Міністри закордонних справ шести країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки зустрінуться з Іраном у Салалі через тимчасову угоду по проходу
Міністри закордонних справ країн Ради співробітництва арабських держав Персидської затоки (GCC) проведуть зустріч з іранським колегою, щоб просунути угоду про тимчасове управління судноплавством у Ормузькій протоці. Зустріч запланована на понеділок в оманському прибережному місті Салала. Це буде перша зустріч найвищих дипломатів шести країн GCC із високопосадовцем Ірану від початку війни США та Ізраїлю проти Ісламської республіки у лютому. Ініціатором зібрання виступив Оман, який прагне закріпити домовленість про тимчасовий коридор для проходу торгових суден.
Про підготовку зустрічі повідомляє Financial Times із посиланням на двох людей, обізнаних із перебігом переговорів. За їхніми словами, деталі остаточно не узгоджені, але низка держав уже підтвердила участь, і зустріч має відбутися. Тегеран і Мускат ще два тижні тому заявляли, що завершують роботу над тимчасовою угодою, за якою судна заходитимуть у протоку через іранські води, а виходитимуть переважно через оманську територію.
"Для Ірану та Омана йдеться про залучення GCC, щоб через нього домогтися від США скасування блокади іранських портів", - сказала одна з осіб, обізнана з перебігом переговорів.

За словами цього ж джерела, країни Затоки натомість хочуть переконатися, що будь-яка домовленість залишиться тимчасовою і дозволить їхнім суднам вільно заходити в протоку та виходити з неї. До Ради співробітництва арабських держав Перської затоки входять Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Бахрейн та Оман. Саудівська Аравія та ОАЕ підтримували дипломатичні контакти з Іраном, попри іранські атаки проти них. Востаннє глава іранського МЗС Аббас Аракчі був на зібранні GCC у жовтні 2024 року в Досі.
Оман, чиї територіальні води проходять через Ормузьку протоку, тижнями веде переговори з іранською владою, намагаючись домовитися про тимчасовий коридор для проходу комерційних суден без сплати зборів. Тимчасова угода мала би діяти, доки Іран не погодить майбутній статус протоки зі своїми сусідами по Затоці, і розглядалася як можливий шлях до послаблення протистояння США та Ірану довкола цієї водної артерії.
Спочатку сторони сподівалися, що угода Ірану з Оманом стане поверненням до короткочасного меморандуму про взаєморозуміння, який Іран і США підписали у червні. Він мав продовжити перемир'я на 60 днів, поступово відкрити протоку і привести до переговорів про остаточне врегулювання війни, включно з питанням іранської ядерної програми. Проте Тегеран і Вашингтон звинуватили один одного у порушенні цієї домовленості - частково через спір про порядок проходу суден протокою, головний іранський важіль впливу, - що запустило цикл взаємних ударів.
Сполучені Штати повідомили посередникам, що не повернуться до червневого меморандуму і погодяться лише на більш комплексну угоду, яка охоплюватиме й питання ядерної програми. Іран натомість наполягає, що навіть після завершення угоди з Оманом повністю відкриє протоку лише за умови, що США знімуть блокаду іранських портів, відновлять дозвіл на продаж іранської нафти і розблокують частину заморожених за кордоном активів країни.
Прямих переговорів між США та Іраном наразі немає, але посередники підтримують дипломатичні канали між сторонами конфлікту, працюючи над новою пропозицією. Катарська делегація минулого тижня двічі відвідала Тегеран у рамках відновленого дипломатичного тиску, спрямованого на зупинення конфлікту, який триває вже сьомий місяць. Хоча президент США Дональд Трамп заявляв, що протока відкрита, експорт енергоносіїв із Затоки залишається обмеженим, а товари не можуть проходити через цю водну артерію. Напруження додатково зросло через наступ хуситських повстанців у Ємені, які прагнуть контролювати Баб-ель-Мандебську протоку - ще один стратегічний торговий маршрут.
Раніше Інформатор повідомляв, що Іран готує морську зону відчуження у Перській затоці і погрожував США ракетними ударами, посилюючи тиск довкола Ормузької протоки. Також ми писали, що Трамп спрогнозував, коли може закінчитися війна з Іраном, чим налякав республіканців у Конгресі.