Гектари бурштинових копалень за ціною ріллі. Державна земля відкрито крадеться в той час, коли війську потрібні кошти. Хто за це відповість?
На відкритих тендерах можно купити озеро за 700 доларів. Проте вам його навряд чи продадуть
Бізнеси з тривогою чекають на Податковий законопроєкт. Потреба закрити бюджетну дірку ставить економічний блок перед вибором: залучати кошти або за рахунок значного підвищення військового збору для бізнесу, або через підвищення ПДВ для всього населення. Яким би не був новий податковий законопроєкт, його обґрунтованість пояснюється тим, що додаткові кошти просто немає звідки взяти. Чи так це? Давайте розберемося, яка зараз ситуація з українським багатством, яке не здатні знищити росіяни, – нашими багатими надрами.
Заповідні надра. Чому вони опинилися в центрі уваги зараз
На початку серпня суд повернув «Укрнафтобурінню» дозвіл на розробку Сахалінського родовища. Тоді ж з'ясувалася доволі дивна деталь. У Держгеонадрах заявили, що почали процедуру анулювання ліцензії після листа від ДБР. А в ДБР, навпаки, заявили, що не писали таких листів «Укрнафтодобуванню».
Результатом дивного конфлікту навколо анулювання та відновлення ліцензії можуть бути слова голови правління «Укрнафтодобування» Олега Мальчика. Згідно з його коментарем спеціалізованому виданню «Надра», держава недоотримала за період простою 9 мільярдів гривень. Тобто, лише один тендер міг би скоротити 500-мільярдний дефіцит бюджету майже на 10%.
Якщо простежити тендери, пов’язані з надрами, багато з них або мають ознаки корупції, або вже є об’єктами скандалів. Наприклад, на початку року прогриміла історія про плани розробки на Старо-Вижівському родовищі. Правоохоронці встановили, що територія, на якій львівська компанія отримала дозвіл на видобуток піску, є заповідником, там розташований ліс і пам’ятка археології «Галина Воля-1» (стоянка часів мезоліту, яка охороняється державою).
Підпал авто ЗСУ
Спеціальний дозвіл на користування надрами – Старо-Вижівське родовище
Перше засідання у справі скандального заповідника відбулося на початку літа, а друге – 5 серпня. На наступне засідання, призначене на 9 вересня, суд викликав представника Держгеонадра, адже поки що відповідач на засідання не з’являвся.
Історія конфлікту навколо Старо-Вижівського родовища яскраво підсвічує процеси, які відбуваються у сфері торгівлі надрами. Перше, на що звернули увагу громадські активісти, – це ціна. Родовище було продане лише за 4,2 мільйона гривень. Старовижівський голова Василь Камінський тоді опублікував пост, у якому нагадав, що крім піску, на потенційному місці видобутку знаходяться 160 гектарів лісу. За його словами, рішення не обговорювалося з громадою, тоді як для місцевих жителів ця територія є туристичним магнітом.
Якщо проаналізувати ситуацію навколо переможця торгів, обурення сільського голови виглядає ще переконливішим. Компанія була створена за 4 місяці до перемоги на торгах, а статутний капітал підприємства – всього 3 тисячі гривень.
П’ятикратне заниження вартості. У чому проблема тендерів із продажу надр
У квітні начальник управління розслідувань окремих видів антиконкурентних узгоджених дій АМКУ Микола Смок під час круглого столу озвучив тривожну статистику: АМКУ перевіряє 44 аукціони на предмет попередньої змови учасників. За його словами, це аукціони за всіма видами корисних копалин – вугілля, вапняк, пісок і бурштин.
Процедуру перевірки тендеру може бути ініційовано як учасником, так і сторонньою особою. Таким чином, бізнеси, з якими повелися нечесно, можуть захистити свої права, звернувшись зі скаргою до АМКУ. Але не в цьому випадку. Смок заявив, що «більшість процедур, якими ми займаємося сьогодні, відкриті за нашою власною ініціативою». Тобто, очевидно, учасників часто влаштовує хід торгів. Це може свідчити про змову між ними.
Під час того ж квітневого круглого столу виступав і заступник начальника відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора Ігор Кучер. Він навів приклад аукціонів на спецдозволи на видобуток глини на Закарпатті, які відбулися у вересні 2022 року.
Прокуратура виявила, що учасники конкурсу діяли у змові на користь одного з учасників, і наразі звернення щодо скасування спецдозволів перебуває в суді. В межах аукціонів лоти було реалізовано за 18,5 мільйона гривень, тоді як їх ринкова вартість, за оцінками юристів, становила 80-100 мільйонів.
Парадокс ситуації в тому, що компанія користується надрами, поки йдуть суди, адже дію спецдозволів не було зупинено на час судового процесу. Тож якщо така справа затягується на роки, ділкам можна не перейматися за видобуток взагалі і спокійно працювати далі.
Перемога через дискваліфікацію. Чому схеми з надрами не помічають роками
У січні АМКУ повідомив, що територіальні відділення розглядають справи у зв’язку з виявленими ознаками порушень у межах продажу 40 спецдозволів на продаж надр.
Якщо проаналізувати список спірних тендерів, виявиться, що багато з них об’єднує спільна ознака – під час торгів один із учасників відмовлявся від участі в тендері, і лот діставався іншій компанії. У такому разі увага АМКУ до тендерів цілком зрозуміла, такі дії вказують на можливу змову.
Наприклад, ділянка «Русавська-3» дісталася МПП «Квін», яке запропонувало за надра 45 тисяч гривень, тоді як «Осінь і Ко» з пропозицією у 305 тисяч була дискваліфікована.
Також було дискваліфіковано «Книстер Груп», яке запропонувало 2,1 мільйона за бурштинові надра на ділянці «Бакумівська». У підсумку спецдозвіл дістався конкуренту, який запропонував 1,1 мільйона.
Бурштинові надра ділянки «Нетреба» продали за 385 тисяч, тоді як той, хто запропонував у 10 разів більше, був дискваліфікований. За тією ж схемою дісталася і ділянка «Лопатичі-2», де було дискваліфіковано учасника, який запропонував 4,1 мільйона, і спецдозвіл дістався тому, хто запропонував у 10 разів менше (320 тисяч).
Ці тендери не були рекордними. Наприклад, дві бурштинові ділянки «Зонецька перша» і «Зонецька друга» були продані за 346 тисяч кожна, хоча за кожну з них пропонували по 5,2 мільйона.
Гектар бурштинового родовища за 2,5 тисячі доларів. Оцінюємо свіжі випадки
В Україні є багато корисних копалин, на яких можна було б зосередитися, проте чи не найгучніше лунає тема бурштину. Очевидно, через його надвисоку ціну.
Бурштин, залежно від його якості, коштує на чорному ринку 100-1000 доларів за кілограм, тоді як в одному кубометрі землі українського Полісся в середньому близько 70 грамів цього каменю. Ми часто чуємо про «копачів», місцевих жителів, які намагаються вижити за рахунок стихійного видобутку, проте реальні прибутки від видобутку отримує більш організований бізнес, на що і вказують наведені вище випадки.
Сьогодні через Prozorro розігруються десятки тендерів, пов’язаних із бурштином. Проте, якщо ми проаналізуємо їх, то зіткнемося вже з більш витонченою схемою. Так, перший цьогорічний тендер на бурштинові надра вже дивує своїми цифрами. Ділянка «Ярова-35», яка складає 1,6 гектара бурштинової землі, була продана за 182 тисячі гривень, тобто за 113 тисяч, або приблизно 2,7 тисячі доларів за гектар.
За «Ярову-35» змагалися «Полісся природ ресурс» і «Критфайтер». Обидві компанії розпочали діяльність минулого року, за адресами їх реєстрації також зареєстровані десятки інших компаній.
Слід зазначити, що в червні «Критфайтер» як слід помстився «Поліссю» за зимову поразку – компанія перемогла на аукціоні на ділянку «Дібровська-1», щоправда, і сума була більшою – понад мільйон гривень.
Озеро за 700 доларів? Так, це можливо
Цікавою особливістю бурштинових тендерів є боротьба за супутню інфраструктуру. Видобуток бурштину потребує активного використання природної води. Від найближчої річки чи озера копають канал, і воду закачують у ґрунт під час видобутку. Відповідно, ми вирішили з’ясувати, кому належить озеро поруч із місцем видобутку, і здивувалися.
Виявилося, що озеро поруч із Дібровською ділянкою було продано на аукціоні «для риболовних потреб». У згаданому вище аукціоні «Критфайтер» брав участь, але програв, запропонувавши на 2 тисячі гривень менше переможця (23 тисячі проти 25 тисяч гривень).
Якщо ми детальніше ознайомимося з ходом аукціону, то побачимо, що в ньому брала участь фізична особа, яка запропонувала 50 тисяч, але її дискваліфікували. Тож озеро дісталося компанії «Клопфель ріал естейт», яка має низку КВЕДів – від програмування до будівництва. Але, як можна було очікувати, компанія, зареєстрована рік тому, риболовлею не займається.
Торги з дискваліфікаціями: чому це досі відбувається?
Так сталося, що я добре знаю місця видобутку бурштину, адже 8 років тому робив велике розслідування на цю тему. Тоді видобуток здійснювався неорганізовано, і як надра використовувалася приватизована сільськогосподарська земля.
Тепер, як бачимо, процес став набагато організованішим. Лише одне залишилося незмінним – прибуток від видобутку напівдорогоцінного каменю, як і 10 років тому, осідає в кишенях ділків. Хто ж нестиме відповідальність за це?
У випадку зі стихійним видобутком бурштину знайти кінці складно. У випадку ж відкритих торгів можна поставити запитання безпосередньо організаторам – тобто Держгеонадрам.
Посаду голови Держгеонадр із 2019 року займає 41-річний Роман Опімах. Свою кар'єру Роман Євгенович розпочав у далекому 2006 році, коли вчорашній студент опинився на солідному місці – в Адміністрації президента.
Наскільки зіграв династичний фактор у тому призначенні, невідомо, тим не менш, факт, який варто згадати, – це те, що батько голови Держгеонадр у той час обіймав посаду начальника управління будівлями президента України. Кар'єра Опімаха-старшого закінчилася в рік Майдану. І тоді ж на сірому небосхилі зійшла зірочка його сина – Романа Євгеновича.
Роман Опімах не відразу відчув тягу до надр. Із 2011 року почав займатися консультаціями, у 2015-му став помічником депутата від БПП Ольги Бєлькової. У 2017-му очолив Асоціацію газових компаній, а через 2 роки зайняв пост голови Держгеонадр.
Скупий на інтерв'ю Опімах не активно коментує тендери, тим не менш, у 2020 році, коли й був проведений перший тендер на бурштин, Опімах дав велике інтерв'ю. Тоді молодий менеджер блищав енциклопедичними знаннями: говорив про те, що 60% експортної виручки України – це надра, і що ми в лідерах як по газу, так і по рідкісноземельних металах. Хизувався і бурштиновими тендерами:
«Ми бачимо динаміку торгів: за глину заплатили 40 мільйонів гривень зі стартової вартості на е-торги 16 тисяч, за бурштин – понад 12 мільйонів з 333 тисяч. Ціна на ділянки зростає в рази», – казав він.
Зараз, через 4 роки після цього інтерв'ю, ми бачимо сотні тендерів, де ділянки української землі продаються під розробку надр за ціною Toyota Camry, а супутні водні ресурси – за ціною айфона.
Ми відправили запити в САП, ДБР і Держгеонадра, щоб отримати коментарі як щодо 40 розслідуваних справ АМКУ, так і щодо знайдених нами прикладів. Ми будемо й надалі стежити за цією темою, адже занижувати вартість ресурсів в умовах, коли держава різко скорочує витрати і підвищує податки, просто неприпустимо.
