Війна дала урок Наталці Карпі: Або ти будеш сильним і зберешся, або ти просто нікому не потрібний

Сьогодні співачка Наталка Карпа виступає багато на благодійних заходах не тільки в Україні, але й за кордоном. Кожен концерт направлений на підняття духу та збір необхідних коштів для захисників України. Проте, у перші місяці повномасштабного вторгнення Наталка кардинально змінювала рід діяльності і він познайомив її з дівчиною, яка надихнула на той момент співачку. Артистка ексклюзивно розповіла Інформатору-Україна, як випадкові зустрічі впливають на світогляд. 

- Наталка, яка зустріч або розмова з початку повномасштабно вторгнення вразила вас найбільше?
- Була розмова просто очима. Почалась війна, я поїхала до сестрички, а вона в мене шеф-повар і якраз прийшло повідомлення, що люди на кордоні голодні та холодні. Ми з сестричкою просто почали варити, взяли виварки і варили борщі, пекли пиріжки, вивозила ближче до кордону годувала людей. Там мене ніхто не впізнавав, мені здається всім було тоді байдуже. Всі були однакові. Я розливала той борщ, розносила людям і якась одна дівчинка просто почала дивитися в очі, вона мене розглядала мабуть впізнала. А потім - просто підійшла та обійняла, ми хвилину стояли обійнявшись. Коли я знов подивилась в очі, вони були наповненні сльозами, я просто протягнула їй ще один пиріжок і ще боршика та пішла, бо далі треба було розносити. Через певний час вона мене знайшла в соцмережах і написала, що впізнала і що зараз дійсно кожен робить те, що може і подякувала. І це дійсно була така розмова очима.

- Ви багато часу перебуваєте на гастролі і напевно була розмова із захисниками.
- Одна з дуже непростих розмов була в діаспорі в Америці. Ми збирали донати для воїнів, а один з них був з нами в готелі - Сашка, Запоріжжя, 26 років, мав високу ампутацію двох ніг і знаходився у Чикаго на протезуванні. Ми на обід чи вечерю сходилися і спілкувалися, якось за вечірньою трапезою ми з товариством підняли тему про відчуття після ампутації. Це була така розповідь, після якої я тиждень ходила під враженнями. Він поділився, що спочатку думав впасти духом, не хотів не бачити ні рідних, ні близьких. Кілька днів просто пролежав, коли дізнався, що в нього ампутації. А, потім він сказав собі - або ти будеш сильним і зберешся або ти просто нікому не потрібний, сам себе загубиш. Його слова продемонстрували, що важливо, щоб людина була сильна духом, я слідкує за ним за соцмережами і радію його успіхом, бо бачу як він починає ходити на протезах. Це не проста розмова, але показує з якими героями ми живемо в один час.

Можливо росте майбутній композитор

- Що, окрім таких знакових зустрічей, Вас сьогодні надихає?
- Безперечно люди, які живуть в один час, в той самий момент не простий, але дуже лакмусовий, визначальний. Це знайомі, так і незнайомі люди. Буває, що не знаєш людину, але чуєш про неї з новин, чи чуєш від інших людей, вони надихають та мотивують. Звичайно рідні люди надихають: донечка, батьки, чоловік, родина.

А ще мене нещодавно почала надихати народна творчість. Я почала робити наприклад вибійку - це стародавній метод нанесення фарб на тканину, це фантастика, це від прабабусь така техніка пішла. Це і створення різних українських орнаментів, композицій і потім перенесення їх на одяг. Це банальна вишивка гладю по вовні, створення гунь. І я також черпаю натхнення від етно спадщини, яку передали нам прабабусі і я намагаюсь зараз вивчити, пізнати і десь відтворити майстерність.

- Ваша маленька донечка Злата проявляє вона інтерес до творчості?
- В неї зараз такий період, що вона починає видумувати сама пісні,просто йде і наспівує щось. Недавно вигадала пісню про морозиво, бо любить цей вид солодощів. Не знаю, можливо росте майбутній композитор.

- Можливо Злата наспівує і ваші пісні? Чи є у неї улюблені пісні?
- Все в нас починалось з “Ой у лузі червона калина”, потім перейшли на “А калина не верба”. Все якось в нас пов'язано з калиною. А зараз у її репертуарі багато пісень. Вона вже досконало знає пісню “Лелека”, яку ми скоро будемо випускати, адже в машині постійно її переслуховую. А ще вона дуже класно співає мій трек “Босими ногами”, яку я нещодавно випустила у дуеті з Вадимом Дзюнько.

Це добра хітяра

 - До речі про пісню “Босими ногами”, як вона виникла?

- Все почалось з того, що я прийшла в гості на стендап-батл до когорти українських стендаперів. На цьому заході ми ділились різними історіями, говорили про війну та про різні життєві речі. Там я познайомилась з дуже позитивним, веселим хлопцем, а звати його Вадим Дзюнько. Дізналась, що він співає і пише пісні, він є автором. Коли почула пісню його, я зрозуміла, що якщо перекласти її на шоу-бізнесовий сленг, то це добра хітяра. Чомусь мені здалося, що в нас може щось вийти разом і не помилилась. Ми обрали цю пісню, адже я спеціалізуюся на літніх хітах. Давно в мене не було дуетів, це напевно з таких яскравих моїх співпраць. Ми разом дійшли спільної думки, що людям зараз потрібна хоча б трьох хвилина літня переключка.

- Ви дійсно піднімаєте настрій. Чому сьогодні важливо слухати позитивні пісні?
- Безперечно, що позитивні пісні мають бути і при чому психологи навіть радять - якщо ти хочеш зберегти здоровий дух, ти маєш мати в плейлисті добрі та веселі пісні.

- Що наразі готуєте?
- Ми вже записали колядку з оркестром, це проєкт Анжеліки Рудницької “Територія Різдва”. Готуємо влітку на зиму. Цю колядку виконували ми утрох: я, мій батько - Семен Іванович, і моя донечка - Злата. Вона підгукувала, але дідусь професійний музикант, тому для мене це була дуже гарна робота. На осінь готуємо дует з українським грузином Вахою. Презентуємо пісню, в яку закохалась з першого ж прослуховування, а називається вона - “Лелека”. Тож,планів багато, але найважливіше, що зараз час об'єднуватися любов'ю та добром, а не чварами та злістю. Перемога завжди переходить на сторону світла. Тому всім добра любові і української Перемоги. Слава Україні.

А раніше ми розповідали: Акторка Жіночого Кварталу Ірина Сопонару засвітила свою спідню білизну на весь Київ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі «Інформатор Live». Підписати на канал у Viber можна тут.