Російський мільярдер Мельниченко написав колонку для The Economist - українські експерти вважають її кремлівською спецоперацією
Підсанкційний олігарх Андрій Мельниченко опублікував колонку у британському журналі: Захід не має обмежувати суверенітет РФ, українські експерти побачили в цьому спецоперацію Кремля
Російський мільярдер Андрій Мельниченко опублікував колонку у впливовому британському журналі The Economist, де закликав Захід не намагатися позбавити Росію суверенітету - інакше, на його думку, світ отримає непередбачувану й небезпечну країну. Публікація підсанкційного олігарха, який постійно живе в Росії й не критикує війну проти України, стала приводом для гострої дискусії. Журналіст Віталій Портников і політичний експерт Валерій Пекар розцінили цю колонку як скоординовану інформаційну операцію Путіна, спрямовану проти Заходу. Посил колонки зводиться до одного: Росію треба прийняти такою, яка вона є, - бо інакше буде гірше.
Як пише Meduza, Мельниченко посідає восьме місце в російському рейтингу Forbes із статком понад 20 мільярдів доларів і є власником компаній "Єврохім" і СУЕК. Його бізнеси генерують майже 1% ВВП Росії. Колонка називається "Чому роздроблена Росія погана для всього світу". Сам бізнесмен пояснив свій вихід на публіку тим, що санкції зруйнували його попередню модель життя - коли він міг вести бізнес у Росії й одночасно жити на Заході. Редакція The Economist зазначила: Мельниченко "не намагається кинути виклик системі російської влади, а пропонує свої послуги уряду, сподіваючись стати архітектором змін".
Ключова теза олігарха - після завершення війни Росія має стати повноцінним учасником нової архітектури глобальної безпеки. Мельниченко стверджує, що Захід у контексті російсько-української війни націлений на знищення або радикальне обмеження суверенітету Росії, і вважає це помилкою: лише суверенна країна несе "справжню відповідальність" за свої дії. У колонці він виклав чотири сценарії, яких, на його думку, слід уникнути:
- принижена Росія, що живе на периферії Заходу;
- закріплення Росії в орбіті Китаю;
- фрагментація країни, яка стане некерованою;
- перетворення на "осаджену фортецю" в умовах перманентної надзвичайщини.
Альтернатива, яку пропонує Мельниченко, - підтримка трансформації Росії в суверенну державу, що ставить добробут громадян на перше місце і є передбачуваною для зовнішнього світу. The Economist у редакційному коментарі зауважив: хоча Мельниченко й не говорить про необхідність усунення Путіна від влади, запропоновані зміни фактично означали б кінець його одноосібного правління. Варто нагадати: у 2023 році Генпрокуратура Росії намагалася націоналізувати компанію бізнесмена "Сибеко" - і ці спроби зупинилися лише після того, як Мельниченко пожертвував 32 мільярди рублів освітньому центру "Сиріус", створеному за ініціативою Путіна.
Що побачили українські фахівці за колонкою олігарха
Журналіст і публіцист Віталій Портников розцінив публікацію Мельниченка як класичну спецоперацію в чекістському стилі. За його словами, Путін мислить категоріями не переговорів, а спецоперацій - і вихід мільярдера у The Economist є частиною цього паттерну. Портников наголошує: у тоталітарній державі неузгодженої інформації не буває, а жоден мільярдер не публікує колонку без погодження з "відповідними службами або адміністрацією президента". На його думку, мета операції проста: переконати Захід, що Росія стрімко наближається до прірви, а тому потрібно зупинити війну - і тиснути заради цього не на Путіна, а на Зеленського.
Як зазначив Портников у своєму матеріалі для Еспресо:
"Це настільки проста і примітивна спецоперація, що її не потрібно навіть розшифровувати - вона зрозуміла першокурснику інституту Андропова. Незрозуміло тільки, чому колеги завжди потрапляють на цей гачок".
Політичний експерт Валерій Пекар сформулював суть послання ще коротше. За його словами, цим "голосом говорить Путін", а цільова аудиторія - Захід. Пекар вказав на повторювану логіку: після загибелі Навального й утоми від Ходорковського система шукає нові обличчя для трансляції своїх наративів - і знайшла "олігарха в косоворотці".
Що відомо про Путіна і його оточення
Раніше ми писали, що Путін значно посилив особисту охорону до 800 осіб, використовує двійників і дегустаторів їжі через страх замаху. Цей контекст робить появу "незалежного голосу" мільярдера у The Economist ще більш симптоматичною: система, що панічно ховає свого лідера, одночасно намагається демонструвати відкритість і раціональність назовні.
Паралельно аналітики фіксують кризові процеси всередині самої Росії. За даними Newsweek, у Путіна лишається дедалі менше часу через серйозні внутрішні проблеми - і він прагне скористатися "останнім шансом" для досягнення своїх цілей. Саме це тло надає колонці Мельниченка нового прочитання: вона з'явилася не як заклик до реформ, а як інструмент тиску - переконати Захід зупинити війну на умовах Москви, поки та ще має важелі впливу.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
