Іван Бліндар розповів як потрапив на роль Кузьми Скрябіна у фільмі Я, Побєда і Берлін, та навіщо йому вишкіл у ЗСУ
Виконавець ролі Кузьми Скрябіна у фільмі “Я, “Побєда” і Берлін” актор Іван Бліндар розповів про те, як тричі відправляв свої проби на цю роль, та як познайомився з батьком Кузьми. А також пригадав, як всім театром готувалися до повномасштабного вторгнення та як бореться зараз з панічними атаками. Про все це він розповів у проєкті телеканала “ДІМ” “Точка опори”.
“Головна роль у прокатному кіно не може не тішити будь-якого актора. Тим паче коли така особистість. А особисто мене що тішить, що мені вдалося зіграти кумира дитинства. Хоча остаточне розуміння цього до мене ще не прийшло. Я слухав Скрябіна і він імпонував мені як особистість. Шкода, що не потрапив на жодний його концерт. Завжди, коли він виступав у Франківську або десь поруч у мене були або якісь репетиції, або іспити”, - каже Іван Бліндар.
Але роль в нього вийшла дуже яскрава, тому недивно, що актора вже впізнають на вулиці, та просять зробити селфі. Але ж трапляються і кумедні ситуації.
“Нещодавно був прикол. До мене на вулиці звернулися: “Можна з вами сфотографуваться?” Я подумав, що він кіно подивився, а він каже: “Я вас бачив у виставі “Ромео і Джульєтта”, - сміючись розповідає Іван.
Хто б міг подумати, що Бліндаря довго не затверджували на цю роль. Йому довелося неодноразово їздити до Києва та ще й знімати та надсилати режисеру додаткові проби.
“Щоб затвердитися на роль Кузьми я двічі їздив до Києва і ще тричі відправляв проби. Пам’ятаю, що це тягнулося довго. За пів року до початку зйомок мене не затвердили, а потім знов дзвонили. Зараз я дивлюсь назад і розумію, що багато склалося моментів, що мені, все ж таки передзвонили та попросили приїхати. Я реально взяв останній квиток на потяг у плацкарт біля туалету. Причому, мені потрібно було виїхати в той же ж вечір. А вже після того, як мене затвердили я поїхав в рідне місто Скрябіна Новояворівськ і потрапив як раз на День міста”, - згадує Бліндар.
Після перегляду фільму “Я, “Побєда” і Берлін” можуть бути будь-які нарікання, але не до виконавця головної ролі. Хоч він зовні майже не схожий на Кузьму, але щось спільне у актора та музиканта є. Це навіть визнали родичі зірки.
“Я адекватний, я розумію, що не схожий на Кузьму, хіба що трішечки волосся. Кожен бачить свого Кузьму і для кожного він різний. Навіть розпитуючи своїх знайомих та близьких, то думки дуже відрізняються. Тому за основу я брав так, як я його бачу, та розповіді пані Світлани, його дружини, а ще режисерки та декількох його близьких і знайомих, які були з ним безпосередньо у той період 18-20 років. Я не намагався відтворити його стовідсотково. Як художник робить легкі мазки я давав натяк на Кузьму, щоб збурити фантазію глядача, щоб він сам собі дофантазував свого Кузьму. Я просто підштовхнув.
Режисерка Ольга Ряшина пояснила мені, чому взяла мене - у нас схожа психовізика, манера розмови і світогляд. Мені це, здається, передалося від бабусі - позитивний погляд на світ. Навіть у найтяжчі часи вбачати якийсь позитив. Коли ми були на зйомках з пані Світланою я ходив і думав над сценою. Потім побачив яблуко на дереві: підійшов. зірвав, потер та вкусив. А вона каже, що Кузьма так само зробив би. Так що схожі мікрориси були. Можливо через це і потрапив у фільм”, - ділиться актор.
Головним критиком для актора, безумовно, став батько Кузьми. Він настільки боявся його реакції, що спітнів та виглядав дуже не природньо. Але вердикт батька все розставив на свої місця.
“З Кузьмічем, батьком Кузьми, ми познайомилися перед прем’єрою у Львові. Я дуже хвилювався, у мене навіть долоні спітніли, тому боявся навіть потиснути руку. Думав, зараз привітаюсь, а там рука мокра, якось не зручно буде. Так я перед тим як потиснути йому руку потер свою об штани. Познайомившися з ним я зрозумів, чому таким був Кузьма. Кузьміч інтелігент з великої літери. Ерудований чоловік і від нього несе такою енергетикою тепла і добра. На жаль я з мамою не познайомився.
Ми потім з Віктором Кузьмичем говорили після фільму. Йому сподобалось. Він сказав, що в Берлін він з ним не їздив, але позитив той котрий завжди віяв від Андрія передати вдалося. Вдалося передати й його філософію легкими та простими словами. У Кузьми був такий дар, що коли ти з ним перші 30 секунд говориш, то потім з’являється таке відчуття, що ви давно знайомі та близькі і рідні і вчора пили пиво за гаражами. Це була основна його суть і добре, що ми змогли це передати”, - каже Бліндар.
Картина мала вийти як раз на початку березня 2022 року, але всі плани були зруйновані. За словами актора вони всім театром готувалися до спротиву.
“Більшість з нас у театрі розуміли що повномасштабне вторгнення буде. Тому десь за десять днів до цього ми поїхали на полігон на вишкіл, щоб зброю потримати в руках, отримати поняття що воно і як. Потім з вибуховими речовинами мали справу та терапевтична медицина, яка мені сподобалася і потім я вже штудіював окремо та сам їздив на вишкіл на посилений курс. На роботі ми домовлялися тоді так - якщо почнеться, то ми всі збираємося у театрі, розприділяємо обов’язки, кожен бере якийсь свій департамент і так ми й зробили.
А нещодавно однокласник мені прислав ще пульт від “мавіка”, щоб вчитися на симулякрі. Під’єднуєш до ноутбука і тренуєшся. Але у мене комп здох і я віддав його у ремонт. Скоро повинні відремонтувати. Я б хотів навчитися, бо як то кажуть, краще знати і не використати, ніж не знати і обісратися.
Ще я їздив на вишкіл на чотири дні та ночі з інструкторами. Мені страшно, а коли я вчуся мені стає трішки легше. Тобто все це через страх. У мене постійно панічні атаки і я з ними постійно борюсь. Буває дуже сильна тривожність і я не знаю, що з цим робити. Хожу до психолога, бо ми всі маємо зараз тримати своє ментальне здоров’я, бо воно впливає на фізичний стан. Тоді ти смтаєш не продуктивним, а якщо ти не продуктивний, то випадаєш як юніт і не можеш принести користь. У нас зараз є дві парадигми: або ти у ЗСУ, або для ЗСУ. Третього не дано”, - ділиться Іван Бліндар.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.