Від тренера з бойових мистецтв – до героя Бахмуту: історія командира-легенди

Останніми днями ЗСУ вдалось просунутися під Бахмутом. З офіційних джерел відомо, що по флангах ворога, на чию роботу так бідкається голова російських зеків Євген Пригожин, працює 3 окрема штурмова бригада ЗСУ. Всього за декілька днів, бійцям Сил оборони вдалось розгромити підрозділи 72-ї бригади рф, а так званий 3-й штурмовий загін ВПК "Вагнер" зазнав великих втрат.

Інформатор розкаже про 1 механізований батальйон та його командира з позивним "Бот".

Більшість бійців підрозділу з Дніпропетровщини, всі патріоти своєї країни. Комбат раніше був тренером з бойових мистецтв, має педагогічну освіту, займався просвітницькою діяльністю. Він ветеран російсько-української війни. З 2014 року служив у ДУК "Правий сектор", потім в батальйоні "Донбас", брав участь у Широкинській операції. До повномасштабного вторгнення почав готуватися ще до його початку. Адже людина, яка знає історію, розуміє всі передумови - може зробити прогноз. Тоді в мілітарних колах всі знали про це і готувались, шукали собі броню і зброю. 24 лютого Бот зустрів на Азовській базі "Атек" в Києві. З початку повномасштабної війни служив в ССО "Азов" Київ. З перших днів ходив в розвідку в Гостомель. Пройшов Бучу, Мощун, Стоянку. В Бучі потрапив в оточення. Пощастило вийти.

"На Київщині я був спочатку командиром групи, потім командиром взводу. Виконував завдання, ходив з автоматом - звичайна історія, таких вже десятки тисяч. Воювали, потрапили в оточення, вийшли з оточення. Ми не могли пустити росіян до Києва – тоді з побратимами ми розуміли, що Київ – це столиця, це символ, це початок нашої історії. Як ми могли його віддати брудним і смердючим під…арасам?" - розказав Бот. Бійцям доводилось вести бій зведеним загоном зі 100 бійців проти повноцінної БТГР росгвардії. Якби росіяни захопили Київ тоді – у багатьох опустились би руки, а у ворога піднявся б бойовий дух. Тому мотивація бійців була дуже високою. Деякий час батальйон тренували на полігоні. Хлопців готували до більш інтенсивних боїв. Тим не менш, на Бахмуті підрозділ зіштовхнувся з інтенсивністю боїв, до якої важко підготуватись в умовах полігону. Багато речей довелося вирішувати, як то кажуть "з коліс". "Вже на місці ми реформували роботу батальйону, навчали командирів діяти більш автономно і незвично", - розповідає командир.

Батальйон швидко налагодив евакуацію, облаштування позицій, підвіз БК, документацію, тактику тощо. Командир продовжує читати і навчатись навіть на війні. Він порадив декілька книжок читачам: "Наприклад, "Мистецтво війни" Сунь Цзи, "Українська воєнна доктрина" Михайла Колодзінського, "Книга п'яти кілець" Міямото  Мусасі". Такий підхід доводить старий жарт про те, що в Українській армії на двох бійців три вищі освіти і дві бібліотеки, а у російській армії – три "ходки" на зону на двох солдат. 

Для командира найголовніше – життя його бійців. Тому в батальйоні системно впроваджують стратегії, що вбережуть більше наших солдат, проводять навчання та піклуються про здоров'я. З російського ж боку – м’ясні штурми і жодного жалю до своїх. 

"1-й мехбат Бахмутську кампанію почав з селища на підходах до Бахмута. Підрозділ вів важкі бої якраз тоді, коли був пік наступу ПВК "Вагнер", в росії ще був доступ до ув’язнених, їм підвозили живу силу. Батальйон успішно перемелював цю живу силу. Проте ситуація була дуже важкою, ми відходили з боями на вигідніші позиції. Точились серйозні бої, і батальйон фактично "стерся". Відновлювались прямо на фронті — в окопах. Нам дали буквально пару днів на те, щоб поспати, почистить зброю, довести до ладу амуніцію і техніку. Після цього нас кинули на іншу ділянку фронту. Батальйон закрив прорив — так і відновились. Почали отримувати поповнення, навчали бійців прямо на позиціях. Відновились до більш-менш нормального складу, і пішли в Бахмут, де 17 днів тримали позиції. За Бахмут ще йдуть бої, і вони будуть іти до останнього будинку. Думаю, що в Бахмуті батальйон склав іспит на боєздатність. Я дуже пишаюсь своїм батальйоном, пишаюсь бійцями, якби банально це не звучало. Всі вони неймовірні, а головне - різносторонні. В нас є й інтелігенція, і футбольні хулігани, і спортсмени найвищого рівня, спеціалісти по ремонту техніки, зварники, які роблять гонги, і піхота, яка тримає позиції та штурмує позиції ворога. У нас неймовірні розвідники, які можуть виконати найбільш стресову і небезпечну операцію без жодної емоції", - розказав командир.

Зараз 3 ОШБр проводить масштабну рекрутингову кампанію, набирає нових бійців у підрозділ. На цю тему продовжується обговорення в мережі. Ширяться думки, що "успішна хвиля мобілізації може бути лише за найбільш стресових умов, як, наприклад, наступ на Київ".

"Я так не вважаю. Навіщо нам ще раз зазнавати втрат, навіщо знову переживати трагедії, як були в Бучі, Ірпені? Зараз Київщина — це більш-менш мирне місце в українських реаліях, туди повернулось життя. Ми за це воювали, за це хлопці загинули в боях. Мобілізація нам потрібна для того, щоб якомога швидше оформити добровольців, адже добровольці — це ті, хто бажає воювати, має мотивацію і розуміння. Повні міста чоловіків, повні міста охочих, але існує бюрократія, яка гальмує процес. За що мені ненавидіти людей, які не пішли воювати? Я знаходжусь на своєму місці, виконую свій обов'язок, мене все влаштовує. Не треба мене міняти, я не втомився, просто дайте мені добровольців, які стануть поруч. Приберіть цілу купу зайвих бюрократичних питань і соціальних аспектів, щоб кожен охочий став до зброї. А всі інші - хай працюють, тримають економіку", - вважає Бот.

Як командир, так і бійці продовжують займатись спортом, намагаються завжди тримати себе у формі. На пункті тимчасової дислокації (це місце відпочинку від боїв) обладнають спортивні майданчики, там є турніки та гирі. Хтось із хлопців знаходить працюючі зали десь на Донбасі, хтось з собою возить гирі. Плюс командування влаштовує тренування та змагання - вогнева підготовка, такмед, боротьба. На Бахмутському напрямку батальйон зіштовхнувся з ПВК "Вагнер", доволі серйозним противником. Тому розгорнулись дискусії щодо того, чи потрібна подібна структура нашій країні.

"Я думаю, що не форматі ПВК. Україні не потрібен аналог ПВК "Вагнер", нам потрібен інший механізм для таких людей. Необхідно створювати добровольчі формування з людей, які хочуть, не шкодуючи власного життя, перед державою і суспільством виправити помилки, які вони допустили. Під таку військову амністію не можуть потрапляти всі засуджені, за серйозні провини люди мають відбувати терміни в тюрмі. Проте у в'язницях сидять чимало людей, які там опинились по дурості, це дорослі чоловіки, загартовані життям. Якщо дати їм змогу захищати країну, яку це несе загрозу для української безпеки? Думаю, ніяку, адже такий процес має проводитись під супроводом спецпідрозділів поліції та Служби безпеки. Повірте, люди, які ризикуючи життям і здоров'ям, заплатять таку ціну за свободу, будуть дорожити цією свободою. Ті з них, хто залишиться в живих, не будуть займатися нічим, окрім як просто насолоджуватись життям", - вважає комбат.

Щодо подальшої деокупації українських міст він каже так: "Ми мусимо повернути свої землі до кордонів 91-ого року. Чекають нас або ні — ми все одно маємо повернути їх. Хтось та й чекає, і навіть якщо чекає один із тисячі, значить ми прийдемо до нього. Якщо там є хоч один українець в біді, значить у нас є робота. Ми маємо відновити території, інфраструктуру, природу, екологію, почати розміновувати міста. Маємо відновити нормальне життя настільки, щоб там взагалі нічого не нагадувало про війну. І коли все відновиться до такого рівня, як зараз в Дніпрі, Києві, люди дуже швидко забудуть про шизофренію під назвою "руський мир".

Питання, яке турбує всіх українців, тим не менш, командир залишив без відповіді: "Я не знаю, коли закінчиться війна. Можна розрахувати бій, операцію, наступ, проте повний хід війни — неможливо. Існує безліч факторів і форс-мажорів, які можуть вплинути. Ми робимо все для того, щоб війна закінчилась швидше, і закінчилась так, як нам потрібно — перемогою і виходом на кордони в межах 1991 року. Не треба зараз будувати теорії, треба підключатися до роботи. Для тих, хто втомився, можу сказати лише одне - відпочиньте, а потім поцікавтесь, що ви можете зробити для перемоги - і дійте".

Після нашої Перемоги командир продовжить боротьбу за країну. Каже, що скоріш за все займеться розмінуванням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.