Завод метизів з Донеччини попри 8 років гібридної війни торгував з росіянами, а у власників й досі є зв’язки з РФ
Дружківський завод металевих виробів перебрався з Донеччини до Дніпра, а його керівництво демонструє дива винахідливості у зароблянні грошей. Причому замість власної підприємство перепродає дешевшу продукцію з Китаю, Туреччини, Індії та Хорватії
Дружківський завод металевих виробів (ДрЗМВ) з Донеччини зупинив своє виробництво у 2022 році, відправивши робітників у простій. Проте підприємство переїхало до офісу у Дніпрі. Потім виробництво поновили, однак скоротили штат заводу у 3,5 рази. Завод продовжує ввозити іноземні деталі в Україну та продавати їх. Власники підприємства до 2022 року вели торгівлю з Російською Федерацією та мають там зв’язки. Детальніше про це розповість Інформатор.
Підприємство заснували у 1930 році. Завод виробляє болти, гайки, заклепки для загального машинобудування, кріплення для верхньої будови залізничного шляху, високоміцного кріплення для будівельних і мостових конструкцій. ДрЗМВ є одним з постачальників металевих деталей для державної “Укрзалізниці” на сотні мільйонів.
Попри захоплення Криму та гібридну війну РФ проти України у 2014-2022 роках завод у Дружківці продовжував співпрацю з російськими партнерами, які були серед основних покупців продукції українського заводу з Донеччини. З початком повномасштабної війни така співпраця припинилася.
У 2016-2022, згідно з даними 52wmb, ДрЗМВ загалом здійснив 3980 експортних постачань продукції за кордон. Основними напрямками експорту до повномасштабного вторгнення були Польща, Росія та Білорусь. Основні партнери - російські ООО “Желдор Сервис” (300 транзакцій), ООО “Машкрепеж” (168) та білоруське ОДО “Мехкрепеж” (212).
У 2014-2025 роках найбільшим постачальником імпортних продуктів з-за кордону для заводу у Дружківці був російський АО “Оскольский электрометаллургический комбинат” - 369 поставок (42% усіх імпортних транзакцій за період 2014-2025), останні поставки якого здійснені у 2019 році. Дружківський завод металевих виробів був основним отримувачем продукції Оскольського електрометалургійного комбінату у цей час. Значно менше постачань було зроблено з боку компанії ООО “Тулачермет-Сталь” (44 поставки) для заводу у Дружківці.
Акціонери ДрЗМВ та їхні російські зв’язки
Власниками Дружківського заводу металевих виробів, згідно з платформою аналітичних даних YouControl, є Ірина Міщенко (24,51%), Олексій Спиридонов (14,99%), Олена Міщенко-Солона (13,03%), Валерій Маліков (9,77%), його сини Дмитро та Антон (по 9,75%), Олена Малікова (8,25%), Сергій Попков (5,86%). Платформа YouControl небезпідставно вказує на можливий зв’язок бенефіціарів з Російською Федерацією. Керує підприємством з 2020 року Сергій Зімбровський.
Ірина Міщенко - дружина Сергія Міщенка, колишнього керівника Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України, та основна акціонерка підприємства у Дружківці. Вона є співзасновницею української компанії у Криму ВК “Санаторій “Золотий берег”. У 2014 році компанію було перереєстровано за російським законодавством, а Міщенко у ній залишалася співзасновницею до вересня 2022 року. Протягом 2014-2022 року Санаторий “Золотой берег” мав 58 контрактів від російських державних структур на 535,4 мільйона рублів (близько половини - від Департаменту труда та соціального захисту міста Москва).
Батько акціонера Олексія Спиридонова Олександр вказаний директором зареєстрованої у місті Слов’янськ на Донеччині фірми ТОВ “Восток”. Співвласницею є мешканка окупованої Макіївки Вікторія Жиліна.
Жиліна разом з Дмитром Маліковим (іншим акціонером українського Дружківського заводу металевих виробів) є з 2023 року співвласницею зареєстрованої в окупованому Донецьку вже за російським законодавством фірми ООО “Корум-Инвест”. Також Дмитро Маліков з 2023 року є співвласником зареєстрованої в окупованому Донецьку за російським законодавством фірми ООО “Корум-Ойл”. А ще зареєстрованої в окупованій Макіївці ООО “Торговый дом “Аист”. На Малікова раніше були записані однойменні українські компанії на нині тимчасово окупованій території Донеччини.
Валерій Маліков - колишній заступник голови Державної податкової адміністрації України. Він є членом наглядової ради та радником гендиректора Дружківського заводу металевих виробів. З 2023 року є власником фірми ООО “ТД “Кальмиус”, яка веде свою діяльність в окупованій частині Донецької області - у так званій “ДНР”. При цьому у нього вказано місцем проживання - окупований Крим. За даними наших джерел, брат Валерія Малікова Олександр має російський паспорт ще з 2002 року.
Щонайменше до 2020 року акціонер ДрЗМВ Сергій Попков з Донецька (або його повний тезка також з Донецька) був головою наглядової ради та акціонером АО “АЭМСЗ” (Алуштинский эфирномасличный совхоз-завод), розташованого в Алушті в окупованому Криму. Підприємство перереєстрували за російським законодавством у грудні 2014 року, воно продовжує роботу. У 2025 році отримало виручку на 149 млн рублів. Про це зберігвся протокол зібрання з кінця 2014 року, яке вів Попков. Попков залишається акціонером (24,68%) і українського ПАТ “АЕОРЗ”, частка у його “російському” правонаступнику (якщо залишилася) - невідома.
Цікаво, що українські правоохоронні органи не перевіряють зв’язки власників промислового підприємства, яке продовжує працювати, хоч і зі зменшеними обсягами роботи, та є важливим постачальником для державної компанії “Укрзалізниця”. І чому досі не накладені санкції РНБО на окремих співвласників цього підприємства, яке до повномасштабної війни займало чималу частку у вітчизняному виробництві дрібних металевих деталей - загадкове питання.
Чим займається підприємство зараз
У травні 2022 року через повномасштабне вторгнення РФ завод видав наказ про розірвання трудових договорів з працівниками, робота яких не пов'язана з охороною та збереженням майна, обслуговуванням та забезпеченням життєздатності підприємства. У 2022 році саме підприємство перереєстрували у Дніпрі в офісі. Втім, інформація про релокацію виробництва не було.
Пізніше робота частково відновлювалася, однак підприємство неодноразово потрапляло під обстріли. А штат працівників значно скоротили: якщо на 31 грудня 2022 року там працювало 558 людей, то станом на кінець 2025 року - лише 160, причому суттєве зменшення відбулося вже у 2023 році. Тобто штат скоротили щонайменше у 3,5 рази (невідомо, скільки людей працювало на початок 2022 року).
Для порівняння: у 2018 році на ДрЗМВ працювало 707 людей. З вересня 2022 року завод у Дружківці перестав постачати продукцію на експорт за кордон.
У 2026 році завод домігся від Мінекономіки України введення антидемпінгових мит на продукцію, схожу з тією, що він виробляв, з Малайзії та продовження мит на продукцію з Китаю. Ці мита діяли на продукцію з Китаю з 2020 року, однак тоді завод у Дружківці себе позиціонував як нібито виробник 50% її аналогів в Україні. Втім, це створило незручності для українського бізнесу, який користується дешевими деталями, попит на які не здатен закрити завод, що юридично переїхав з Дружківки у Дніпро. Є сумніви щодо можливості виробляти цим заводом достатню кількість вітчизняної продукції.
У 2022 році дохід Дружківського заводу металевих виробів склав 296,061 млн грн (чистий прибуток - 33,832 млн грн). У 2023 році - 204,11 млн грн (чистий прибуток - 24,049 млн грн), у 2024 році - (чистий прибуток - 15,671 млн грн), у 2025 році - 242,216 млн грн (чистий прибуток - 16,716 млн грн).
Варто нагадати, що у травні 2022 року завод призупинив більшість трудових контрактів. А саме підприємство на Донеччині неодноразово ставало мішенню для прильотів російських боєприпасів.
Попри скорочення обсягів роботи та знаходження у зоні бойових дій завод продовжує отримувати доходи та залишається рентабельними, що може здивувати. Це може бути пов’язаним з перепродажем закордонних деталей - аналогічних до тих, що випускав (та, вірогідно, у невеликій кількості продовжує випускати) ДрЗМВ раніше.
Відомо, що щонайменше чотири рази на підприємстві у Дружківці за час повномасштабної війни сталися пожежі, що не могли не вплинути на виробничі процеси. А саме 9 липня 2022 року, 4 травня 2025 року, 13 червня 2025 року, 31 березня 2026 року. З 2025 року Дружківка є зоною активних бойових дій з 10 вересня 2025 року, через що підприємство ще й сплачує менше податків у міський бюджет.
Цікаво, що й після фактичного звільнення більшості персоналу зросла середня зарплата на підприємстві - з 8 952 грн в 2022 році до 38 956 грн у 2025 році, що також може казати про зменшення видатків на виробництво та переорієнтування своєї діяльності на торгівлю. Навіть порівняно з 2023 роком, коли масово скоротили виробників, до кінця 2025 року зарплата тих, хто залишився, зросла у 1,5 рази.
Звичайно, ми цього не стверджуємо, але чудовим виходом у такій ситуації міг би стати перепродаж дешевих виробів з Китаю, на які якраз і були введені мита, або з інших країн, продукція з яких дешевша за українську та поки що без накладених мит.
Дані з митної бази показують, що хоча ДрЗМВ нічого зараз не поставляє за кордон (після вересня 2022 року), однак певні поставки імпорту отримує. І це саме та продукція, яку має виробляти завод у Дружківці. У 2025 році серед постачальників, за даними Державної митної служби України, Китай (на продукцію якого ДрЗМВ домагався введення мита у Мінекономіки України та продовження його дії), Індія, Туреччина, Хорватія, США.
Зокрема, Дружківський завод металевих виробів імпортував продукцію китайських Сhinafest Co. (кріплення та шайби) та Jiaxing Wufong Fastener Co. (шайби) - загалом 151 715 кг китайської продукції (151,7 тонни). Та ще 429 098 кг (429,1 тонни) болтів та гайок з Індії, Туреччини, Хорватії. З США йшло обладнання у невеликих кількостях.
Нам стало відомо, що у 2026 році ДрЗМВ вирішив поставити підприємству ТОВ “Дніпропромрегіон” з Кам’янського на Дніпропетровщині продукцію на понад 126,72 млн грн (без урахування ПДВ): болти, гайки та шайби. З цієї продукції - на 49,96 млн грн (або 39%) - саме імпортні товари. Також завод з Дружківки продає свою “закордонну продукцію” ТОВ “Метекс-2000” також з Дружківки. Ці підприємства далі перепродають її промисловцям.
А от державній “Укрзалізниці” товари від ДрЗМВ допомагала у 2024 році продавати дніпровська компанія “МС Трейд Україна” на понад 235,2 мільйона гривень. Залишається здогадуватися, яка частина від болтів та шайб ДрЗМВ для залізничників виявиться справді українською (виробництва 2023 року або пізніше).
Отже, можна припустити, що Дружківський завод металевих виробів, зловживаючи своїм становищем як (екс-?)виробника метизів, завозить дешеві китайські аналоги та продає їх, а ще метизи з інших країн. І це виявляється досить прибутковою справою, за яку акціонери з російськими зв’язками можуть отримати мільйонні дивіденди (у гривнях).
А тим часом більшість українських робітники підприємства з Донеччини позбавлені роботи з 2022 року та не отримують нічого. Водночас запроваджені за ініціативи ДрЗМВ імпортні мита на китайські та малазійські метизи заважають іншим підприємствам в Україні (у той час як ДрЗМВ займається торгівлею імпортними аналогами своєї продукції).
Читайте нас у Facebook
Зараз читають на Інформаторі
