У Києві, мабуть, вирішили зіграти в ту саму гру, яка для Москви виявилася корисною - натякнути на готовність до діалогу з Путіним: реальне припинення вогню залишається малоймовірним, проте це може допомогти нам отримати підтримку Глобального Півдня
Від українських топпосадовців дедалі частіше лунають заяви про готовність до переговорів з Росією. Так, з відповідною тезою минулого тижня виступив президент Володимир Зеленський. А вже у середу про це оголосив міністр закордонних справ Дмитра Кулеби під час візиту до Китаю. Існує думка: ця риторика може вказувати на припинення вогню у перспективі кількох місяців. Але більш ймовірно, що це поки лише дипломатична гра. Її ціль - довести, що Україна та Захід готові до діалогу, який гальмує саме Росія. А ще миролюбна риторика здатна схилити Китай на бік України. Саме тому про можливість переговорів Кулеба заявив саме під час своєї подорожі до Китаю. Є причини припустити, що зіграти в цю дипломатичну гру Зеленського вмовив Орбан - під час свого візиту до Києва 2 липня.
За словами глави держави, якщо на другому Саміті миру буде готовий мирний план, і якщо Росія буде готова його обговорювати та домовлятися про закінчення війни, в такому випадку Київ готовий "говорити з представниками РФ".
"І все одно, буде це Путін чи не Путін. Яка різниця? Якщо світ буде об'єднаний навколо України, ми говоритимемо з тими, хто все вирішує у Росії", - сказав Зеленський під час інтервʼю BBC минулого тижня.
Своєю чергою 24 червня міністр закордонних справ Дмитро Кулеба провів переговори з главою МЗС КНР Ваном Ї. Тоді Кулеба заявив, що Україна готова вести переговори з російською стороною.
"Дмитро Кулеба довів послідовну позицію України, яка полягає в готовності вести переговорний процес з російською стороною на певному етапі, коли Росія буде готова вести переговори доброчесно, але наголосив, що наразі такої готовності з російського боку не спостерігається", - повідомили у пресслужбі МЗС України.
Україна ймовірно копіює тактику Москви, що може бути результатом консультацій із Заходом. Російський диктатор Володимир Путін неодноразово заявляв про готовність до мирних переговорів, але висував неможливі умови. Наприклад, віддати йому всю Херсонську та Запорізьку області в обмін на мир.
Попри всю абсурдність такої тактики, вона мала ефект: у країнах Глобального Півдня склалося враження, що Путін хоче припинити вогонь. Та що хижаки - країни Заходу та Україна - не бажають домовитися.
На Саміт миру у Швейцарії, що був ініційований Києвом, не приїхав навіть генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, який до речі знайшов час відвідати китайський саміт Шанхайської організації співробітництва на початку липня. Також на Саміті миру не було представників від КНР.
Ймовірно, заяви Зеленського, а тепер й Кулеби про готовність до переговорів спрямовані саме на привернення симпатій у Китаї. Чому Пекін бажає врегулювати ситуацію шляхом переговорів, припинення вогню і замороження конфлікту по лінії фронту?
Той прецедент міг би дозволити йому у майбутньому змінювати кордони на власний розсуд. Це стосується не лише Тайваню. Відомо, що Китай також має територіальні суперечки з Індією.
Тобто заяви Зеленського та Кулеби про готовність до переговорів мають зацікавити Китай та змусити його вплинути на Росію. Далі є два варіанти:
Який саме варіант спрацює? Хоча Китай має певний вплив на Путіна, невідомо, як сильно він здатний тиснути на Кремль. Можливо цей вплив перебільшено.
Проте якщо Росія продовжить агресію попри готовність Києва до перемовин, світові симпатії повернуться на бік України, що важливо в умовах зростання впливу правих сил у США та Європі. Це відкриє шлях Україні принаймні до порозуміння із країнами Глобального Півдня.
Риторика команди Зеленського змінилася з "війни до повернення у кордони 1991 року" на "ми готові до переговорів" вже після візиту голови Угорщини Орбана у Київ. Тож легко припустити, що саме Орбан обговорював "миротворчу" тактику із Зеленським.
Часто українські політики кажуть, що Орбан знаходиться під впливом Москви. Саме у Москву він до речі й поїхав після зустрічі із Зеленським.
Проте все більше фактів свідчать, що зовнішньополітична стратегія Угорщини формується під впливом Пекіна. Напередодні візитів до Києва і Москви Орбан зустрічався з головою КНР Сі Цзіньпіном у Будапешті в травні цього року. Тобто Сі Цзіньпін завітав до Орбана особисто. Цей візит був частиною турне Сі країнами Європи.
А після відвідин Києва та Москви Орбан зустрівся з лідером Китаю знову. Таким чином, Орбан провів по одній зустрічі з Зеленським і Путіним, але вже дві зустрічі з Сі Цзіньпіном.
Цей зовнішньополітичний курс Орбана викликає занепокоєння в Європі, де його дії часто трактуються як незрозуміла гра. Однак, проаналізувавши послідовність кроків президента Угорщини, можна припустити, що він намагається зміцнити свої позиції, орієнтуючись на Китай як на ключового партнера.
До речі Орбан часто вихвалявся, що є другом експрезидента США Дональда Трампа. Але якщо Орбан співпрацює із Сі Цзіньпіном, то Трампу він другом бути не може, бо головний зовнішньополітичний вектор Трампа - це протидія Китаю.
У підсумку "миролюбні" заяви українських посадовців можуть бути спробою використати вікно можливостей до ймовірної перемоги Трампа на виборах президента США. В цьому інтерес із Китаєм збігається. Адже після приходу Трампа сценарії розвитку війни, мабуть, непередбачувано зміняться.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.