Герої підпілля: як діє рух опору на окупованих територіях України

"Рух опору", "партизани", "диверсанти в тилу ворога" – лише рік тому ці поняття в уявленні багатьох українців пов’язувались виключно з Другою світовою війною. А сьогодні ледь не кожного дня ми чуємо про результати діяльності тих, хто у захоплених ворогом українських містах та селах робить все, аби під ногами загарбників горіла земля. Хто ці люди та як діє українське підпілля на окупованих землях? 

Зрадник – гірше ворога

"Ранок колаборантів має починатися не з кави", – написав у п’ятницю, 3 лютого, у своєму телеграм-каналі мер Мелітополя Іван Федоров. Після чого повідомив про злетілий у повітря автомобіль колишнього співробітника українських правоохоронних органів, який з приходом “руского міра” пішов прислуговувати ворогам. Трапилось це в Енергодарі Запорізької області.  

Подібні "вісті з полів" стали вже майже повсякденними і практично буденними. Так, 24 січня в телеграм-каналі “Гнилая черешня” з’явилась інформація про те, що у тимчасово окупованому Бердянську вибухнуло авто екс-депутатки міськради Валентини Мамай. Зрадниця співпрацювала з росіянами чи не з першого дня вторгнення, здаючи їм ветеранів та бійців АТО/ООС.  

Офіційних даних щодо кількості знищених або покалічених перебіжчиків на бік окупантів наразі немає. Але точно відомо, чиїх рук ці справи. В Україні визнають причетність до цих інцидентів. Представники української влади неодноразово заявляли, що до знищення підозрюваних в колабораціонізмі з рф причетні партизани, які діють на окупованих територіях, координуючи свої дії з ЗСУ.

Черешневий край партизанської слави

Коли у лютому російські війська увійшли до Мелітополя, вони зустріли запеклий опір з боку місцевих жителів. Люди виходили на вулиці з українськими прапорами, скандуючи "Мелітополь – це Україна", намагалися блокувати бронетехніку, голіруч зупиняючи танки. Коли ж росіяни почали розправлятися з протестувальниками, рух опору набрав обертів, з’явилися партизанські групи, запрацювало підпілля.

“Колаборанти, рух колон, місця дислокації немитої кацапні – цікавить будь-яка інформація, що допоможе  покінчити з "руzzкім міром" – йдеться у нещодавньому пості пабліку "Гнила черешня", який вже тут згадувався. З його назви неважко здогадатися, що це інформаційно-організаційний центр Мелітополя, в якому відображається підпільна боротьба міста з окупантами. Принаймні та її частина, про яку можна повідомити без шкоди для партизан. 

Рух спротиву на окупованих територіях України вже набув міжнародної слави – йому присвячують статті авторитетні іноземні ЗМІ. 

"Мелітополь – неофіційна столиця українського опору на окупованих територіях. З середини березня воєнні карти, створені американським Інститутом вивчення війни, показують, що це територія, на якій діють партизани. Але це далеко не єдине місце, де були такі операції" – написало видання The Economist ще минулим літом.

В матеріалі перелічуються ключові події, пов’язані з діяльністю підпільників. Так, у Херсоні підконтрольну росії авіабазу підірвали майже два десятки разів. В Енергодарі об’єктом замаху став призначений окупантами “мером” колабораціоніст Андрій Шевчик. В Ізюмі, за даними перехопленої розмови російського солдата, привітна на вигляд літня жінка пригостила загарбників пиріжками з отрутою, що призвело до смерті вісьмох із них. 

"Коли росіяни десь залишають свої танки чи бензовози, українські фермери відбуксовують їх. А з окупованих районів Донецька та Луганська надходять повідомлення про вибухи на складах зброї", – описує ситуацію The Economist.

Все це вщент спростовує стереотипи, які існували стосовно населення південних російськомовних регіонів – буцімто воно пасивне і не стане чинити спротиву "асвабадітєлям".

Рух "Жовта стрічка" 

"Нова Каховка – це Україна!  Гола Пристань – це Україна!" Активісти руху "Жовта Стрічка" нагадують рашистам, що час збирати валізи і забиратись геть. Ми розклеїли нові листівки, а також намалювали графіті поблизу центральних вулиць Нової Каховки та Голої Пристані", – йдеться в одному з останніх повідомлень телеграм-каналу "Жовта стрічка".

Рух громадського опору під такою назвою виник на тимчасово окупованих росією територіях України у квітні 2022 року. 27 квітня у Херсоні відбулась мирна акція "Херсон – це Україна". На вулиці міста вийшло близько 500 осіб, четверо з них зазнали поранень від окупантів. За словами організаторів, мітинг став поштовхом для розвитку руху. 

"Ми просто хотіли бути корисними. І знали, що буде пропаганда, росіяни зі своїм телебаченням, газетами, радіо. Що робити, щоб наше населення не зомбували? От немає інтернету. Окей – стрічки, плакати, будемо писати маркерами "Херсон – це Україна". Отак воно починалось. І потім подумали, у нас ще окуповані території. Треба символ. Синя стрічка? Блакитно-жовта? У мене вдома було багато жовтих стрічок. То давай жовту стрічку. І от так ми сотню вивісили, воно так розійшлось", – розповів “Голосу Америки” засновник та координатор "Жовтої стрічки" Іван, який навіть після звільнення Херсону воліє зберігати анонімність і приховує своє прізвище. 

Згодом жовті стрічки почали з’являтися в Олешках, Мелітополі, Новій Каховці, Бердянську, Ялті, Сімферополі, Керчі, Саках, Донецьку, Луганську, Генічеську, Алушті та інших містах і селах. Лише в середині січня 2023 року до руху доєднались майже 1000 активістів з тимчасово окупованого Криму, які розклеюють проукраїнські листівки, малюють графіті, розвішують жовті стрічки.

Більшість учасників руху, за словами Івана, – це жінки. Мабуть, тому, що чоловіки схильні переважно до радикального спротиву, а жінки – до мирного, громадянського. Вони різних професій, так, є і графічні дизайнери. Це люди віком від 12 років до 50. 

"Ми не заохочуємо дітей, але діти нам пишуть самі: "Я купила олівці, малюю оце". Ми не можемо заборонити їм, часто вони разом із батьками це роблять. До того ж коли дитина буде вішати стрічку, це не так підозріло, ніж коли це робить дорослий", – говорить координатор "Жовтої стрічки".

А загалом-то це небезпечна діяльність. Одного разу затримали активістку, яка зберігала вдома пакет із жовтими стрічками, про неї донесли сусіди. Її тримали в підвалі протягом трьох тижнів і відпустили лише коли почали депортувати населення з правого берега.

"Тому безпека активістів – це пріоритет. Повісити стрічку – це не більш як п’ять секунд, можна її не фотографувати. Якщо почуваєшся в безпеці – лише тоді можеш це зробити", – розповідає Іван.

Будь-яка інформаційна кампанія, будь-які розклеєні листівки демонструють фізичну присутність бійців руху опору, присутність національного спротиву на окупованих теренах. Це має великий вплив на психологічний стан ворога, підриває бойовий дух окупантів, кажуть підпільники. 

Хто організовує партизанський рух

Якщо в таких мирних проявах, як рух "Жовта стрічка", активісти-підпільники переважно автономні, то коли мова заходить про більш радикальні дії, ситуація дещо інша. 

З січня 2021 року, ще до початку війни, набув чинності Закон України “Про основи національного спротиву”. В ньому відповідальність за організацію партизанської боротьби в Україні покладається на Сили спеціальних операцій – окремий рід сил, створений у складі ЗСУ за західними лекалами ще у 2016 році. Саме під “партизанські” завдання чисельність ССО була збільшена на тисячу осіб. 

Насправді як стверджують експерти, до організації руху опору залучаються й інші силовики – і СБУ, і розвідники, і ТрО, і прості військові. За словами Володимира Жемчугова, який у 2014-2015 роках організував десятки підпільних операцій в рідному Луганську, а сьогодні допомагає навчати волонтерів, нинішній рух опору спирається на професійних бійців та цивільних громадян у співвідношенні 60 на 40. Рух опору, каже він, складається з трьох складових частин.

Перша – класична партизанська боротьба, коли вчорашні цивільні люди беруть до рук зброю та йдуть "у ліс" і звідти здійснюють рейди, диверсії чи напади. 

Друга – це підпілля. Підпільники продовжують жити у своєму рідному місті чи селі після того, як туди зайдуть російські війська. Вони можуть навіть увійти до окупаційних органів влади. Це дозволяє їм збирати цінну інформацію і передавати її українським військовим. Вони можуть влаштовувати саботаж роботи "нової влади", а також організовувати бойові акції на місці. Кажуть, що замахів на чиновників окупаційних адміністрацій у Харківській, Херсонській та Запорізькій областях – справа рук саме місцевих підпільників.

Третя складова руху опору – допоміжні сили. Це люди, які симпатизують Україні, але не беруть зброї до рук, допомагаючи партизанам та підпільникам грошима, продуктами, одягом, прихистком, інформацією.

Однак при тому, що в більшості випадків партизани та підпільники координують свої дії з українською армією і чи розвідкою, трапляються і “несанкціоновані” операції.

Один з таких випадків описує CNN. На початку березня двоє російських солдатів йшли вулицею нещодавно окупованого Херсона. Погода була все ще морозною, а електроенергії в місті не було. Тож сп’янілі солдати поверталися у свій табір в повній темряві.

“Я прикінчив першого миттєво, а потім наздогнав іншого і вбив його на місці”, – розповів CNN один з українських партизанів з позивним "Арчі". За словами 20-річного українця, який з дитинства займався змішаними єдиноборствами і завжди носив з собою ніж для самозахисту, діяв він інстинктивно.

“Я побачив орків в уніформі й подумав: а чом би й ні? Людей навколо не було, так само як і світла. Тож я скористався моментом, – пояснив "Арчі" – У мене не було страху чи часу на роздуми. У перші кілька днів я почувався дуже погано, але потім усвідомив, що вони були моїми ворогами. Вони прийшли до мене додому, щоб відібрати у мене цей дім”.

На думку аналітиків Інституту вивчення війни, російським окупаційним військам так і не вдалося нейтралізувати організований партизанський рух України та навряд чи вони зможуть це зробити надалі. Ефективні атаки партизан, стверджують вони, змушують кремль відволікати ресурси від операцій на фронті, щоб убезпечити своїх військових у тилових районах, погіршують здатність росії захищатися від поточних українських контрнаступів, не кажучи вже про проведення власних наступальних операцій.

“Погана російська оперативна безпека уможливила напади українських партизанів. Дедалі більша нестача живої сили, ймовірно, погіршує здатність російських військ ефективно захищати тили від атак партизанів і одночасно захищатися від українських контрнаступів”, – йдеться в одному із звітів організації.

Раніше Інформатор повідомляв про бавовну для окупантів: “мінусонули” базу з росіянами під Мелітополем.

Також ми писали, що Україна формує штурмові бригади для наступу на Крим.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.