Справи проти Порошенка, Стерненка, зв’язки з Аваковим: чим відома ексгенпрокурорка та посол України в Швейцарії Ірина Венедіктова

З 17 березня 2020 року по 19 липня 2022 року Ірина Венедіктова працювала генеральним прокурором України, до цього майже 3 місяці очолювала Державне бюро розслідувань. А з листопада 2022 року вона представляє Україну у Швейцарії. Під час роботи Венедіктової у правоохоронній системі найбільш резонансними були справи Сергія Стерненка, Петра Порошенка, Олега Татарова та інші. А ще у біографії політикині простежувався зв'язок з колишнім народним депутатом України (2012-2014) та міністром внутрішніх справ (2014-2021) Арсеном Аваковим, з яким Венедіктова є землячкою по Харкову.

Ірина Венедіктова запам’яталася своєю роботою на посаді тимчасової керівниці Державного бюро розслідувань (27.12.2019-17.03.2020) та генеральної прокурорки України (17.03.2020-19.07.2022). Коли вона очолювала ДБР, заявила, що Петро Порошенко 27 разів не з’явився на допити до ДБР, адвокати Порошенка намагалися протягом 3 років спростувати цю заяву у суді, однак справу було закрито. Ще здійнявся скандал, коли внаслідок конкурсу на посаду заступників директора ДБР одним з них став Олександр Бабіков – адвокат Віктора Януковича.

У 2020 році стало відомо, що НАБУ розслідує справу щодо заступника голови Офісу президента Олега Татарова щодо можливої причетності до схеми розкрадання коштів Нацгвардії у справі екснардепа та забудовника Максима Микитася. Ірина Венедіктова відсторонила прокурорів, які курували цю справу. А пізніше передала справу в СБУ, де у 2021 році повідомили, що матеріали справи не отримували. У квітні 2022 року справу закрили.

Справи Сергія Стерненка

У квітні 2020 року Венедіктова заявила, що підозра одеському активісту Сергію Стерненку, який смертельно поранив нападника, буде оголошена. За версією слідства, у 2018 році на Стерненка напали двоє осіб, одного з яких він нібито наздогнав та смертельно поранив ножем. Крім умисного вбивства активісту закидали ще й незаконне поводження зі зброєю. Він же наполягав на самозахисті. З середини 2020 року активіст перебував під домашнім арештом. По всій країні прокатилася серія мітингів на підтримку активіста з Одеси. У січні 2021го Стерненко випустили під поруку народного депутата. Врешті-решт справу закрили у грудні 2023 року.

Втім, була ще одна справа, яка стосувалася подій 2015 року: буцімто «викрадення проросійського депутата з Одещини Сергія Щербіча», «вивезення його у невідомому напрямку з мішком на голові», «побиття та крадіжка 300 грн» і «вимоги скласти мандат», за цим епізодом у 2021 році Стерненка визнали винним та засудили до 7 років ув’язнення, він просидів 1,5 місяці у СІЗО, пізніше апеляція звільнила активіста від відповідальності через давність справи. Багато хто називав справи проти Стерненка, які активізувалися під час роботи Венедіктової, політично вмотивованими.

Натомість Сергій Стерненко у 2020 році ініціював розслідування НАБУ щодо можливого не декларування коштовного годинника Hublot Іриною Венедіктовою та її членства у ряді організацій. Сама генпрокурорка пізніше стверджувала, що годинник – підробка за менш як 5 тис. грн. Згодом провадження проти неї закрили. А у 2020 році «Радіо Свобода» встановила, що генпрокурорка орендувала держрезиденцію у комплексі «Пуща-Водиця» вдвічі дешевше за встановлену вартість (це дозволено законодавством).

Неприємності у Петра Порошенка

У травні 2020 року у ДБР (підпорядковане генеральному прокурору) щодо п’ятого президента відкрили справу про можливе порушення та несплату мита при ввезенні в Україну 43 картин, якими володів Петро Порошенко. При цьому, за словами директора музею, де проходила виставка цих картин з колекції Порошенка, правоохоронці виламали там двері. За словами експрезидента, він збирав свою колекцію протягом десятиліть та робив це законно. 

У грудні 2021 року підписано підозру Петру Порошенку за «державну зраду» та «сприяння діяльності терористичної організації» ("фінансування "ДНР" та "ЛНР" на 1,5 млрд грн). Мова йде про торгівлю вугіллям з тимчасово окупованих територій. СБУ та Офіс генпрокурора вважають, що пʼятий президент України брав участь у схемі Віктора Медведчука. Нібито Порошенко допоміг зірвати постачання вугілля з ПАР, щоб натомість в Україну поставлялося вугілля, яке видобувається на окупованій частині Донбасу. Прокурори просили взяти Порошенка під варту з альтернативою внесення застави в 1 млрд грн, проте політика відпустили під особисте зобов’язання. І це не всі справи, які стосувалися Порошенка. Загалом їх було більше 17.

Як повідомляють аналітики «ЧЕСНО», Офіс генпрокурора під керівництвом Венедіктової з вересня 2020 року блокував вручення підозри народному депутату Олександру Юрченку (його помічника було схоплено під час отримання хабара). Також Венедіктовій у ЗМІ закидали те, що вона рік не підписували документи на екстрадицію в Україну Олега Бахматюка (який мав повернути державі 1,2 млрд грн кредиту, отриманого його банком), відмову дозволити відкрити кримінальне провадження у справі про можливе вимагання хабара депутатом Павлом Халімоном у бізнесмена Олега Дмитренка, відмову відкривати кримінальні провадження щодо депутатів Андрія Деркача та Олександра Дубінського, гальмування слідчих дій щодо суддів Окружного адміністративного суду Києва (під керівництвом Павла Вовка).

Під домашнім арештом опинився проросійський політик Віктор Медведчук, а стосовно бізнесу Ріната Ахметова було відкрито понад 200 справ. А своїм досягненням Венедіктова називала "захист 21 млрд грн інвестицій". Після її реформ 35% старих прокурорів не пройшли переатестацію та були звільнені.

Венедіктова входила до складу РНБО України, коли була генпрокуроркою. Після початку російського вторгнення Венедіктова анонсувала міжнародну коаліцію з розслідування злочинів РФ в Україні і стала голосом звинувачень росіян у воєнних злочинах. Прокурори зареєстрували в Україні на кінець літа 2022 року 22 тисячі воєнних злочинів та ідентифікували 127 підозрюваних у цих злочинах. Однією з можливих причин відставки Венедіктової з посади генпрокурорки називають те, що вона дуже швидко передавала до судів справи проти полонених російських військових, що могло загрожувати судами українським полоненим у Росії та зірвати обміни. Ще однією причиною – значну кількість зрадників, які працювали у правоохоронних органах (у т.ч. місцевих прокуратурах, але не в Офісі Генпрокурора).

Чи відбувся якийсь прорив у відносинах України зі Швейцарією завдяки роботі Ірини Венедіктової – наразі невідомо. Зокрема, вона закликала Швейцарію дозволити реекспорт зброї з інших держав в Україну, що не відбулося через «нейтральний» статус Швейцарії. Посольство здебільшого розповідає про різні зустрічі за участі пані посла. У листопаді 2022 року на сайті президента з’явилася петиція з вимогою звільнити Ірину Венедіктову з посади посла України, втім набрала лише 1074 голосів з 25 000 необхідних.

Чим володіла Ірина Венедіктова

Декларації Ірини Венедіктової та її чоловіка НАЗК прибрала з загального доступу. Тому дізнатися, скільки вона заробила у 2023, 2022, 2021 роках не є можливим. Хоча декларації інших послів України є у вільному доступі. А декларації нинішнього генпрокурора України Андрія Костіна теж доступні в Реєстрі.

За 2020 рік Венедіктова отримала 753 тис. 259 грн зарплати в Офісі Генпрокурора та 130 тис. 987 грн зарплати в Держбюро розслідувань. Ще вона отримала 2 тис. 72 грн у Харківському національному університеті ім. В. Каразіна та 226 грн процентів у банку і 25 тис. 760 грн від Верховної Ради України і за передачу майна в оренду 32,64 тис. грн. Чоловік Ірини, який працював у Кіберполіції, отримав 615 тис. 929 грн зарплати та 671 тис. 330 грн інших виплат від Департаменту кіберполіції, а також 2 тис. 403 грн виплат від Харківської районної адміністрації.

Станом на кінець 2020 року у Ірини Венедиктової було 620 тис. грн та 20 тис. дол. готівкою, 10 тис. 495 грн та 5 тис. 132 євро на банківських рахунках. У чоловіка було 800 тис. грн та 20 тис. дол. готівкою, 87 тис. 123 грн на банківських рахунках. Ірина Венедіктова вказувала на своє членство в Асоціації правників України та профспілці ХНУ ім. В. Каразіна, а ще була віцепрезиденткою Фундації медичного права і біоетики.

У 2019 році сім’я на двох заробила 770 тис. 741 грн. На той момент у них було 861 тис. 160 грн, 5341 євро та 40 000 доларів. Тоді чоловік Венедіктової ще працював у кіберполіції на Харківщині, а не у Києві.

Їздила Ірина Венедіктова на Porsche Cayenne 2013 року, який обійшовся у 867 тис. 311 грн у 2014 році. Чоловік користувався Honda CR-V 2016 року свого батька. Екс-генеральній прокурорці належали офіс (149,5 кв. м) за 821 тис. 288 грн та машиномісце (15,7 кв. м) за 85 тис. грн у Харкові. Чоловік орендував будинок (147,8 кв. м) у селі Лісники Києво-Святошинського району області. А дітям належав будинок (387,5 кв. м) за 2 млн 561 тис. 894 грн та ділянка (1,5 тис. кв. м) за 132 тис. 941 грн під Харковом.

Від викладачки до генеральної прокурорки

Ірина Венедіктова народилася у 1978 році у Харкові. Батько працював проректором Харківського національного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, генерал-майор міліції, заслужений юрист України, підготовував велику кількість міліцейських кадрів. Мати викладала у НЮУ ім. Ярослава Мудрого та ХНУВС. Ірина Венедіктова вивчилася на юристку у Харківському національному університеті внутрішніх справ, де закінчила і аспірантуру. З 2003 року – кандидатка юридичних наук, з 2013 року – докторка юридичних наук.

У 2000-2004 роках Ірина Венедиктова викладала у «Народній українській академії» у Харкові, у 2004 році перейшла на роботу доцента до Харківського національного університету ім. В. Каразіна, а у 2005-2019 роках там завідувала кафедрою цивільно-правових дисциплін. З 2014 року була професором у ХНУ. У 2012-2015 роках працювала провідним науковим співробітником Науково-дослідного інституту правового забезпечення іноваційного розвитку Національної академії правових наук України. У 2016-2019 роках була арбітром Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та була членкинею науково-консультаційної ради при Верховному суді. Працювала у редколегіях юридичних видань. У 2016 році Ірина Венедиктова хотіла обійняти посаду судді Верховного суду України, але не вдалося через недостатню кількість балів за іспит. Авторка понад 100 наукових та науково-методичних праць (серед них – 8 монографій).

Ірина Венедіктова входить до Асоціації правників України. Була співзасновницею та віцепрезиденткою створеної у 2009 році у Харкові «Асоціації косметологів та аромологів». З 2007 року – співзасновниця ГО «Харківський правничий центр» (з 2012 року керує організацією Олексій Топчій, депутат міськради Харкова). Входила до Фундації медичного права та біоетики України.

У 2018 році Ірина Венедіктова долучилася до передвиборчого штабу Володимира Зеленського. Там вона виступала як експертка з реформи судів. У 2019 році вона балотувалася вже від партії «Слуга народу» до Верховної Ради під №3. Від 29 серпня 2019 року до 14 січня 2020 року була народною депутаткою України, була головою Комітету з питань правової політики.

З 27 грудня 2019 року по 17 березня 2020 року виконувала обов’язки директорки Державного бюро розслідувань. З 17 березня 2020 року по 19 липня 2022 року – генеральна прокурорка України. А з 17 листопада 2022 року – посолка України у Швейцарії та від 28 липня 2023 року – за сумісництвом посолка у Ліхтенштейні.

Чоловік Ірини Венедіктової Денис Колесник працював заступником начальника департаменту кіберполіції у Національній поліції України, після походу дружини у велику політику перевівся з Харкова до Києва. У них двоє дітей. Брат колишньої генпрокурорки, Сергій Венедіктов, доктор юридичних наук, мав ліцензію адвоката та викладав у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. Починаючи з 2008 року Сергій Венедіктов працював у ТОВ «Газоконденсатне родовище «Денисівське» та ТОВ «Сахалінське», пізніше – у ТОВ «Мар’їнське» та ТОВ «Гравеліт–21» – щонайменше до 2016 року. Ці фірми спеціалізуються на видобутку газу з державних надр. Фірми належать родинам міністра внутрішніх справ (2014-2021) Арсена Авакова та його бізнес-партнера та народного депутата (2014-2019) Ігоря Котвіцького.