«Тайвань для світу важить більше, ніж Росія. Тому що без російської нафти і газу світ може обійтися, а от без тайванських чипів - обійтися важко»
Тож якщо після перегляду виникне лише одне запитання: "Ну то вони все-таки типу пара чи ні?" - значить, ви все зрозуміли.
Тиск у породах показав, що гори за мільярди років виросли від 5 до 9 км заввишки
Нове дослідження геологів пояснює, чому Земля з мертвого та безкисневого світу перетворилася на планету, придатну для складного життя.
Вчені з'ясували, що гігантські гірські хребти могли запустити процеси, без яких життя на Землі ніколи б не з'явилося.
Мільярди років тому наша планета виглядала зовсім інакше - спекотною, без кисню в атмосфері та майже без шансів на зародження складних форм життя. Нове дослідження міжнародної команди геологів пропонує несподівану відповідь на питання, що саме змінило цю картину.
Як пише видання Sci. News, ключову роль у перетворенні Землі на придатну для життя планету відіграли гори. Саме вони, за словами вчених, постачали океанам речовини, необхідні для розвитку живих організмів.
Геолог доктор Маттайс Сміт з Університету Британської Колумбії пояснює, що зміни в глибинах планети призвели до появи набагато вищих гірських масивів. За його словами, саме ці гори могли зробити Землю придатною для життя, забезпечивши поживні речовини, необхідні для його виникнення.
"Зміни, що відбувалися глибоко в надрах Землі, зрештою призвели до формування набагато вищих гір, які могли зробити нашу планету придатною для життя", - пояснює доктор Маттайс Сміт.

Приблизно до трьох мільярдів років тому ключові елементи, серед них фосфор, були переважно законсервовані в земній корі. Через це океани лишалися бідними на поживні речовини, що суттєво обмежувало розвиток життя на планеті.
Науковці досліджували метаморфічні породи, що виникли внаслідок занурення фрагментів земної кори на значні глибини всередині стародавніх гірських хребтів. Тиск, зафіксований у цих породах, дозволив вченим оцінити товщину кори та приблизну висоту тогочасних гір.
Отримані дані свідчать, що понад 2,7 мільярда років тому глибина занурення порід становила лише приблизно 30-35 км. Але приблизно до 2,2 мільярда років тому ситуація змінилася - глибини поховання зросли до 55-60 км, що відповідає горам заввишки близько 5 км. У період приблизно від 800 до 700 мільйонів років тому окремі породи почали занурюватися на глибину до 90 км, що зіставляють із "коренями" сучасних Гімалаїв і Тибету, здатних підтримувати висоту приблизно до 9 км.

Вчені звернули увагу, що обидва "стрибки зростання" гір за часом збігаються з двома ключовими епізодами історії земної атмосфери - Великою кисневою подією та Неопротерозойською кисневою подією. Обидва ці періоди супроводжувалися збільшенням надходження поживних речовин до океанів.
Доктор Дауе ван Гінсберген з Утрехтського університету зазначає, що перша фаза підняття гір, імовірно, спричинила появу суходолу у великих масштабах, тоді як друга виштовхнула гірські хребти на гігантські висоти. На його думку, гори могли відіграти значно більшу роль у створенні придатної для життя планети, ніж вважалося раніше.
Автори роботи вважають, що вищі вершини посилили ерозію та хімічне вивітрювання гірських порід. Це прискорило винесення у моря фосфору та інших поживних елементів, які стимулювали продуктивність океанських екосистем і сприяли насиченню атмосфери киснем. Цікаво, що обидві кисневі події передували епізодам так званої "Землі-сніжки" - глобальним зледенінням, після яких відбувалося різке урізноманітнення складних форм життя.

Дослідники вважають, що причиною змін у формуванні гірських поясів стало поступове охолодження мантії Землі. Це вплинуло на взаємодію тектонічних плит, а відтак - і на товщину кори та висоту гір.
Таке бачення підкреслює, що еволюція надр планети може бути вирішальним фактором того, чи стане її поверхня придатною для життя. Це важливий орієнтир і для науковців, які шукають потенційно життєпридатні екзопланети за межами Сонячної системи.
"Навряд чи це випадковість, що життя на Землі виникло і почало різко урізноманітнюватися приблизно в ті ж періоди, коли сталися ці два стрибки зростання гір", - говорить доктор Еллен Койман зі Шведського музею природознавства.
Дослідниця додає, що колись на Землі не існувало гірських поясів у сучасному розумінні. Їхній поступовий розвиток упродовж останніх трьох мільярдів років міг стати рушійною силою глибоких екологічних і біологічних змін на планеті.
Отже, історія виникнення життя на Землі виявляється тісно пов'язаною з процесами, що відбувалися глибоко під поверхнею планети. Гірські хребти, які ми звикли сприймати лише як мальовничий пейзаж, могли бути одним із головних інструментів, що зробили нашу планету придатною для життя.