Кінець епохи Ердогана: як перемога опозиції може перезавантажити Туреччину та що з того Україні
Владна партія контролювала політичне життя країни впродовж 22 років, але тепер ризикує втратити вплив
Партія президента Реджепа Ердогана зазнала поразки на місцевих виборах, уперше за 20 років, що може сигналізувати про початок серйозних політичних змін. Економічна криза, девальвація ліри, популізм та відхід від Заходу стали основними причинами, які викликали невдоволення турків. Харизматичний мер Стамбула Екрем Імамоглу здобув беззаперечну перемогу й може стати фаворитом на майбутніх президентських виборах. Водночас влада все ще має шанс на реванш, якщо з користю використає наступні чотири роки. Для України перемога опозиції є добрим знаком, який сповіщає про ймовірний перехід Анкари до більш прозахідної позиції.
Тривожний дзвоник для Ердогана
У травні минулого року Реджеп Ердоган переміг у президентських виборах, набравши всього на 5% більше, ніж конкурент — Кемаль Киличдароглу. Перемога була впевненою, але все ж опозиційний кандидат мав серйозні шанси. І хоч до послуг владної партії була підтримка потужних спонсорів та медіаресурс, як показали результати муніципальних виборів, з часом все стало тільки гірше для турецького президента.
У політичному житті Туреччини відбулися серйозні зсуви: «Партія справедливості й розвитку» (ПСР) Ердогана вперше за двадцять років зазнала поразки на місцевих виборах. Першість здобула опозиційна ліберальна «Республіканська народна партія» (РНП), яка набрала 37,76 %, владна партія має 35,48 %, а правопопулістська «Партія повторного добробуту» — 6 % голосів. При тому, слід зазначити, за майже рік часу опозиційні партії встигли посваритися і не йшли єдиним фронтом.
РНП не лише зберегли своїх кандидатів на посадах мерів Анкари та Стамбула, але й отримали посади мерів в 19 інших розвинених містах. У столиці опозиціонери набрали на 25 % більше голосів, аніж влада. Болючим ударом для «Партії справедливості й розвитку» стала втрата низки позицій у центрально-східній частині Анатолії, де консерватори традиційно мали перевагу.
«На жаль, через дев’ять місяців після нашої перемоги на виборах 28 травня ми не змогли отримати бажаний результат на місцевих виборах. Ми виправимо свої помилки і виправимо недоліки», — сказав Ердоган.
Чому турки незадоволені владою
Місцеві вибори стали для турків способом висловити своє ставлення до президента Ердогана. Прихильники ПСР усе частіше віддають голоси за опозиційних політиків, ґрунтуючись не на партійній приналежності, а на їхній особистості. Дехто розчарований і взагалі не прийшов на дільниці: явка склала 76%, тоді як у президентських виборах узяли участь 87% виборців.
«Багато виборців уряду були розчаровані тим фактом, що вони продовжували голосувати за Ердогана, але не відчули жодного реального покращення рівня свого життя», — сказав Ne Yourk Timess Берк Есен, доцент кафедри політології Університету Сабанчі в Стамбулі.
Найбільше невдоволення викликає економічна ситуація: прискорення інфляції до 70 %, висока облікова ставка на рівні 50% та девальвація турецької ліри. Багато хто покладає провину за таку ситуацію особисто на президента Ердогана. Всупереч загальноприйнятим методам протидії інфляції, довгий час він вимагав від директорів Центробанку штучно занижувати облікову ставку, а коли усвідомив, що це не допоможе, довелося зробити різкий розворот, який, втім, не допоміг виправити ситуацію з інфляцією. Фактично, Ердоган розплачується за популізм.
«У 2019 році ПСР втратила великі міста через наслідки кризи 2018 року, адже криза відчувалася переважно у великих містах. Зараз загроза зубожіння і безробіття поширилася по всій країні», — сказав CNBC стамбульський економіст Арда Тунджа.
У розвинутих промислових містах, де опозиція отримала найбільше підтримку, виборці занепокоєнні також курс на віддалення від Заходу, посилення авторитаризму. Ризики проникнення релігії в державу щораз більші, а турки не хочуть одного разу прокинутися в країні, яка живе за законами шаріату.
«Сьогодні наші виборці прийняли дуже важливе рішення. Сьогодні виборці вирішили встановити нову політику в Туреччині. Вони вирішили змінити 22-річну картину Туреччини та відкрити двері до нового політичного клімату в нашій країні», — заявив очільник CHP Озгюр Озел.
Певний вплив мало також те, що поки ліберальні політики звинувачували Ердогана в спробі повернутися до авторитарної клерикальної держави, праві атакували заявами про недостатню підтримку палестинців у Газі та неприпустимість ратифікацію договору про вступ до НАТО зі Швецією: Стокгольму ніяк не можуть пробачити дозвіл на проведення акцій протесту зі спаленням Корану.
Хто стане майбутнім президентом?
Наступні загальнонаціональні вибори відбудуться аж через чотири роки, але влада та опозиція вже розпочали підготовку. Ердоган, який відбуває останній дозволений Конституцією термін, заявляв, що місцеві вибори стануть останніми в його політичній карʼєрі й він передасть владу однопартійцям. Кажуть, поганий стан здоров’я турецького президента є однією з причин такого рішення.
Головним кандидатом владної ПСР, ймовірно, стане його зять, Сельчук Байрактар, співвласник легендарної компанії Baykar. Він молодий, активний, добре відомий у Туреччині та світі й має позитивний імідж. З мінусів можна назвати його віддаленість від політичного життя. Не зрозуміло також, як сприймуть ідею мало не спадкової передачі влади в сучасній Туреччині. Крім того, команді Байрактара доведеться важко працювати, щоб впоратися з негативом, який залишиться наступнику Ердогана.
Натомість 53-річний мер Стамбула Екрем Імамоглу, член опозиційної Республіканської народної партії (РНП) на майбутніх президентських виборах має всі шанси стати фаворитом перегонів. Харизматичний політик набрав гігантські 50,92 % — це на 10 % більше, ніж його конкурент із провладної партії, тож зберігає свою посаду на цю каденцію. Саме Стамбул, як вважається, був головним полем битви між владою та опозицією. У 2023 році Імамоглу вже мав шанс стати центральним кандидатом опозиції у 2023 році, але тоді поступився Кемалю Киличдароглу, який згодом і боровся з Ердоганом. Тепер у нього навряд з'являться конкуренти всередині партії.
«Святкуючи нашу перемогу, ми посилаємо гучне повідомлення світові: занепад демократії зараз закінчується. Стамбул є маяком надії, свідченням стійкості демократичних цінностей перед обличчям зростання авторитаризму», — написав мер Стамбула на X.
Втім, можливо, попри всі заяви Ердогана зарано списувати з рахунків. Він може ще внести зміни до Конституції, аби забезпечити собі наступний термін. Турецький президент остерігається втрачати владу, оскільки ризикує опинитися за ґратами. Якщо не буде достойного кандидата, він може зробити ставку на маленькі села та містечка, де консервативні настрої доволі сильні. Але харизматичний Імамоглу стане потужним супротивником.
Які зміни очікують на Туреччину?
Лівоцентристська опозиція Туреччини наразі складається з РНП та низки інших партій і часто вони не дуже ладнають між собою. Масштабна перемога для багатьох із них стала несподіванкою. Але результати виборів дадуть новий поштовх політичному життю країни, підсиливши «бойовий дух».
«Це може вдихнути нове життя в турецьку демократію та привнести свіжі погляди на розв’язання економічних проблем, планування міст і громадських послуг. Але це велике "якщо". Успіх залежатиме від здатності опозиції об’єднатися як єдиний фронт і представити бачення майбутнього Туреччини, яке резонуватиме в усіх сферах», — сказав CNBC Хакан Акбас, старший радник Albright Stonebridge Group.
Водночас чотири роки — достатньо часу для маневру. Ердоган уже заявив про намір врахувати настрої електорату і «виправити ситуацію». Хоч після поразки на муніципальних виборах це буде важче зробити, він має можливість отримати реванш, гарантувавши перевагу своєму наступнику чи собі. Для цього потрібно змінити Конституцію, про що йшла мова вже давно.
«Було б наївно й помилково вважати, що ця невдача знаменує собою початок кінця для Ердогана», — пояснив Вольфанго Пікколі, співпрезидент консалтингової компанії Teneo Intelligence.
Втім, до честі Ердогана, за 20 років свого правління, він так і не перейшов межу, залишився всенародно обраним президентом, а не диктатором. Жодного разу вибори не були визнані недемократичними.
Що вибори в Туреччині означають для України
Перемога опозиції є сигналом, який змусить Ердогана чіткіше визначити свої пріоритети. Турецький президент навряд цілковито відмовиться від вигідної політики лавірування між росією та Китаєм і Заходом, але, ймовірно, проводитиме жорсткішу політику щодо санкційного тиску. На 9 травня запланована зустріч Ердоган із Джо Байденом і це стане першим таким візитом за всю каденцію американського президента — Туреччина звинувачувала Сполучені Штати у причетності до спроби військового перевороту.
Вашингтон має стати майданчиком для покращення стосунків, яке намітилося після ратифікації турецьким парламентом договору про вступ до НАТО Швеції та дозволу Білого дому на придбання F-16 для ВПС Туреччини. Якщо зближення триватиме успішно, Анкара перестане бути хабом для продукції подвійного призначення і це може стати відчутним ударом для путіна.
Крім того, видання Bloomberg повідомляє, що США та Туреччина ведуть перемовини щодо спільного виробництва боєприпасів. Якщо вони пройдуть успішно, це дасть можливість збільшити виробництво снарядів для України втричі. А турецькі компанії отримають доступ до інвестицій та технологій. Втім такі домовленості точно погіршать відносини з рф.
Президент Ердоган отримав болючу поразку. Він збирається відвоювати втрачені позиції, але для цього доведеться вигадати нову стратегію, відмінну від тої, якої він дотримувався досі. А якою вона буде стане зрозуміло найближчим часом.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
