Жінка в повному обсязі виконала рішення суду від 13.10.2011 року та сплатила 255 234 гривень, що станом на 17.08.2011 року за курсом НБУ еквівалентно 32 049 доларів
Жінка брала кредит у ПриватБанку в сумі 22 тисячі доларів та закрила його. Однак фінустанова все одно вимагає від неї погашення боргу 28 158 доларів. Про це йдеться у рішенні Костопільського районного суду Рівненської області, опублікованому 12 січня 2026 року.
17.06.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та жінкою укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати кредит у розмірі 22 тисячі доларів на термін до 14.06.2018 року, а вона зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Клієнтка не повернула своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором. Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії у Кіровському районі м. Дніпропетровська, задоволено частково. Стягнуто з неї на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 28 158 доларів за кредитним договором від 17.06.2008 року, що в еквіваленті складає 224 181 гривні. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії у Кіровському районі м. Дніпропетровська на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 200 гривень. Стягнуто з неї на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 20 041 гривні за кредитним договором №б/н від 13.05.2020 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії у Кіровському районі м. Дніпропетровська на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 200 гривень. У задоволенні ренти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду набрало чинності, банком отримано виконавчий лист про стягнення із відповідачки 28 158 доларів. Згідно з доданим розрахунком її заборгованість складається з основної суми заборгованості у розмірі 28 158 доларів та нарахованих 3% річних за період з 26.04.2011 року по 25.08.2025 року у розмірі 12 108 доларів, які просили стягнути з неї на користь банку.
Жінка подала до суду відклик на позов, у якому зазначає про наявність укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та нею кредитного договору від 17.06.2008 року. Відповідно до його умов їй надано кредит у сумі 22 тисячі доларів у формі кредитної угоди на термін до 14.06.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18 % річних. Також між сторонами укладено договір іпотеки від 17.06.2008 року, посвідчений 17 червня 2008 року приватним нотаріусом. Відповідно до його умов (згідно з п. 7 договору іпотеки) в іпотеку передано нежитлову будівлю (картоплесховище). Іншим заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2011 року у справі № 2-3136/2011 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до неї задоволено повністю. Стягнуто з неї на користь банку 255 234 гривень заборгованості. На виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у ВДВС Костопільського районного управління юстиції Рівненської області з січня 2012 року. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2024 року у справі № 202/17649/23 визнано протиправною бездіяльність Костопільського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області щодо розгляду звернення адвоката про закінчення виконавчого провадження № 30817973 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Суд зобов'язав відділ ДВС розглянути звернення боржниці з урахуванням фактично сплачених нею сум за виконавчим листом. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, а касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» ухвалою Верховного Суду від 19.11.2024 року було повернуто заявнику. 07.10.2024 року постановою начальника відділу ДВС виконавче провадження № 30817973 з виконання листа № 2-3136/2011 про стягнення боргу закінчено у зв'язку з повним погашенням заборгованості (п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»). Таким чином, вона у повному обсязі виконала рішення суду від 13.10.2011 року та сплатила 255 234 гривень, що станом на 17.08.2011 року за курсом НБУ еквівалентно 32 049 доларів. Щодо заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2011 року у справі № 2-1740/2011 їй про нього нічого не було відомо, участі у справі вона не брала, а виконавчий лист до органів ДВС не передавався. Наявність двох рішень судів про стягнення одного й того самого боргу вважає незаконною. Крім того, вказує на суперечності у позові: у прохальній частині банк просить стягнути 12 108 доларів, водночас зазначаючи, що ця сума складається з 12 108 гривень (3 % річних). Також просить застосувати строки позовної давності, оскільки вимоги про стягнення 3 % річних заявлені за період з 26.04.2011 року по 25.08.2025 року, тобто за понад 14 років. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд відмовив ПриватБанку в задоволенні позову. Фінустановою не доведено наявність вини жінки у невиконанні заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2011 року №2-1740/2011 за період з 26.04.2011 року по 25.08.2025 року, яке не пред'являлося банком для примусового виконання до органів виконавчої служби.
"Позивачем не доведено наявність вини відповідачки у невиконанні заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2011 року №2-1740/2011 за період з 26.04.2011 року по 25.08.2025 року, яке не пред'являлося банком для примусового виконання до органів виконавчої служби. Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви вказує різні валюти заборгованості 3% річних від простроченої суми (долари/гривні) та не подавав до суду заяви про виправлення допущених описок. З огляду на встановлені факти та досліджені докази, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог. Тому у задоволенні позову про стягнення заборгованості у вигляді 3% річних від простроченої суми у розмірі 12 108 доларів США/грн слід відмовити", - наголосив суд.