Україну не перемогти: історії підлітків з Луганської області, які ризикуючи власним життям, рятували інших людей від війни

Луганська область – одна з цілей армії рф, яка розпочала повномасштабне вторгнення на територію України 24 лютого. Із самого початку регіон піддався масованим обстрілам з боку супротивника. Найбільше дісталося Попасній, Гірській громаді, Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному. Історіями юних жителів Сєвєродонецька та Попасної, які не кинули луганчан у біді, була вражена вся Україна.

Михайло Стародінов – 17-річний хлопець з Сєвєродонецька. Він, як і всі у його віці, будував плани, навчався у місцевому коледжі на автомеханіка. Пристрастю Михайла були машини. Тому разом із товаришем вони взяли в оренду СТО, щоби заробити перші гроші. Крім цього Мишко встигав і навчатися. Але все це перекреслила війна.

З початку березня Михайло допомагав гуманітарному штабу, який відкрили у Сєвєродонецьку. Спочатку збирав продуктові набори, а потім сів за кермо машини розвозити допомогу місцевим жителям. Трохи згодом, через нестачу водіїв, 17-річний Михайло Стародінов став їздити за гуманітарним вантажем до Бахмута, що за 70 км від Сєвєродонецька. Але одного дня, коли хлопець був у гуманітарному центрі, рашисти в черговий раз відкрили вогонь по місту. Приліт припав по штабу - Мишко отримав тяжке поранення ноги.

«Прилетіло метрів за 15 від мене з другом. Пам'ятаю сильний біль. Піднімаю голову, а в мене коліна немає – його так розвернуло», – згадує хлопець.

Мишка евакуювали поліцейські до Лисичанська, де йому хірурги буквально зібрали суглоб по частинках. Далі хлопця відправили до Дніпра, там ще провели кілька операцій. Нині Михайло Стародінов перебуватиме в Івано-Франківську та готуватиметься до реабілітації за кордоном.

«Я мрію скоріше стати на ноги і повернутися до рідного Сєвєродонецька, де побачуся з друзями», — каже юний герой.

Ще один героїчний вчинок здійснила 15-річна Ліза Чернишенко з Попасної, яка проїхала 30 км, керуючи машиною із простріленими ногами. Місто спочатку потрапило під приціл рашистів, його «зтирали з лиця землі». Дівчинка – сирота, з семи років її виховує хрещена мама. Одного дня, коли настало бажане затишшя, Ліза з хресною вийшли пройтися вулицею. На узбіччі стояв автомобіль, з якого пролунали голоси.

«У машині було четверо поранених: троє чоловіків та жінка. Вони просили відвезти їх до Бахмуту до лікарні. Я не могла їм відмовити», – розповідає Ліза.

Дівчинка вміла водити машину, хоч і не мала посвідчення водія. Ліза розуміла, що доведеться їхати під обстрілами, але ризикнула заради порятунку життів незнайомих людей.

«Дорогу замінували, міни знаходилися в шаховому порядку, але я якось проїхала. Потім був труп жінки, стовп і нас обстріляли.

З простреленими ногами Ліза натискала на газ, але машина проїхала зовсім трохи. Як з'ясувалося пізніше, був пошкоджений акумулятор. Здавалося б на цьому все, але дівчинці та чотирьом пораненим дуже пощастило, що їх зустріли українські захисники і відвезли до Бахмута.

«Було дуже боляче, багато крові текло. Педалі важко було натискати ще й педаль зчеплення лівою ногою», — згадує Ліза Чернишенко.

Дівчинку евакуювали до лікарні у Львові, де їй надали подальшу медичну допомогу. У Лізи пошкоджені обидві ноги, але їх вдалося зберегти, довелося ампутувати лише один палець. Медики були шоковані вчинком мужньої 15-річної дівчинки та довго не могли повірити у те, що зробила юна мешканка Попасної. Варто зазначити, що поранених чоловіків та жінку Ліза таки врятувала.

«Я хвилююся за хресну, бо обіцяла їй повернутися. Але зараз розумію, що безпечніше приїхати до Львова. Мрію  побачитись з нею. На жаль, зв'язку з хресною немає»

Вчинки двох відважних юних героїв Луганщини заслуговують на увагу кожного. Впевнено, можна сказати, що Україну з такими людьми ніколи не перемогти. На відміну від російських окупантів, українці своїх і справді не кидають.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.