Заходу не вдалося залучити до обговорення російсько-української війни Глобальний Південь, але Київ усе ж розраховує на успіх
На полях "Діалогу Шангрі-Ла" в Сінгапурі президент України Володимир Зеленський висловив різку критику на адресу Китаю, звинувативши його у підтримці Росії в зусиллях зі зриву Глобального саміту миру. Ці слова здивували багатьох, адже Україна до останнього сподівалася заручитися принаймні нейтралітетом КНР. Експерти сходяться в думках щодо причин такої зміни риторики, але різняться у своїх висновках щодо наслідків таких дій. Оцінки очікуваних результатів Глобального саміту миру теж є доволі суперечливими.
На полях "Діалогу Шангрі-Ла" в Сінгапурі президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія за допомогою Пекіну намагаються зірвати Глобальний саміт миру. Українська влада, як і чимало західних еліт, до останнього сподівалися заручитися принаймні дружнім нейтралітетом КНР і ретельно добирала слова. Така зміна риторики дивує.
Аналітик, політтехнолог, колишній заступник керівника пресслужби президента України Олександр Кочетков вважає, що це була помилка української влади в спробі натиснути на Пекін. Він переконаний, що подібні заяви погіршили ситуацію, оскільки Китай дуже чутливий до подібних жестів.
"Майже всі експерти погоджуються, що саботаж мирного саміту у Швейцарії було одним із трьох важливих питань, які безпосередньо Путін обговорював із Сі Цзіньпіном під час зустрічі. Є певні ознаки, що Китай використовував свій вплив, щоб не те що забороняти, а не радити бути там. Мовляв, одна сторона представлена, а інша ні й так далі. Але значно краще було б, якби оці претензії висловлювали більш віддалені від процесу країни. Те, що це робить президент України, це певним чином не зовсім правильно з дипломатичної точки зору й геть зовсім не ефективно", — каже експерт.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента", каже, що заява Зеленського на саміті в Азії точно не була необдуманою чи якимось емоційним проявом. Водночас хоч чимало критики пролунало не лише на адресу Росії, але й у бік Китаю, йдеться, швидше, про підвищення ставок, аніж про знищення останніх мостів.
"Володимир Олександрович був доволі різким, що не властиво для наших політиків щодо Китаю. І на мою думку, це варто розцінювати, як попередження, суть якого: ми знаємо, що ви робите і якщо ви заважаєте в проведенні Глобального саміту миру, то Україна не буде брати участі у ваших мирних ініціативах, де одним з учасників перемовин має бути Росія, а іншим — Україна", — каже експерт.
На тлі різких заяв Зеленського, відмови Байдена відвідати саміт та протестної відповіді Китаю, заговорили, що ініціатива зазнала фіаско. Володимир Фесенко каже, що звісно, хотілося б бачити й китайську делегацію, але проведення саміту у Швейцарії ніколи й не передбачало участь всіх держав планети чи негайне закінчення війни. За його словами, Українську формулу миру, яку мають обговорювати на саміті, не можна ототожнювати з умовами мирних перемовин із Росією. Переговорну позицію мають якраз напрацювати на цьому саміті в процесі обговорення положень "плану-максимуму".
"Я вважаю, що ціль формулюється так: посилення переговорних позицій України. Щоб це була позиція не лише України, а позиція значної частини міжнародної спільноти. Тому критерії успіху саміту які? По-перше, сам факт цього саміту. Якщо він відбудеться, якщо він зламає переговорну стратегію Росії — це вже успіх. Друге — кількість учасників саміту. Зеленський казав про 107 країн… Так, це менше, ніж голосує на Генасамблеї ООН, але тут питання стоїть більш вагоме, більш жорстке. Тут уже є конфлікт із Росією, а ще й Китай відсторонюється... І ще показник — рівень участі", — вважає пан Фесенко.
Український президент заявляв, що понад 70 делегацій очолять лідери країн. Пан Фесенко зазначає, що навіть, якщо третину делегацій, які прибудуть на саміт, очолять президенти, прем’єри чи очільники МЗС — можна буде впевнено стверджувати, що рівень представництва достатньо високим.
Олександр Кочетков теж переконаний, що саміт відбудеться "за будь-якої погоди". От тільки, вважає він, українську владу турбує не стільки предметна його сторона, яка буде практично нульовою, скільки "піар".
"На жаль влада, зокрема в особі президента, продовжує бути максималістами, які не зовсім відчувають, що відбувається довкола них. Саміт не може бути зірваний, бо там хтось обов’язково буде, і якісь рішення, якісь підходи, обов’язково будуть. І після саміту, хтось, не важливо хто, але на досить високому рівні обов’язково з Росією буде консультуватися. Тобто процес буде йти. Просто піару українська влада отримає від того значно менше, ніж їй, мабудь-що, бажалось би", — вважає пан Олександр.
Володимир Фесенко каже, що важко судити, чому в саміті не візьме участь Байден, адже ми не маємо інсайтів щодо цього. Водночас присутність США, ймовірно, буде на цілком достатньому рівні.
"Безумовно, якби Байден особисто взяв участь у цьому саміті, це був би мало не ідеальний варіант для нас. Ідеально, звісно, було б, якби й інші лідери світу були, зокрема й Китай… Участь Байдена безумовно підняла б рівень цього заходу. Я припускаю, що може бути компромісний варіант: фізично Байден не візьме участь, але буде присутнім у режимі відеозв’язку", — каже експерт.
Пан Фесенко вважає, що пояснення відсутності американського президента може бути банальним: напередодні саміту у Швейцарії відбудеться вкрай напружений дводенний саміт G7 в Італії. Його передвиборчий штаб може вважати за краще відмовитися від настільки насиченого графіка, зважаючи, що перевтома може вибити 81-річного Байдена з виборчих перегонів в найвідповідальніший момент.
"Якби саміт не мав значення, Росія не докладала б таких шалених зусиль, аби його зірвати", — резюмує пан Фесенко.
Всупереч цьому Олександр Кочетков вважає, що протидія Москви не має жодного раціонального сенсу. Йдеться про рефлекторну реакцію, спротив будь-яким спробам Заходу обговорювати Росію без участі Кремля. Зрештою, якби РФ навіть була представлена на саміті у Швейцарії, вона не погодилася б виконувати жодного розумного рішення. Експерт переконаний, що росіяни виступають проти тому, що "це певним чином впливає на їхній імперський імідж" всередині країни.
Впевнившись, що присутність Пекіну є малоймовірною, українська влада вирішила підвищити ставки. Навряд це спонукає Китай та країни, на які він з Росією мають вплив, змінити своє рішення. Натомість ймовірно, Зеленського краще сприйматимуть ті держави регіону, які відчувають загрозу Піднебесної.
Як виявилося, на саміт миру у Швейцарію Білий Дім делегує другу людину в ієрархії Білого дому, віцепрезидентку Камілу Гарріс. І це, безумовно, високий рівень представництва, що мало б надихати. Але разом із нею вирушить радник президента з питань нацбезпеки Джейк Салліван — великий прихильник стримування ескалації. Кажуть, він ближчий до вуха Байдена, ніж пані Гарріс, тож можливо, від Києва вимагатимуть більше поступок.
Про ефективність Глобального саміту миру можна буде говорити лише за його результатами. Але, беручи до уваги, що організатори акцентуватимуть на темах, які стосуються великої кількості держав — ядерна безпека, свобода судноплавства, безпека постачання продовольства та "гуманітарні аспекти" — висока ймовірність, що якогось спільного рішення таки дійдуть. Тож його Київ зможе використати у перемовинах. Наскільки це буде видатною перемогою наразі судити важко. Втім реальний мирний процес навряд буде можливим раніше, ніж після виборів у США.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.