Банкрутство, де усі - свої. Атака на фармвиробника "Фармасел" триває

Процедура банкрутства покликана захищати кредиторів, але на практиці її інструменти можуть використовуватися значно ширше - зокрема для пред’явлення багатомільйонних вимог до контрагентів боржника. У справі ТОВ "НІКО" саме так під ударом опинився фармвиробник "ФАРМАСЕЛ": розпорядниця майна вимагає від компанії майже 59 млн грн та домоглася арешту її рахунків ще до розгляду спорів по суті.

Як це має працювати?

Компанія не може розрахуватися з боргами. Кредитори йдуть до суду, суд призначає розпорядника майна - незалежну людину, яка перевіряє угоди боржника, шукає активи й ділить знайдене між тими, хто втратив гроші.

Уся конструкція тримається на одному: боржник і кредитори - різні люди з протилежними інтересами. Один хоче зберегти майно, інші - забрати.

Що ж сталося у справі ТОВ "НІКО" та фармвиробника "ФАРМАСЕЛ"?

1 квітня 2026 року Господарський суд Києва відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ "НІКО" (№ 910/3053/26). Ухвалою від 20 липня суд визнав вимоги на 270,8 млн грн - і всього чотирьох кредиторів: ТОВ "Схід Фінанс" (69,5 млн), ТОВ "Дюк-А" (64 млн), ТОВ "Транстехносталь" (36,4 млн) і ЗНВКІФ "Українські ділові інвестиції" (100,8 млн). Жодного стороннього серед них немає: за даними ЄДР, усі вони через ланцюжки власності ведуть до єдиного учасника самого боржника - Сергія Дядечка.

Те саме з юристами. Вимоги на 74,3 % реєстру (201,2 млн грн) заявили дві адвокатки, які мають нотаріальні довіреності від Дядечка - з правом розпоряджатися його корпоративними правами й голосувати від його імені. Одна з них у червні 2026 року, за даними ЄДР, стала кінцевою бенефіціаркою ТОВ "Північ Хаб", керівником якої записаний він сам.

Представник самого боржника, який "не заперечував" проти відкриття банкрутства свого клієнта, за вісім днів після цього - за довіреністю Дядечка - продав його земельну ділянку на Одещині за 296 176 грн.

Тобто конфлікту інтересів, на якому тримається вся процедура, тут просто немає. Людина, яка контролює боржника, контролює і його кредиторів. Простіше кажучи - банкрутить сама себе.

Для чого це потрібно? Бо статус банкрута дає те, чого не дає звичайний господарський спір. Розпорядник майна може оскаржувати договори, укладені за три роки до відкриття справи, вимагати гроші з контрагентів боржника - і просити арешти ще до того, як суд розбереться по суті.

Так і сталося. Розпорядниця подала два позови до "ФАРМАСЕЛ" - на 52,9 млн і на 6 млн грн. 7 липня, задовго до розгляду по суті, кошти підприємства арештували на всю суму: 16 рахунків у чотирьох банках, без винятків навіть для зарплат і податків.

27 серпня суд обидва позови задовольнив: договір про просування ліків визнано фіктивним, договір фінансової допомоги - даруванням, гроші належить повернути, арешти лишено в силі. Рішення першої інстанції, попереду апеляція. Підсумкове засідання у справі про банкрутство призначене на 19 жовтня.

"ФАРМАСЕЛ" - це 211 працівників і статус критично важливого підприємства за наказом МОЗ; його черга платежів за сировину, енергоносії та логістику на середину серпня перевищила 6 млн грн.

Керівник компанії Андрій Лисицький в інтерв'ю "Аптеці" нагадував: після втрати заводу в Макіївці у 2014 році бізнес відновлювали власним ресурсом, з "НІКО" розійшлися у 2017-му без претензій - і майже дев'ять років питань ні в кого не було. Вони з'явилися тоді, коли компанія стала вартим уваги активом. Раніше про цей конфлікт писав OBOZ.UA.

Що з цим не так

Перше: борг, з якого все почалося. Вимогу до "НІКО" купили у 2019 році в банку самого Дядечка, під час його ліквідації - за 4,1 млн грн замість майже 40 млн і без живих грошей, простим заліком. Закон таке під час ліквідації банку прямо забороняє. Ще 36 млн грн у реєстрі - власний вексель боржника, який він викупив за сім днів до платежу і не оплатив.

Друге: вибірковість. Розпорядниця оскаржує договір із незалежним контрагентом, підписаний за чотири роки до відкриття справи, але не оспорила жодної внутрішньої угоди тієї ж групи.

Третє: цифри. За 2020–2024 роки "ФАРМАСЕЛ" заплатив "НІКО" понад 197 млн грн за продукцію - і отримав 52,9 млн за просування. Тепер намагаються стягнути й ці 52,9 млн.

Хто такий Сергій Дядечко

Сергій Дядечко був співвласником "Родовід Банку" - того самого, який держава націоналізувала і рятувала грошима платників податків; медіа писали про виведення звідти близько 35 млрд грн кредитами на пов'язані структури. Другий його банк, "Союз", НБУ ліквідував у 2016-му. Партнер Дядечка Денис Горбуненко - під санкціями РНБО та Великої Британії, ексголова правління "Родовіду" Дмитро Єгоренко отримав у ВАКС десять років заочно.

Але важлива тут не біографія, а почерк - той самий, що й у справі "НІКО": гроші й вимоги ходять по колу між формально різними компаніями, які ведуть до однієї людини, і кожен окремий крок виглядає бездоганно. Питання з'являються, лише коли складеш ланцюжок цілком.

За даними журналістів, сам Дядечко з 2012 року живе в Монако і причетність до незаконних схем заперечує.