Демократія та реформи в Україні опинились під загрозою через війну, а корупція нікуди не зникла, - The New Yorker

На поточному етапі великої війни України проти росії Київ зіштовхнувся з низкою проблем. Деякі з них почались ще до 24 лютого 2022 року, інші, такі як концентрація влади в одних руках та ослаблення демократії - зʼявились вже після повномасштабного вторгнення рф. Навіть деякі представники чинної влади побоюються, що чим далі триває війна, тим більшим є ризик, що Україна перетвориться на копію автократичної росії.

Офіс президента контролює ЗМІ та перетворився на головне джерело законодавчої влади. Водночас на тлі того, як зміцнюється контроль глави держави Володимира Зеленського над державними інститутами, рейтинг довіри до нього поступово падає. Про це у матеріалі для видання New Yorker написала російсько-американська журналістка Маша Гессен.

Військовий стан обмежив демократію та дію довоєнних реформ

Авторка матеріалу стверджує, що дія більшості демократичних інститутів та процедур в Україні припинена через повномасштабне вторгнення росії. Якби не війна, восени 2023 року мали б відбутися парламентські вибори, а в березні 2024-го - президентські. Водночас проводити їх у поточних умовах неможливо через низку причин - вибори можуть розколоти суспільство, близько 6 млн українців перебувають на окупованих територіях та ще 4 - у країнах ЄС, а масові скупчення людей на виборчих дільницях можуть зазнати ударів з боку рф.

Водночас президент Володимир Зеленський, який обіцяв не затримуватись на посаді довше, ніж один термін, схоже, очолює державу на невизначений час. Як пише Гессен, Зеленський та його команда "вкоренилися" у владі.

"Тепер, коли вибори відкладено на невизначений термін, Зеленський і покоління людей, яких він привів у політику, стають схожими на посадовців, яких вони колись обіцяли викоренити", - пише Гессен.

Що стосується парламенту, то під час великої війни на голосування у Верховній Раді виносяться лише ті ініціативи, які підтримує більшість нардепів. Водночас обговорення правок обмежене. У матеріалі Гессен стверджує, що головним джерелом законодавчої влади став Офіс президента, а парламентарі регулярно продовжували оголошений Зеленським військовий стан, який дає змогу визначати порядок вʼїзду та виїзду українців за кордон та регулювати діяльність ЗМІ.

Гессен також звернула увагу на те, що телемарафон, який влада запустила з 24 лютого 2022 року, вже втратив свою актуальність. Автор пише, що "населення втомилося від одноманітних трансляцій", оскільки "війна перетворилася на повсякденність.

Також через військовий стан були зупинені багато реформ в Україні, наприклад децентралізація. У тих населених пунктах, де мери пішли у відставку або були віддані під суд, влада переходить до військової адміністрації. Це призводить до посилення контролю центральної влади на регіонами, вказує автор матеріалу.

"Нам слід поставити запитання, чи маємо ми говорити про демократію, коли під питанням саме існування нашого народу. Можливо, нам не слід витрачати час на такі питання, як інклюзивність чи права меншин, на все, що відрізняє нас один від одного. Можливо, нам варто просто відправити всіх до армії", - розповів Гессен український політолог Олександр Солонтай.

Корупція лишається проблемою для України

Гессен також пише, що повномасштабне вторгнення рф лише посилио корупцію в Україні. Автор згадує, як у вересні 2023 року міністра оборони Олексія Резнікова відправили у відставку через численні корупційні скандали  в очолюваному ним відомстві. Українські посадовці визнають, що під час війни побудувати антикорупційні механізми вкрай важко, оскільки "на війні багато грошей". Таку думку, зокрема, висловив очільник Агентства з відновлення та розвитку інфраструктури Мустафа Найєм.

Водночас глава агентства висловив побоювання, що якщо війна триватиме досить довго, Україна стане більше схожою на росію - автократичною, корумпованою, нігілістичною: "росія є росією, тому що росія «бореться з нацистами». І ми ризикуємо стати росією, тому що ми фактично боремося з нацистами".

Влада Зеленського посилилась, а рейтинг довіри до нього - падає

У своєму матеріалі Гессен наводить типологію держав, які виникли після розпаду СРСР. Угорські соціологи та політологи Балінт Мадьяр та Балінт Мадлович запропонували розділити посткомуністичні країни на три категорії - ліберальна демократія (Естонія, Латвія, Литва), патрональна автократія (росія, Білорусь) та патрональна демократія (Україна). Остання категорія характеризується, з одного боку, безліччю політичних акторів, з іншого тим, що кожна з конкуруючих політичних сил залежить від грошей та впливу однієї людини. За цією теорією, ці патрони є фундаментом усієї політичної системи, однак така система може гальмувати реформи та перешкоджати зміцненню демократії.

Гессен пригадує, що Зеленський не хотів бути "патроном" і під час свого президентства просував ідею боротьби з олігархами. До початку великої війни Верховна Рада ухвалила закон про створення реєстру олігархів, яким заборонялося фінансувати діяльність партій та брати участь у приватизації. З одного боку такі процеси могли сприяти розвитку демократії, а з іншого - стати фундаментом встановлення автократії.

Авторка публікації також пише, що Зеленський під час свого перебування на посаді президента створив коло наближених осіб. Журналістка з посиланням на осіб, які часто спілкуються з представниками Офісу президента, стверджує, що глава ОП Андрій Єрмак є чи не більш впливовою фігурою, ніж Зеленський. Критики Єрмака стверджують, що той "просуває на високі посади своїх соратників" і навіть тих, кого звинувачують у корупції.

"Ризик авторитаризму, який походить від Зеленського, відрізняється від того, з чим ми стикалися раніше. Він хоче не розбагатіти, він прагне максимальної ефективності (...) Я не говорю, що це краще", - висловила думку українська журналістка Наталія Гуменюк.

Також Гессен звернула увагу на нещодавні опитування, які свідчать про падіння довіри до Зеленського. У грудні-2023 йому довіряли 62% населення, тоді як у грудні-2022 цей показник склав 84%. Водночас рейтинг довіри президента менше, ніж у головкома ЗСУ Валерія Залужного (86%). Гессен пише, що багато хто з тих, з ким вона говорила під час роботи над матеріалом, ставлять питання про те, чи може Україна залишитися демократичною державою в спробі перемогти росію.

Маша Гессен: що відомо про авторку матеріалу для New Yorker

Марія Гессен народилась у Москві в січні 1967 року. Має як російське, так і американське громадянство. Проживає у Нью-Йорку, куди переїхала у 2013 році. ЛГБТ-активістка, відкрита лесбійка. Послідовно критикує режим путіна, написала книгу "Людина без обличчя" про політичний шлях російського диктатора. Маша Гессен є авторкою та співавторкою матеріалів для The New York Times, The Washington Post, Vanity Fair, Harper's Magazine, The New Yorker.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.