Єднання з Росією принесло Білорусі війну, злидні і ганьбу

На честь Дня єднання народів Росії та Білорусі, який відзначають 2 квітня, напередодні, тобто 1 квітня, Лукашенко та Путін телефоном поговорили про справи скорботні свої. Всього за місяць розв'язаної одним і підтриманої іншим диктатором війни в Україні економіки обох країн прогнулися під гнітом санкцій.

Інформатор вирішив з'ясувати, чим єдність із РФ обернулася для білоруського народу, який у 2020 році дуже хотів, але так і не зміг позбутися Лукашенка.

Образ білорусів, як борців за вільне демократичне майбутнє без Лукашенка миттєво змінився 24 лютого, коли з білоруської території на українську полетіли ракети та почали наступ російські війська.

Хоча санкції за агресію проти України на Білорусь були накладені значно слабше, ніж на РФ, санкційний ефект у Мінську відчувають набагато сильніше, ніж у Москві. Річ у тому, що для РФ це перші по-справжньому «пекельні» санкції, тоді як для Білорусі подібні обмеження почали вводити ще з минулого року – через розгони протестів 2020 року та за примусову посадку літака Ryanair. З того часу їх постійно розширюють.

Так, ЄС заборонив ввозити з Білорусі та возити Європою такі важливі для її економіки експортні позиції, як добрива, продукцію деревообробки, метали та сталь, цемент, гуму, продукти нафтопереробки. Заборонено ввозити з ЄС до Білорусі високотехнологічне обладнання, товари подвійного призначення (а там величезний список того, що потрібно і для мирних виробництв), надавати технічну та фінансову допомогу. А якщо додати сюди санкції від США та Великобританії, а також відхід низки компаній одночасно і з російського, і з білоруського ринку, стає зрозумілим, що Лукашенко дуже зіпсував життя своєму народу.

У Казахстані навіть створили Єдиний перелік санкційних обмежень та товарів, заборонених для експорту та імпорту до Росії та Білорусі. Міністр торгівлі та інтеграції Бахит Султанов обґрунтував це необхідністю захистити казахстанських бізнесменів від санкцій за порушення санкційних норм, які важко навіть прочитати, не те що запам'ятати.

Грошей буде менше, а ціни будуть вищими

Санкції боляче вдарили по всіх секторах білоруської промисловості, каже економіст Сергій Чалий: «Можна скільки завгодно розповідати, що Білорусь себе забезпечує продуктами харчування, але практично все залежить від критичного імпорту. Це насіннєвий матеріал. Не кажучи вже навіть про зернові — лише у картоплі близько 60% насіння імпортні. Усі добавки в корми для тваринництва чи птахівництва — це імпорт із країн Балтії тощо. Відсутність імпорту позначатиметься на медицині, хірургії, стоматології... Просто неможливо уявити, що буде, коли запаси розхідників закінчаться. Ніхто не розраховував на те, що ця війна почнеться, і ніхто при здоровому глузді багатомісячні запаси компонентів, інгредієнтів або запчастин не робив».

На думку Сергія Чалого, на білорусів чекає радикальне скорочення доходів та радикальне збільшення витрат. Оптимістична оцінка інфляції на 2022 рік становить 25%, більш реалістична — 40%. Економічний стан населення буде значно гіршим, ніж у 90-ті. Війна в Україні та накладені за неї санкції можуть призвести до деіндустріалізації білоруської економіки та масової трудової міграції за кордон.

Прощання з айті

Масова еміграція молодих висококваліфікованих людей — це те, що може стати величезною проблемою Білорусі на багато років уперед. Все почалося після жорстокого придушення акцій протесту у 2020 році. Але той результат у порівнянні з еміграцією 2022 року здається вже непомітним.

Наразі ситуація схожа на перші роки після окупації Криму Росією. Колись кримські «айтішники» були змушені не просто реєструвати компанії у ПВТ, а фізично переїжджати до Білорусі, бо треба було підтверджувати перед західним аудитом, що працівники не перебувають на «підсанкційній території». Приблизно те саме відбувається зараз у Білорусі. Величезна кількість програмістів та інших представників цього сектора змушені були переїхати до Грузії, західних країн і навіть Узбекистану.

Це означає, що з Білорусі виїхала та частина забезпеченого прошарку населення, яка генерує виторг для певного сектора послуг, громадського харчування, рітейлу тощо.

Частка ІТ-сектору у ВВП Білорусі останні два роки становила, за різними оцінками, від 4% до 7,5%. Виторг від експорту послуг постійно зростав. Якщо у 2020 році це було приблизно $2,7 млрд, то лише за дев'ять місяців 2021 року – $2,2 млрд. Минулого року ІТ-сектор обігнав із податкових відрахувань сільське господарство.

Білоруська влада готує нову хвилю послаблень для айтішників, аби не втратити їх. Пропонують відстрочку від армії, хочуть знову зменшити прибутковий податок до 9%. Але нам здається, що це принципово ситуацію не змінить.

Але підмога не прийшла, підкріплення не надіслали…

14 березня 2022 року білоруський прем'єр Роман Головченко вже поставив перед російським колегою Михайлом Мішустіним питання щодо необхідності "прискорити підтримку", щоб компенсувати негативний ефект нових санкцій. Кремль грошей не дав, але відклав виплати за старими боргами.

Білорусь зараз починає коригування держбюджету у бік зменшення. Щоправда, обіцяють поки що не зменшувати соцвиплати та утримання силовиків. Втім, ці неприємності — лише початок.

З одного боку, поки Росія продовжує вбивати українців, використовуючи територію Білорусі як плацдарм, на країни-спільники сипатимуться все нові санкції. З іншого боку, спроба максимально зберегти радянський устрій, зіграла з Лукашенком злий жарт. Якщо Путін може заплющити очі на проблеми приватного бізнесу та його співробітників, то Лукашенко зробити це значно складніше, бо в Білорусі держава — основний роботодавець.

Раніше Інформатор писав, які санкції на Росію наклали США, ЄС та Японія.

Ольга Палій