"Мадуро, памагі": Венесуела до дрібниць копіює гібридну тактику путіна

Венесуела провела «консультативний референдум» щодо фактичного приєднання частини сусідньої Гаяни. Ця територія багата на нафту, деревину, золото та діаманти й за короткий час стала однією з найбагатших країн регіону. Президент Ніколас Мадуро фактично копіює гібридну стратегію російського вождя володимира путіна та поступово збільшує військову присутність на кордоні. Ризики нової агресії зростають, адже рейтинги венесуельського режиму стрімко падають. Новий конфлікт може стати черговим викликом для Заходу.

«Венесуельська весна»

Що робити диктатору корумпованої, багатолюдної країни-бензоколонки з бідним населенням, якщо його рейтинг падає, шансів виграти хоча б «напівчесні» вибори немає, а сідати в тюрму не хочеться? Здається, Ніколас Мадуро, як і його друг володимир путін, знає відповідь — розпочати «маленьку переможну війну».

Консультативний референдум про приєднання до Венесуели 60 % сусідньої Гаяни дає йому таку можливість. За заявами влади, «так» цій ідеї сказали 95,3 % виборців, що складає приблизно половину всіх громадян із правом голосу. Натовп на вулицях Каракаса зустрів результати голосування оваціями.

Подібність ситуації з недавніми подіями російсько-українського конфлікту, до його переходу в стан повномасштабної війни, вражає: як і путін, Мадуро заявляє про «історичні права» на частину Гаяни; як і росіяни, венесуельці вважають, що вони та населення території Ессекібо — «одиннарод». Мадуро, навіть, каже про хитрих англосаксів, які сто років тому «надули» Венесуелу, загнали їй «ніж у спину».

За кілька місяців до референдуму держава почала активно формувати «правильну» громадську думку. З’явилися токшоу, публікації, пости в соцмережах, пісні та фільми про Ессекібо.

Як пише New Your Times, люди, які живуть в Ессекібо, переважно англомовні, ідентифікують себе як гаянці та хочуть спокійно й заможно жити у своїй країні. Проте в неділю в мережу потрапило відео, у якому, нібито, корінне населення Гаяни заявляє, що вони прихильники Мадуро. Індіанці знімають національний прапор і замість нього підіймають прапор Венесуели. У відповідь гаянський президент Мохамед Ірфаан Алі опублікував відео, де разом з військовими на кордоні піднімає національний прапор. Він заявив, що народ Гаяни буде боротися «за кожен метр».

Пересічні венесуельці багато говорять про «відновлення історичної справедливості». Не останню роль зіграли обіцянки достатку, адже в Ессекібо виявили великі поклади нафти: як тут не згадати плакати «Ми хочемо українського хліба» на мітингах у росії?

Маленька успішна Гаяна

За площею Ессекібо завбільшки із Чехію та Угорщину разом взяті, але малозаселений: там проживає приблизно 130 тисяч нащадків корінного індіанського населення. Як і Венесуелу, спірний регіон освоювали іспанці. Проте пізніше над ним встановила контроль Британія і в 1831 році організувала власну колонію, з’єднавши з іншими й утворивши Британську Гаяну.

З того часу й точаться суперечки за ці землі. Було кілька збройних конфліктів, а пізніше справу розглядали в міжнародних судах, які визнали існуючі кордони дійсними. Проте Каракас ніколи не забував про свою позицію і завжди зображав карту Венесуели з Ессекібо.

З часом суперечки були вже притихли. Уго Чавес, наступником якого є Ніколас Мадуро, здається, не виявляв бажання порушувати статус-кво. Але ситуація змінилася, коли у 2015 році американська компанія ExxonMobil знайшла в прибережних водах Ессекібо нафту в комерційних кількостях — 11 мільярдів барелів. Це зробило до того бідну Гаяну з населенням менше мільйона осіб у четвертого за розміром видобувача шельфової нафти у світі. У жовтні 2023 року заявили про відкриття нових родовищ.

Завдяки нафтодоларам держава перетворилася в найбільш швидкозростаючу економіку світу: у 2022 році ріст ВВП країни склав запаморочливі 62 %. Експерти прогнозують, що такі шалені темпи знижуватимуться, проте вони й далі будуть високими. Країна уникнула «ресурсного прокляття», видобування нафти стало поштовхом для інших галузей. У Гаяні бум будівництва, на заробітки приїжджають навіть із Бразилії та Венесуели. А диктатори, як відомо, почуваються незатишно, коли в сусідніх країнах намічається прогрес.

Чи є ознаки наближення війни

Референдум консультативний, це означає, що він ні до чого не зобов’язує владу, а проте в Гаяні занепокоєні можливістю початку війни. Джорджтаун назвав це кроком до анексії та «екзистенціальною загрозою». Люди організовують акції на підтримку солідарності: влаштовують «живий ланцюг», одягають футболки з патріотичною символікою.

«Довготривала суперечка навколо кордону між Гаяною та Венесуелою досягла рівня безпрецедентної напруженості у відносинах між нашими країнами», — написав міністр закордонних справ Гайани Роберт Персо в середу в Americas Quarterly.

Уряд Мадуро заявляє, що про вторгнення не йдеться, але на користь протилежного є чимало сигналів, зокрема й розвіддані бразильських спецслужб. Спокуса для Каракаса велика, адже сили сторін у можливому конфлікті неспівставні: населення Венесуели 28 мільйонів, Гаяни — 800 тисяч, Каракас хоч зараз може задіяти орієнтовно 350 тисяч війська, а Джорджтаун — заледве п’ять. Є інформація, що Венесуела вже перекинула частину військ, нібито, задля перешкоджання незаконному видобутку ресурсів у своїх регіонах. Як стало відомо в жовтні, Міністерство оборони країни готує аеродром у джунглях, під приводом покращення логістики.

У листопаді в мережі з’явилося відео, на якому, нібито, зафіксовано бої між прикордонниками обох країн. Сусідня Бразилія, навіть, підвела ближче до кордону власне військо, але офіційних підтверджень про сутичку від Каракаса та Джорджтауна не було.

Влада Гаяни намагається заспокоювати населення, до прикладу президент Мохамед Ірфаан Алі заявив, що уряд працює над тим, щоб кордони країни «залишалися недоторканими», заручився міжнародною підтримкою і що людям «нічого боятися впродовж наступних годин, днів, місяців». В українців із приводу цього теж може виникнути «дежавю», але, можливо, Мадуро не збирається нападати негайно.

«Консультативний референдум»

Попереду в Мадуро складні вибори. Він диктатор «орбанівського типу», який придушує опозицію, але намагається справляти враження легітимного правителя. Референдум влада зображає так, наче це волевиявлення громадян є прямою підтримкою чинного режиму. Проте спостерігачі заявляють, що цифри голосувань суттєво завищені, при тому, що для бюджетників участь була обов’язковою, а це поганий сигнал для влади.

Популярність ідеї доєднання Ессекібо до Венесуели дійсно велика, проте сам Мадуро таким рівнем підтримки похвалитися не може. У жовтні опозиційні сили провели праймеріз аби визначитися зі своїм кандидатом на пост президента й дільниці були переповнені, пише Associated Press, проголосували 2,4 мільйона людей, що свідчить про зростання протестних настроїв.

Сполучені Штати зняли з Венесуели низку санкцій на постачання нафти. Натомість Мадуро мав випустити з ув’язнення та допустити до виборів популярну праву опозиціонерку. Режим отримав вливання коштів, однак через політичну конкуренцію ризикує втратити вплив.

Консультативний референдум про приєднання Ессекібо мобілізує правих виборців, крім того дає можливість Мадуро у випадку загрози втрати влади розпочати бойові дії й проголосити воєнний стан. Після «маленької переможної війни» його рейтинг, ймовірно, злетить до небес, як сталося з підтримкою путіна після окупації Криму.

Новий виклик для Заходу

Увага світових ЗМІ недаремно прикута до подій довкола Ессекібо: як і у випадку з російсько-українською війною, потенційно конфлікт може перетворитися на ще одне поле протистояння між демократіями та «персоналістськими режимами». Річ у тім, що Мадуро має гарні відносини з Китаєм, Північною Кореєю, Кубою, Сирією, Білорусією та росією. Венесуела, яка до часів Уго Чавеса орієнтувалася на озброєння зі США, стала одним із найбільших покупців російської військової техніки.

Натомість Гаяна — єдина англомовна країна регіону, член Британської співдружності. Джорджтаун налагодив контакти з американськими нафтовидобувними компаніями й закликає побудувати на своїй території базу США, аби гарантувати свою безпеку. Зважаючи на те, що економіка Сполучених Штатів залежить від постачання дешевої нафти, Гаяна може розраховувати, що не залишиться наодинці з агресором. Крім того, хоч збройні сили країни невеликі, народ налаштований рішуче, аж до партизанської війни. У джунглях, які покривають весь Ессекібо, це може виявитися успішною тактикою проти регулярних військ.

 Криза неминуче означатиме ріст цін на нафту. Це також може спонукати впливових гравців Глобального Півдня, таких як Бразилія, переглянути свої «миротворчі» позицій, щодо російської агресії проти міжнародного порядку. А ще, якщо конфлікт спалахне, це стане викликом для Вашингтону. Крім Гаяни, Білому дому доведеться давати лад із ситуацією в Україні, на Близькому Сході, одним оком спостерігати за Китаєм та Північною Кореєю, або змиритися з роллю другорядного гравця. Водночас мало не буквальне наслідування Мадуро гібридних тактик путіна мало б підштовхнути найвпертіших до думки, що Захід повинен викорінити зло в москві, інакше ризикує побачити війну біля своїх кордонів. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.