Київський апеляційний суд 14 жовтня залишив у силі рішення щодо спору з "Крістал Ессет Менеджмент".
Київський апеляційний суд 14 жовтня відмовив киянину в задоволенні апеляційної скарги у спорі з ТОВ "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент" через попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким чоловік сплатив понад 5 мільйонів гривень, але так і не отримав житло. Суд першої інстанції частково задовольнив обидва позови - і первісний, і зустрічний, а апеляційна інстанція залишила це рішення без змін.
Спір виник через попередній договір купівлі-продажу квартири № 44, укладений 9 листопада 2021 року між чоловіком і ТОВ "КУА "Крістал Ессет Менеджмент". Як зазначено в постанові, оприлюдненій у Єдиному державному реєстрі судових рішень, орієнтовна ціна основного договору на момент укладення становила 6 467 503,56 грн без ПДВ, що еквівалентно 247 950 доларам США. Для забезпечення майбутньої угоди покупець мав сплатити товариству забезпечувальний платіж частинами за графіком - 50% до 18 листопада 2021 року, по 25% до 18 лютого та 18 травня 2022 року.
Чоловік сплатив лише 5 024 148,93 грн, що становило 75% від повної суми, - третю частину забезпечувального платежу у розмірі 1 813 438,11 грн він у встановлений строк не вніс. У серпні 2023 року позивач звернувся до суду з вимогою визнати попередній договір недійсним, стягнути з товариства сплачений забезпечувальний платіж у розмірі 7 665 263 грн (в еквіваленті долара США), 3% річних за понад два роки у сумі 456 306,07 грн та компенсацію моральної шкоди 50 000 грн.
У вересні 2023 року ТОВ "КУА "Крістал Ессет Менеджмент" подало зустрічний позов, вимагаючи стягнути з чоловіка неустойку за прострочення сплати третьої частини платежу в розмірі 734 442,43 грн та 3% річних - 20 121,71 грн, обґрунтовуючи це пунктом договору про неустойку 0,3% за кожен день прострочення.
Голосіївський районний суд Києва 2 березня 2026 року частково задовольнив обидва позови. У визнанні попереднього договору недійсним та у стягненні коштів у доларовому еквіваленті й компенсації моральної шкоди суд відмовив. Натомість позивачу присудили повернення забезпечувального платежу в гривні - за вирахуванням штрафу 10% від орієнтовної ціни договору.
Чоловік через представника оскаржив це рішення, вимагаючи задовольнити його позов повністю й відмовити товариству в зустрічному позові. Апелянт наполягав, що саме через бездіяльність компанії виникла курсова різниця, а також що товариство двічі письмово підтверджувало намір повернути кошти протягом 30 днів після завершення воєнного стану, не посилаючись на відсутність банківських реквізитів позивача.
Апеляційний суд із цими доводами не погодився. Колегія суддів встановила, що банківські реквізити для повернення коштів позивач надав товариству лише 26 жовтня 2025 року - раніше, зокрема в жовтні 2024 року, він цього не робив, хоча саме наявність реквізитів за умовами договору була обов'язковою передумовою для відліку строку повернення платежу.
Суд також відхилив аргумент про те, що покупець міг правомірно відмовитися від укладення основного договору: пункт договору про штраф у разі такої відмови є чинним і ніколи не визнавався недійсним. Щодо вимоги про компенсацію в доларовому еквіваленті, апеляційний суд погодився з висновком першої інстанції, що умовами договору передбачено повернення платежу саме в гривні, без прив'язки до курсу долара на день повернення.
У частині зустрічного позову апеляційний суд підтвердив: оскільки покупець не сплатив третю частину забезпечувального платежу у строк до 18 травня 2022 року, товариство мало право на неустойку за період з 19 травня по 30 вересня 2022 року, коли договір було достроково припинено.
Відмовляючи у стягненні компенсації моральної шкоди, суд виходив із того, що саме чоловік через власне рішення не сплатив повну суму забезпечувального платежу, не звернувся за рахунком для оплати третьої частини і тривалий час не надавав банківських реквізитів для повернення коштів. Відповідно, доказів протиправної поведінки чи бездіяльності з боку товариства, а також причинного зв'язку між його діями та моральними стражданнями позивача суд не встановив.
Апеляційний суд також звернув увагу, що товариство фактично повернуло чоловіку 4 688 971,62 грн у березні 2026 року - уже після ухвалення рішення першої інстанції. Проте колегія суддів відхилила довід відповідача про необхідність закриття провадження в цій частині, зазначивши, що сплата коштів після ухвалення рішення не свідчить про відсутність спору на момент розгляду справи.
У підсумку Київський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду Києва від 2 березня 2026 року - без змін. Постанова набрала законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Раніше Інформатор повідомляв, що киянка вимагала 1,5 мільйона гривень з фонду "Лінтер" через недобудовану квартиру на Електриків, однак суд розірвав попередній договір, а в поверненні коштів відмовив, визнавши вимогу передчасною. Також ми писали, що суд зобов'язав "Київміськбуд" повернути киянці майже 2,8 мільйона гривень за квартиру в недобудові, визнавши незаконним пункт договору про утримання 7% штрафу.