Головна
Життя
21:05, 24 Червня
Информатор UA

Интро

Рибні консерви та згущене молоко таку гуманітарну допомогу отримали переселенці, що втекли від бойових дій на окуповану територію Луганської області. Загалом, щоб отримати якісь продукти, медикаменти в так званій луганській народній республіці треба пройти цілий квест. Своєю історією з Інформатором поділилася родина з Рубіжного. Ольга та Костянтин разом з донькою Олесею жили в Рубіжному. Мали свою квартиру, роботу, а ще кішку Матильду. Їхнє життя було щасливим та спокійним. Та все змінилося 24 лютого. Ми не думали виїжджати з рідного міста. Гадали, що все закінчиться швидко, як у 2014 році. Подумати про те, що місто обстрілюватимуть з усього озброєння, яке тільки існує, а тим паче з авіації, ми навіть не могли. Тому вирішили перечекати, - розповідає Ольга. Рашисти від початку березня почали гатити, дійсно, з усієї можливої техніки та авіації, знищуючи Рубіжне з лиця землі. Нашим героям довелося проводити усі дні у підвалі будинку. Затишшя не було від слова - максимум 15-20 хвилин, щоб перезарядити гармати. 21 березня ми з дружиною та донькою ризикнули виїхати з цього пекла. Дорога у нас була тільки одна у напрямку вже окупованої території квазіреспублікою. У нас там родичі жили, тому прихисток був, - згадує голова сімейства Костянтин. Та от речі вивезти родині не вдалося. Із собою взяли тільки кішку та документи, хоча виїжджали своєю автівкою. Часу зібрати хоча б якісь речі не було від ворожої канонади здригалися щосекунди. На той час по дорозі вже стояли блокпости російських загарбників. Через них проїхати вдалося без проблем. Ми доїхали без пригод. В голові, в очах стояла єдина картинка та звуки постійних вибухів. Навіть, коли ми виїхали за 80 кілометрів від Рубіжного, доносилися обстріли. Так, це було більше схоже на ехо, але було постійно, канонада не припинялася, - каже Ольга. Через деякий час сім'я переїхала жити окремо від родичів. Знайшли будинок, в якому ніхто не жив. Обладнати нову домівку у селі допомогли знайомі. Тепер, коли поруч нікого не було, довелося купувати продукти. Ціни у магазинах космічні. І це в сільській місцевості. Так, у нас були збереження. Та вони швидко закінчилися. Бо ціна на ковбасу у магазинах стартує від двохсот гривень, хліб по тридцять за буханку. Овочі ще більш-менш недорогі. В інтернеті ми знайшли повідомлення про те, що видають гуманітарну допомогу переселенцям, що приїхали із зони бойових дій. Вирішили поїхати. Наша машина відмовилася, бо зламалася, коли планували виїжджати, - розповідає Ольга. Родина попрохала знайомих звозити за гуманітарною допомогою. Її видавали у іншому селі, за 10 кілометрів від дому, в якому живуть наші герої. Звісно, за поїздку на авто Ольга з Костянтином друзям заплатила. Приїхали ми до сільради. Зайшли. У нас попросили документи, що підтверджують місце проживання. Перевірили і видали гуманітарну допомогу. Коли ми вийшли з приміщення, я відкрила пакунок. Моєму здивуванню не було меж я побачила вісім баночок рибної консерви та чотири баночки згущеного молока. Все, - емоційно говорить Ольга. Це була гуманітарна допомога на трьох дорослих осіб. За словами Костянтина, який по життю постійно на позитиві, мабуть, ми мали з'їсти по банці сардин і запити її банкою згущенки, бо інакше описати те все я не можу. Родині пообіцяли новий підвіз гуманітарної допомоги, але знову ж таки добиратися потрібно власним ходом, бо відкривати пункт видачі у селі, де живуть переселенці, так звана не планує. Нам говорили, що біженцям видають по десять тисяч рублів. Ми теж звернулися до органів влади, бо ж жити якось треба: роботи в селі немає, гуманітарна допомога нікчемна. Та нам відповіли, що матеріальної допомоги чекати не слід: езжайте в россию и там получайте десять тысяч. Якісь дивні стосунки між та рф виходять, - каже Костянтин. А от в окупованому Старобільську переселенцям, щоб отримати гуманітарну допомогу, потрібні не лише документи з підтвердженням місця проживання, а ще й акт про фактичне місце проживання. На додачу з собою прохають взяти поліетиленові пакети для сипучих матеріалів. Відгуки жителів загалом на видачу гуманітарки непозитивні. Анна Ганага

Зі своїми пакетами, горою документів та долаючи кілометри дороги. Які квести проходять ті, хто отримує гуманітарну допомогу в так званій "лнр"

Читать на русском
Зі своїми пакетами, горою документів та долаючи кілометри дороги. Які квести проходять ті, хто отримує гуманітарну допомогу в так званій "лнр"

Т — турбота терористів

Рибні консерви та згущене молоко – таку гуманітарну допомогу отримали переселенці, що втекли від бойових дій на окуповану територію Луганської області. Загалом, щоб отримати якісь продукти, медикаменти в так званій «луганській народній республіці» треба пройти цілий квест.

Своєю історією з Інформатором поділилася родина з Рубіжного.

Ольга та Костянтин разом з донькою Олесею жили в Рубіжному. Мали свою квартиру, роботу, а ще кішку Матильду. Їхнє життя було щасливим та спокійним. Та все змінилося 24 лютого.

«Ми не думали виїжджати з рідного міста. Гадали, що все закінчиться швидко, як у 2014 році. Подумати про те, що місто обстрілюватимуть з усього озброєння, яке тільки існує, а тим паче з авіації, ми навіть не могли. Тому вирішили перечекати», - розповідає Ольга.

Рашисти від початку березня почали гатити, дійсно, з усієї можливої техніки та авіації, знищуючи Рубіжне з лиця землі. Нашим героям довелося проводити усі дні у підвалі будинку. Затишшя не було від слова «зовсім» - максимум 15-20 хвилин, щоб перезарядити гармати.

«21 березня ми з дружиною та донькою ризикнули виїхати з цього пекла. Дорога у нас була тільки одна – у напрямку вже окупованої території квазіреспублікою. У нас там родичі жили, тому прихисток був», - згадує голова сімейства Костянтин.

Та от речі вивезти родині не вдалося. Із собою взяли тільки кішку та документи, хоча виїжджали своєю автівкою. Часу зібрати хоча б якісь речі не було – від ворожої канонади здригалися щосекунди. На той час по дорозі вже стояли блокпости російських загарбників. Через них проїхати вдалося без проблем.

«Ми доїхали без пригод. В голові, в очах стояла єдина картинка та звуки постійних вибухів. Навіть, коли ми виїхали за 80 кілометрів від Рубіжного, доносилися обстріли. Так, це було більше схоже на ехо, але було постійно, канонада не припинялася», - каже Ольга.

Через деякий час сім'я переїхала жити окремо від родичів. Знайшли будинок, в якому ніхто не жив. Обладнати нову домівку у селі допомогли знайомі. Тепер, коли поруч нікого не було, довелося купувати продукти.

«Ціни у магазинах космічні. І це в сільській місцевості. Так, у нас були збереження. Та вони швидко закінчилися. Бо ціна на ковбасу у магазинах стартує від двохсот гривень, хліб – по тридцять за буханку. Овочі ще більш-менш недорогі. В інтернеті ми знайшли повідомлення про те, що видають гуманітарну допомогу переселенцям, що приїхали із зони бойових дій. Вирішили поїхати. Наша машина відмовилася, бо зламалася, коли планували виїжджати», - розповідає Ольга.

Родина попрохала знайомих звозити за гуманітарною допомогою. Її видавали у іншому селі, за 10 кілометрів від дому, в якому живуть наші герої. Звісно, за поїздку на авто Ольга з Костянтином друзям заплатила.

«Приїхали ми до сільради. Зайшли. У нас попросили документи, що підтверджують місце проживання. Перевірили і видали гуманітарну допомогу. Коли ми вийшли з приміщення, я відкрила пакунок. Моєму здивуванню не було меж – я побачила вісім баночок рибної консерви та чотири баночки згущеного молока. Все», - емоційно говорить Ольга.

Це була гуманітарна допомога на трьох дорослих осіб. За словами Костянтина, який по життю постійно на позитиві, «мабуть, ми мали з'їсти по банці сардин і запити її банкою згущенки, бо інакше описати те все я не можу».

Родині пообіцяли новий підвіз гуманітарної допомоги, але знову ж таки – добиратися потрібно власним ходом, бо відкривати пункт видачі у селі, де живуть переселенці, так звана «влада» не планує.

«Нам говорили, що біженцям видають по десять тисяч рублів. Ми теж звернулися до органів влади, бо ж жити якось треба: роботи в селі немає, гуманітарна допомога – нікчемна. Та нам відповіли, що матеріальної допомоги чекати не слід: «езжайте в россию и там получайте десять тысяч». Якісь дивні стосунки між «лнр» та рф виходять», - каже Костянтин.

А от в окупованому Старобільську переселенцям, щоб отримати гуманітарну допомогу, потрібні не лише документи з підтвердженням місця проживання, а ще й акт про фактичне місце проживання. На додачу – з собою прохають взяти поліетиленові пакети для сипучих матеріалів. Відгуки жителів загалом на видачу гуманітарки непозитивні.

Анна Ганага

 

 

ФОТОРЕПОРТАЖІ

Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити належну роботу сайту, а вміст та реклама відповідали Вашим інтересам.