія у віданні міської влади, вважає Мейлах Шейхет, то це її фронт відповідальності – забезпечити наявність облаштованих смітників, організувати регулярне прибирання там. Адже що стосується громадського порядку, то дотримання його вдається організовувати на гідному рівні, завдяки співпраці української та ізраїльської поліції.

Тобто конфлікту на національному ґрунті між євреями-прочанами та жителями Умані немає. Є інтереси певних сил, які використовують приховані джерела конфлікту для роздмухування і загострення його. В цьому переконаний ний Мейлах Шейхет.

У Мейлаха Шейхета е рецепт виходу з кризи. На його думку, для цього треба:

• виконати судове рішення щодо заборони будівництва на місці єврейських поховань поблизу могили Рабина Нахмана
• зберегти духовну та історико-культурну спадщину від комерціалізації
• забезпечити організацію гідного супроводу прощі з боку місцевого муніципалітету
• створювати під час прощі умови любові та порозуміння, яке панувало було притаманне українському народу споконвіку.

Як повідомлялось раніше, СБУ посилює заходи безпеки в Умані напередодні свята Рош-ха-Шана

Ольга Чорна