Гігантська рана на марсіанському супутнику досі бентежить науковців
Науковці досліджують гігантський кратер на супутнику Марса та шукають підказки про його справжнє походження
Крихітний супутник Марса пережив зіткнення, яке залишило на його поверхні слід майже вдвічі менший за сам об'єкт. Фобос має діаметр лише 22 кілометри, але на ньому є кратер шириною близько дев'яти кілометрів.
Науковці досі не можуть до кінця пояснити, як крихітний марсіанський супутник вцілів після потужного зіткнення. Найбільший кратер на його поверхні настільки великий, що міг би роздробити тіло такого розміру на друзки. Дослідники намагаються зʼясувати, чи приховує ця западина підказку про справжнє походження супутника.
Як пише видання ScienceDaily, Фобос залишається одним із найзагадковіших тіл Сонячної системи. Вчені припускають, що під ударним кратером могла сформуватися ділянка щільнішої породи, і саме вона здатна пролити світло на минуле супутника.
Фобос - внутрішній і найближчий до Марса супутник з двох, які має планета. Його середній діаметр становить лише 22,2 кілометра, а повний оберт навколо планети він здійснює приблизно за 7 годин 39 хвилин. Найбільший кратер на його поверхні має назву Стікні, і його діаметр сягає приблизно дев'яти кілометрів, що для супутника завширшки трохи більш як 22 кілометри є слідом надзвичайно потужного зіткнення.
Походження самого Фобоса досі викликає наукові суперечки. За однією версією, мільярди років тому Марс зіткнувся з великим космічним тілом, і викинута під час удару речовина утворила навколо планети диск, з якого згодом могли сформуватися Фобос і другий супутник - Деймос. Інша гіпотеза полягає в тому, що супутники спочатку були астероїдами, які захопила гравітація Марса.
Докторант із планетології Бенджамін Хазер разом із колегою опублікував у 2026 році дослідження в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. За його розрахунками, вік загадкового кратера залежить від того, як саме утворився сам супутник. Якщо Фобос виник з уламків після зіткнення Марса з великим тілом, удар, що залишив Стікні, стався приблизно 4,2 мільярда років тому. А якщо супутник - це захоплений астероїд, кратер міг з'явитися значно пізніше, близько 2,6 мільярда років тому.+
Чому супутник не розвалився на частини
Найбільше вчених цікавить інше питання: як Фобос узагалі витримав удар такої сили без руйнування. Хазер припускає, що причина може ховатися в пористій та відносно однорідній будові супутника. Якщо всередині Фобоса багато порожнин, він міг поглинути частину енергії зіткнення, немов губка.
За сучасними оцінками, всередині супутника також може міститися водяний лід, однак його наявність ще належить перевірити. Водночас удар мав не лише деформувати поверхню, а й розпекти речовину під кратером. Дослідники вважають, що частина породи могла розплавитися й потім ущільнитися, залишивши під Стікні ділянку, щільнішу за навколишній матеріал.
Навіть невелике скупчення такої щільнішої речовини мало би позначитися на гравітаційному полі супутника. Цей ефект надзвичайно слабкий, тому вчені моделюють, як він міг би проявлятися у русі Фобоса та розподілі його маси, зокрема через зміни моментів інерції та невеликих коливань під час обертання навколо Марса.
Що заважає вченим отримати відповідь
Зовні Фобос нагадує астероїди типу "купа уламків" - тіла, що складаються з окремих фрагментів породи, утримуваних разом переважно завдяки слабкій гравітації. Ця особливість залишає відкритою версію про астероїдне походження супутника. Однак жодна з двох головних гіпотез поки не пояснює одночасно усі відомі особливості Фобоса - його форму, щільність, спектральні характеристики, гравітаційне поле й орбіту.
Дослідження ускладнює неправильна форма супутника та його близькість до значно масивнішого Марса. За словами Хазера, Фобос поступово рухається по спіралі до планети, і в далекому майбутньому може бути зруйнований або зіткнутися з її поверхнею. Тобто його орбіта і внутрішній стан змінюються навіть зараз.
Нові дані про супутник має зібрати японська місія Martian Moons Exploration, її запуск запланований на кінець 2026 року. Апарат повинен дослідити Фобос, узяти зразки з його поверхні та доставити їх на Землю. Один пристрій братиме зразки з глибини до двох сантиметрів, а другий, розроблений NASA, спрямовуватиме на поверхню стиснений газ, щоб піднімати частинки ґрунту. За планом місії, капсула зі зразками Фобоса має повернутися на Землю приблизно до середини 2031 року.
Отриманий матеріал науковці зможуть порівняти з даними про гравітацію, рух і внутрішню будову супутника. Якщо припущення про ущільнену породу під кратером підтвердяться, це стане важливим кроком до розгадки одної з найдовших загадок Сонячної системи - справжнього походження Фобоса.
