Як полегшити шлях на підконтрольну територію. Історія мешканки Херсона, яка вирвалась з окупації

Побоюючись стати жертвою боїв за звільнення української території, жителі Херсонщини продовжують попри ризики евакуюватись на підконтрольну Україні територію. 

Про те, що ЗСУ вже поруч з Херсоном та проводять контратакуючі заходи вже чули мабуть і ті, хто взагалі не цікавиться станом справ на півдні України. Про це постійно інформують офіційні особи, підтверджують місцеві жителі звільнених від окупантів населених пунктів, а у соцмережах з'являються нові локації, де підгоряють позиції рашистів. 

Досі єдиним шляхом на підконтрольну територію України є дорога через Василівку на Запоріжжя. Цей маршрут нелегкий, довгий, але більш-менш без пригод. Ним люди евакуюються своїми силами близько місяця. Про свій досвід розповіла херсонка, яка успішно виїхала. Також вона дала декілько рекомендацій для тих, хто хоче поїхати, але через страх невідомості - вагається. 

"Ми виїхали з Херсону 19.06 о 5:30 в колоні від згорівшого ТРЦ " Фабрика". Рашистські блокпости до Василівки пройшли добре. Ті питали - куди їдемо, що везем в машині. Їхали ми в "бусі". Кілька разів відкривали багажник глянути що там є, а там було все забито сумками з речами".

Жінка розповіла, що їхали колоною, але маршрутом не через Мелітополь, а тримали шлях вздовж Енергодару через Дніпрорудне. 

"Стали в колону у Василівці, були більш ніж добу в черзі. Машин було багато через те, що напередодні був дощ і дорогу в сірій зоні через Кам’янку розмило в болото, а вона й суха була надпогана. Пускають з 17:00 до 20:00 +\- 15 хвилин. По моїм підрахункам - проїжджає 10 машин за 15-20 хвилин. В список записувати треба номера авто, і дані кожного пасажира в машині. Від кожної десятки авто подається список". 

Таке нововведення зі списками від окупантів з'явилося відносно нещодавно. До цього автівки рухалися в порядку живої черги і шлях був набагато довшим. Часто на нервовому підгрунті виникали сварки між виїжджаючими. 

"Нам не пощастило, залишилися ночувати в машині. У кого були діти, у Василівці пускали ночувати в дитячий садок. Можна до 21:00 піти в магазин в село, залишивши паспорт на блокпості, але це сумнівна ідеї, тим паче в магазині сильний дефіцит товару, ще й по космічним цінам. Якісь помідори та огірки краще придбати у місцевих. Так і їм, і собі можна допомогти. Люди там дуже добрі, розуміючі. Ми попросили води, а нам дали в додаток пакет яєць варених і смаколиків, ще й не захотіли брати грошей".

Жінці вдалося проїхати в першій "десятці" на наступний день. Каже, що наступні пости були найприскіпливішими. Документи перевіряли у всіх, хлопців та мужчин виводили з автомобілів та ставили питання щодо проходження військової служби, дивилися телефони, шукали татуювання на тілі та питали про кінцевий напрямок виїзду. 

"Далі чекає "сіра зона". По ній їхати обережно, адже легко збитись з дороги. Тому краще пристроїтись за машинами, які знають дорогу, одразу після останнього російського блокпосту. Якщо машина гружена і з низьким кліренсом - будьте готові тертися дном об кожну яму або пагорб. Збоку доріг багато мін, це теж треба враховувати та бути максимально зосередженими". 

Під час дощів дорогу в "сірій зоні" сильно розмиває і там грузне все, починаючи від автобусів до легкових авто. Про це свідчать і розповіді інших виїжджаючих. Але у такі дні там чергують наші рятівники, які одразу витягують загрузлі машини. 

"А потім наші! Всі гарні, всюди українські прапори і дихається легше. Далі про вас вже піклуються і все пояснюють. Вже можна не переживати. Колони супроводжують до пункту збору біженців, де з радістю приймають всіх, годують та дають відновитись для продовження шляху". 

Жінка також поділилась порадами, які допоможуть уникнути її помилок та полегшать шлях на підконтрольну територію, особливо в нинішню спеку. 

"Беріть багато води. Мінімум дві баклажки на легковушку і кілька пляшок по 2 літри перед виїздом киньте в морозилку. Як будете їхати - в дорозі до вечора розтануть, але будуть прохолодні. Беріть їжу з розрахунку на два дні, щось готове - наприклад бутерброди чи відбивні. Кава і чай в термосі - 100% знадобиться". 

Вона радить брати з собою крем від засмаги з сильним захистом від ультрафіолету, через те, що сама мала опіки від довгого перебування на сонці. 

"Тінь ви не знайдете. Якщо є можливість, візьміть пляжний зонт, вентилятор працюючий від прикурювача чи хоча б віяло. Не зайвим буде світле простирадло, щоб накрити машину, якщо не хочете зваритись заживо. Воно вам може знадобитись і вночі, адже як темніє - настільки холодно, наскільки жарко вдень. Незайвою буде велика пачка вологих і сухих серветок, кілька заряджених павербанків". 

Також вона закликала бути чемними один до одного. Адже є багато тих, хто намагається лізти без черги вперед, чим дратує інших та провокує окупантів. За досвідом інших - може бути і таке, що через сварки між виїжджаючими зупиниться вся колонна до наступного дня. У тій місцевості немає зв’язку, тому варто попередити родичів про виїзд завчасно, щоб вони не переживали, коли ви будете "поза зоною досяжності".

Цією історією ми не закликаємо вас до виїзду. Це всього-на-всього досвід успішно покинувшої окупацію людини. Через відсутність офіційних коридорів, кожен шлях - це ризик, за який ви відповідаєте особисто. Тож перед тим, як приймати рішення - зважте всі "за" та "проти". А також орієнтуйтесь на максимально свіжу та актуальну інформацію з маршруту руху.