Верховна Рада відібрала депутатські мандати у Віктора Медведчука, Тараса Козака, Андрія Деркача, Ріната Кузьміна та Андрія Аксьонова. Перші четверо з них свого часу потрапили до парламенту у складі прокремлівської партії “Опозиційна платформа “За життя”, діяльність якої була заборонена в Україні відразу після початку російської агресії. Останній, Андрій Аксьонов, є відвертим колаборантом і давно є в базі “Миротворець”. Однак майже рік всі вони залишались представниками українського народу. А ще понад три десятки колишніх членів ОПЗЖ продовжують перебувати в цьому статусі й досі. Що або хто заважає позбутися залишків п'ятої колони в парламенті країни у стані війни?

Кому війна, кому привід перегрупуватися

До повномасштабного вторгнення ОПЗЖ була другою за чисельністю парламентською фракцією і налічувала 44 депутати. Дехто з них ще до 24 лютого завбачливо виїхав за кордон. Дехто після початку війни добровільно склав мандат. А дехто просто тихо “зник з радар”: згідно з дослідженням Комітету виборців України, шестеро чинних депутатів від колишньої ОПЗЖ з того часу жодного разу не голосували в парламенті. 

У квітні 2022 року  РНБО призупинила діяльність фракції ОПЗЖ у парламенті, виходячи з доказів її деструктивної діяльності, зібраних у межах реагування СБУ на загрози національній безпеці.

Але це не завадило депутатам, які залишилися в Україні, а також тим, хто виїхав за кордон, продовжити працювати в парламенті. 

Для розуміння ситуації всередині ОПЗЖ варто нагадати, що ця партія від початку існування мала два крила. Одне з них очолювали голова політради, кум путіна Віктор Медведчук та співголова партії Вадим Рабінович. Інше крило ОПЗЖ перебувало під контролем другого співголови партії – Юрія Бойка, а також Сергія Льовочкіна, який тримався здебільшого у тіні.

Тож, після рішення РНБО про призупинення діяльності партії її парламентська фракція прогнозовано розпалася на дві депутатські групи.

Першу – “Платформа за життя та мир” очолив співголова партії ОПЗЖ, колишній соратник Януковича Юрій Бойко. Другою – “Відновлення України” – взялися  управляти нардепи-бізнесмени Ігор Абрамович і Максим Єфімов.

Перехід до “конструктивної співпраці”

Секретар РНБО Олексій Данілов назвав дивним створення у ВР нових депутатських груп замість фракції ОПЗЖ і закликав депутатів просто вибачитися перед українцями та піти з парламенту. Але сподіватися на такий поворот було б наївно. Депутати, які колись були обрані під проросійськими гаслами, були готові на все, аби залишитися в теплих депутатських кріслах. Навіть якщо для цього знадобиться перевзутися й перефарбуватися.

Проблеми зі знаходженням достатньої кількості голосів для ухвалення рішень у провладної монобільшості в ВР були ще до війни. І все більше ключових голосувань у парламенті, навіть за президентські законопроєкти, почали відбуватися із залученням “Слугою народу” легіонерів з інших депутатських об’єднань. Однак до війни серед них майже ніколи не було членів ОПЗЖ. Аналіз Руху ЧЕСНО, зроблений у 2021 році, виявив найнижчий рівень участі представників ОПЗЖ в парламентських голосуваннях серед усіх фракцій та груп парламенту – 30%.

Все різко змінилося з початком війни. Нардепи від забороненої партії ОПЗЖ у Верховній Раді почали системно підтримувати пропоновані владою рішення в парламенті.

“Якщо раніше монокоаліцію “Слуги народу” у ВРУ з голосами “підстраховували” дві депутатські групи – “Довіра” та “За майбутнє”, то нині голосування у Раді не проходять без системної підтримки депутатських груп з колишньої ОПЗЖ”, – стверджують аналітики Руху ЧЕСНО у статті “Ширка 2.0. Нова реальність у Верховній Раді”.

Хто б ще рік тому міг подумати, що проросійські нардепи голосуватимуть за законопроєкт про заборону діяльності проросійських партій в Україні, про заборону російської символіки та пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, що врешті-решт визнають рф державою-терористом? Також вони проголосували за євроінтеграцію і Стамбульську конвенцію, і дали голоси за ухвалення бюджету на 2023 рік

Найбільш показовим у цьому плані стало голосування за законопроєкт про реформу сфери містобудування. Його підтримали 228 депутатів із 226 необхідних. А голоси депутатів від колишньої ОПЗЖ стали вирішальними. Законопроєкт підтримали, зокрема, колишні члени ОПЗЖ Нестор Шуфрич, Сергій Магера, Володимир Кальцев, Сергій Дунаєв та Олександр Качний. Останній, до слова, у січні минулого року в ефірі каналу “Наш” заявив, що Захід намагається втягнути росію у війну з Україною для того, щоб налаштувати всі європейські країни проти рф. 

Втім, голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк в інтерв’ю ЗМІ назвала співпрацю з представниками екс-ОПЗЖ “конструктивною”, тобто домовленості ніхто не приховує. Роль проросійських політиків зараз – підтримувати коаліцію, створюючи конституційну більшість, в обмін на власний спокій.

“А я вам зараз покажу, хто справжній зрадник”

Позбавлення статусу народного обранця п’ятьох колишніх членів фракції ОПЗЖ виглядає принесенням в жертву тих, кого не шкода, заради збереження всіх інших. 

Кузьмін, Козак, Деркач і Медведчук складають кістяк того крила ОПЗЖ, що протистояло групі Бойко-Льовочкіна, члени якої у своїй більшості ховаються у Європі – в тому ж Монако. Але, як відзначили спостерігачі, майже всі вони приїхали до України і явились на доленосне засідання ВР. Мабуть, через те, що хвилюються про своє майбутнє, адже в наступній п’ятірці “на вихід” можуть опинитися вже самі.

“Сьогодні були позбавлені депутатських мандатів ряд парламентарів, які покинули країну після 24 лютого. І в принципі це правильне рішення, оскільки всі, хто залишився в країні і бореться за те, щоб Україна витримала російську агресію, – це, дійсно, патріоти. А ті, хто уїхали, не достойні бути депутатами”, – заявив Юрій Бойко відразу після голосування.   

І начебто це зовсім не він 26 лютого виступив “за негайні переговори з Російською Федерацією щодо припинення військового конфлікту”, а наступного дня хтось зовсім інший спілкувався з російським пропагандистом Соловйовим в прямому ефірі.

Різке прозріння в Юрія Бойка настало лиш тоді, коли було зрозуміло, що росія не візьме Київ, та й взагалі не зможе окупувати Україну. Тоді Бойко різко відмежувався від рф, своїх колег Медведчука і Рабіновича, і взагалі усіх проросійських наративів. 20 червня він дав інтерв’ю, де постав ледь не українським націоналістом: “Я не вірю в те, що можлива дружба з росією, як це було раніше, після всього, що сталося, це неможливо”.

В ЧЕСНО нагадують, що аналогічно “регіонали” діяли після Революції Гідності та втечі в Ростов Віктора Януковича. Нестор Шуфрич та Юрій Бойко і тоді залишились в українській політиці, і зараз вони роблять усе можливе, аби зберегти свою участь та вплив. Мало того, Шуфрич і досі є головою Комітету ВРУ з питань свободи слова. А Бойко і досі ”Герой України”, це звання йому у 2004 році дав тодішній президент Леонід Кучма.

Незамінні

Підставою для відкликання мандатів Медведчука і компанії став указ президента Зеленського про позбавлення їх громадянства України. “Це відбудеться відповідно до вимог Конституції України, а не свавільних забаганок тих чи інших груп в межах парламенту”, – написав на своїй сторінці в Facebook голова ВР Руслан Стефанчук напередодні парламентського засідання, на якому планувалось зняття депутатських повноважень з членів колишньої ОПЗЖ. 

Під “тими чи іншими групами” Стефанчук вочевидь мав на увазі ініціативу члена фракції “Слуга народу”, мажоритарника з Фастова Олега Дунди. З кінця минулого року той збирає підписи під зверненням до спікера про включення до порядку денного найближчого засідання законопроєктів про позбавлення мандатів усіх народних депутатів, обраних до Верховної Ради та місцевих рад від партії ОПЗЖ.

Йдеться насамперед про проєкт постанови, яку Дунда зареєстрував у серпні 2022 року разом із ще трьома народними депутатами. В ній пропонується достроково припинити повноваження 42-х парламентарів, обраних за списком ОПЗЖ та в одномандатних округах. 

Дунді вдалось зібрати під зверненням лише 100 підписів зі 150 необхідних. Негайний розгляд питання про позбавлення мандатів колишніх членів ОПЗЖ не підтримали чимало його колег по фракції, зокрема й голова Давид Арахамія. Відмовились підписуватися під вимогою і члени фракції “Батьківщина”.

Там, як і у фракції “Слуга народу” пояснили, що хочуть вигнати нардепів ОПЗЖ з Верховної Ради у конституційний спосіб, аби ті не змогли юридично оскаржити рішення в майбутньому. 

“Посадити за державну зраду ми можемо, позбавити мандату за державну зраду або неявку, той самий батальйон Монако, – ми можемо, але ми не можемо просто всіх списком позбавити всіх мандатів”, – заявив народний депутат з фракції “Слуга народу” Микита Потураєв.

“Суть в тому, щоб вони не представляли інтереси народу, який вони, по факту, зрадили. Прикриття конституцією про те, що неможливо в межах конституції взагалі нічого робити – мені нагадує дискусію часів відсторонення від влади Януковича, коли довгий час розказували, що законно обраного президента відсторонити від влади неможливо”, – наголошує нардеп від “Голосу” Ярослав Юрчишин.

Втім, вочевидь, все пояснюється тим, що зникнення залишків ОПЗЖ з парламенту не вигідно самим “Слугам”. Адже хто буде допомагати провладній більшості ухвалювати рішення, якщо “любітелєй русского міра” не буде у парламенті?

“Якщо ці депутати підуть, то інші почнуть заявляти дуже високі вимоги за свої голоси. Найбільше вони не хочуть зараз співпрацювати з Коломойським, натякаючи, що в нього будуть найдужчі апетити. Він має значну кількість народних депутатів. Ту ж групу “За майбутнє”. Але не лише група Коломойського буде підвищувати свої ставки. Це будуть робити і інші групи”, – вважає політичний оглядач “Цензор.нет” Тетяна Ніколаєнко.

Також Інформатор писав, що у розвідці розповіли, на скільки ще атак вистачить ресурсів у агресора.