Що відбувається навколо Сєвєродонецьку: бойові сили сторін, прогноз розвитку ситуації

На початку літа озвучена Кремлем нова мета цієї великої війни стала більш скромною, та зменшилась від «взяти Київ за три дні» вже до позначки «взяти Сєвєродонецьк за 15 тижнів». Та й то не дуже виходить. Луганщина й досі ще не повністю окупована рашистами. Які сили задіяні у наймасштабніших бойових діях цього червня та як швидко може статись розв’язка на півночі Донбасу – про це розкажемо у наступному матеріалу Інформатора.

Ще до кінця 2014 року росіяни окупували близько 30% Луганської області. А з початку масштабного наступу у лютому цього року наші війська в цій області відійшли вже на значну відстань – як зараз вже стало ясно, щоб не розтягувати лінію фронту і не опинитися в оперативному оточенні. Власне, така оборонна тактика підрозділами ЗСУ була обрана вірно - вже йде четвертий місяць боїв, а Луганську область російська армія (колишня «друга армія світу») пройти ніяк не може.

На цей момент основні сили сторін на Донбасі стягнуті в район Сєверодонецька, де вже майже місяць точаться запеклі бої. Міськи вулиці переходять з рук в руки, а шляхи сполучення міста з Україною перетворились на обстрілюваний полігон.  За різними оцінками експертів, Кремль задіяв у цій частині фронту до 10 БТГр (включно з підрозділами т.зв. «народної міліції ЛНР»). Основною ударною силою піхоти останнім часом росіяни часто використовують загони приватної військової компанії «Вагнера». Ці найманці непогано навчені воювати саме в умовах міської забудови і проводити там наступальні дії. Нещодавно, щоправда, вагнерівцям якось особливо не пощастило. Можливо, хтось із них невдало покурив у недозволеному місці та «засвітив» позицію – українські військові з відповіддю не забарилися.

«Вогневим ударом ЗСУ знищили базу «вагнерівців» на окупованій Луганщині. Вижив лише один рашист. Ворожа база розташована на місцевому стадіоні в Кадіївці, яку росіяни нахабно окупували ще у 2014 році», - повідомив на сторінці у соцмережах глава Луганської ОВА Сергій Гайдай.

Також за його іноформацією, на деяких ділянках фронту у області вже є американські гаубиці М777. Але на багатьох ділянках ЗСУ все ще не вистачає артилерії задля ефективної відсічі російським загарбникам.

«Так, ми розуміємо, що вони кинуть сюди всі сили. Ми бачили цей маразм, який відбувався у Білогорівці (там ЗСУ кілька разів знищували понтонні переправи, які російські військові намагалися наводити через річку Сіверський Донець – Ред.). Ми розуміємо, що вони потихеньку обстрілюють усю територію Луганської області та просуваються з боку Попасної, і зібрали величезну кількість сил у Сєвєродонецьку. Тобто три найнебезпечніші напрями – це Сєверодонецький напрямок, це прорив з боку Попасної, і це прорив з боку Білогорівки, для того щоб відрізати повністю трасою Лисичанськ – Бахмут і взяти повністю в оточення всю частину Луганської області», - уточнив в коментарії Сергій Гайдай.

Чи допоможе Луганщині Захід

Втім, ситуацію – навіть за умови осатанілих спроб російського наступу – все ще може змінити нова важка зброя від наших західних союзників. І вони це чудово розуміють. Бо аби й надалі тримати Сєверодонецьк, українська влада має розраховувати не лише на стійкість української піхоти, а ще зважити на необхідність поповнення бойових засобів: танків, артилеріі (особливо, реактивної). Про це, зокрема, у своєму коментарі виданню «Фокус» повідомив військовий експерт та колишній офіцер ГШ ЗСУ Олег Жданов.

«Якщо в Сєвєродонецьку ми протримаємося ще тиждень, то прийде додаткова зброя. З військової бази США в Європі вже їдуть в Україну реактивні системи залпового вогню HIMARS і боєприпаси до них. І це ще до початку реалізації програми ленд-лізу, згідно з якою поставки почнуться через кілька тижнів. Якщо системи HIMARS через кілька днів опиняться в районі Сєвєродонецька, то ситуація там різко змінюватиметься на нашу користь. Зараз відомо, що США дають чотири таких системи», - зазначив Олег Жданов.

Та ще   три ракетні системи американського виробництва M270 MLRS обіцяє терміново поставити Україні уряд Великої Британії. А за допомоги цих систем залпового реактивного вогню досить реально досягнтути переламу бойових діях на Луганщині.

«Позиції навколо Сєвєродонецька можна утримувати за рахунок застосування цих реактивних систем, використовуючи їхню дальність – до 80 кілометрів. За допомогою цих систем ми почнемо громити шляхи постачання росіян. Тоді натиск російських військ може ослабнути, а у нас будуть додаткові сили, щоб утримувати місто», - уточнив військовий експерт додатково.

То ж всі сподівання та очікування успіх ЗСУ на півночі Донбасу зараз у прямої залежності від спритності західних військових постачальників. Та вміння українських воїнів якісно використовувати потужну західну зброю.

На цей час, як відомо,  російським військам командування поставило завдання – захопити Сєвєродонецьк і перерізати трасу «Лисичанськ-Бахмут». Росіяни кинули у бій всі резерви, аби захопити це місто та дорогу  саме 10 червня. Та на момент написання цього матеріалу відомо, що і ця мета окупантами не досягнута, місто чинить спротив.

Про оперативну ситуацію та загальний сенс бойових дій

На початок червня біля Сєвєродонецьку у росіян була значна перевага у важкій техніці, авіації та артилерії. Саме тому бої там настільки важкі, - пояснив командир батальйону «Свобода» НГУ, капітан Петро Кузик.

«Головне – закрити проблеми в артилерії на цьому напрямі. Росія постійно підтягує під Сєвєродонецьк резерви, зазнає втрат – і знову кидає у бій нову піхоту. Тому вулиці чи квартали міста зараз можуть постійно переходити з рук до рук. Втім, це ще не говорить, що здача міста відбудеться остаточно. Зоавсім ні! Знаю, що російські військові спробують відрізати Сєвєродонецьк з півночі та з півдня. І вони це вже пробують робити, та й досі невдало», - пояснив стан справ  Петро Кузик.

«Нажаль, у росіян є дуже багато засобів артилерії тут, і вони вогнем руйнують все. Буквально все. Їм не потрібна інфраструктура, їм не потрібні будинкі, школи, лікарні та ім не потрібні садочки. Їм не потрібні тут люди. Вони просто стирають з лиця землі місто», - оцінив дії росіян на Луганщині голова Луганської ОВА Сергій Гайдай.

З урахуванням того, що, згідно з його оцінкою, Генштаб армії рф планує задіяти у області до 25 БТГр, то загроза важкого розвитку подальших боїв – дуже велика. Втім, стратегічно ситуація вже зараз складається на користь ЗСУ. Оскільки ворог щордня втрачає дуже багато своїх військових саме з офіцерського складу. І якщо прислати важку зброю та бронетезніку радянського зразку у кремлівських ще виходить сяк-так, то швидко поповнити запаси командирів середньої ланки – навіть якщо прискорити випуск курсантів – все одно за місяць-два неможливо. Бо ж з лейтенанта за місяць капітана чи майора, а тим більше – полковника не зробити.

«А військо без старшого командира, то просто банда. І без таких офіцерів вони вже не можуть щось стратегічно, чи навіть локально-оператовно планувати. Бо аби спланувати хоча би на місцевому рівні операцію, то треба вміти це робити. А за тиждень чи місяць такому не навчитись. Те саме з військовими спеціалістами з управління артилерією, танками – вони постійно тут гинуть, а нових росіяни не встигають на заміну підготовити. У цьому й є ще один важель для нашої подальшої перемоги», - зазначив Сергій Гайдай.

І ці слова очільника Луганської ОВА дають певний оптимізм. Бо російські окупанти не полишають спроб форсувати річку Сіверський Донець та все ще шукають слабкі місця в українській обороні, яка проходить по правому берегу річки. Втім, форсування такої водної перешкоди – дуже непроста операція для будь-якої армії. А росіяни вже неодноразово демонстрували слабу готовність своїх віскьових інженерних служб до наведення переправ в умовах вогневого протистояння з підрозділами ЗСУ.

Варто нагадати, що на протилежних берегах Сіверського Донця знаходяться Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Це останні великі міста Луганщини, які все ще знаходиться під контролем України.

Три завдання для ЗСУ

На цей момент військові експерти констатують принймні три важливих моменти для ЗСУ, аби не допустити подальшої окупації Луганської області. Завдання дуже важкі, та реалістичні - з огляду на поточну ситуацію.

«По-перше, зміцнитися на тих позиціях, де вони можуть. Швидше за все, у промзоні заводу «Азот», і звідти, чекаючи резерви, які весь час підходять, пробувати йти навіть на контратакувальні рейди з метою завдати якомога більших втрат противнику.

По-друге, утримати фланги на північ і південь від Сєвєродонецька, аби запобігти оточенню.

По-третє, не дати припинити логістичне забезпечення українських сил, тобто не втратити контроль над трасою Лисичанськ-Бахмут, по якій іде постачання українських військових і донедавна йшла евакуація цивільних», – зазначив керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

І якщо ці три завдання українськи захисники зможуть виконати, тоді можна буде говорити про черговий провал військових планів Кремля і у цій частині України. А ще, це сприятиме створенню передумов для остаточного переходу Збройних сил України до стратегічного контрнаступу, з метою звільнення території країни від російських загарбників.

Нагадаємо, на Сєвєродонецькому напрямку російські окупанти продовжують шукати слабкі місця в обороні міста. При цьому не припиняють обстрілювати населені пункти області.

Раніше Інформатор писав, що війська рф на цей час захопили майже 97% Луганської області і пішли в наступ на Слов'янськ. 

Також публікували прогнози, щодо того, як може розвиватись хід подій на фронтах цього літа.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.